Ультиматуми не можуть замінити діалог.
Заява керівника парламентської фракції СПУ Олександра Мороза

Сільські вісті,

15.07.05

Для мене як лідера парламентської фракції очевидно, що Кабінет міністрів останнім часом продавлює стратегічні рішення будь-якою ціною, не дбаючи про наслідки, не дбаючи про обіцяні на Майдані цілі.

Ситуація на ринку цукру загрожує політичній стабільності нової української влади. І підняла проблему — хто і як визначає міру ефективності економічної політики в Україні? Принципові для мільйонів українських громадян рішення уряд просуває без проведення широкої дискусії в суспільстві, без оцінки ймовірних ризиків. Так, наша економіка в складному стані, так, потрібні рішучі дії. Але будь-яка реформа повинна спиратися на прозору і зрозумілу економічну логіку. Ультимативні вимоги уряду забезпечити імпорт цукру-сирцю до країни зрідні «чапаєвським» методам управління і характерні тільки для командно-адміністративної системи. Замість діалогу уряд віддає перевагу прийомам ламати через коліно.

Я не піддаю сумніву адміністративні здібності Прем’єр-міністра Юлії Володимирівни Тимошенко і міністра економіки Сергія Терьохіна. Але ринку не можна наказувати і не можна забувати, що мета уряду — це не якісь там макропоказники, а благополуччя мільйонів громадян. Тимошенко і Терьохін погрожують відставкою міністру аграрної політики Олександру Баранівському за те, що він виступає проти імпорту цукру в Україну. Міністр стверджує, що ніякого дефіциту цукру на ринку не існує, а імпорт підірве українську цукрову промисловість. Більше того, Баранівський переконливо пояснює, що уряд не виконує вимоги закону про регулювання ситуації на ринку цукру. За відстоювання цієї позиції міністру погрожують відставкою, причому в достатньо хамській формі, не підбираючи висловлювань.

Я не можу визнати такі заяви і дії Прем’єр-міністра та міністра економіки щодо Баранівського розумними і обгрунтованими. І не тільки тому, що він представник Соціалістичної партії в уряді. Для мене як лідера парламентської фракції очевидно, що Кабінет міністрів останнім часом продавлює стратегічні рішення будь-якою ціною, не дбаючи про наслідки, не дбаючи про обіцяні на Майдані цілі.

Президент України Віктор Ющенко нещодавно висловив занепокоєння уповільненням темпів приросту промислового виробництва в Україні. Це факт. Замість розвитку промисловості уряд застосовує зовсім неринкові інструменти. Треба знизити ціни на якийсь продукт — відразу дозволяють імпорт. Треба збити ціну на м’ясо — завозимо м’ясо, треба збити ціну на цукор — завозимо цукор. Тут великого розуму не потрібно. Але ці примітивні рішення тільки на короткий час дозволяють зняти проблему, оскільки ж вони заганяють в могилу українського товаровиробника. Уряд сам створює нестабільність на ринку. Я боюсь, що скоро дійдуть до імпорту будь-яких продуктів, скоро вже і сало почнуть завозити.

Уряд Тимошенко повинен боротися за високе звання уряду народної довіри, повинен виправдати надії Майдану. Про яку довіру може йти мова, якщо своїми рішеннями уряд готовий ризикувати долями сотень тисяч людей, зайнятих, наприклад, у виробництві цукру? Як можна заявляти про підвищення рівня економічної свободи — і при цьому використовувати протилежні своїм лозунгам методи?

Я б хотів також сказати про характер відносин всередині Кабміну. Ситуації, пов’язані з міністром Олександром Баранівським, міністром Романом Зваричем показують, що уряд так і не став єдиною командою і що саме Прем’єр-міністр замість того, щоб об’єднати керівництво виконавчою владою, нерідко провокує розкол. В такій атмосфері може процвітати тільки чорний піар, скандали, а далеко не конструктивна робота. Юлія Володимирівна відрізає своїми заявами всі шляхи до компромісу — складається враження, що вона зацікавлена в конфлікті. Чомусь керівництво Кабміну відчайдушно бореться не з олігархами, а зі своїм власним міністром, який хоче лише захистити інтереси вітчизняної промисловості. Дуже дивним виглядає ставлення уряду до Верховної Ради. Чомусь керівництво Кабміну впевнене, що депутати повинні беззастережно виконувати директиви виконавчої влади. Важливі, на думку уряду, законопроекти продавлюються будь-якою ціною, навіть всупереч елементарній людській моралі і навіть всупереч Конституції України. Під тиском Кабміну парламент прийняв нещодавно один з найганебніших законів в своїй історії — закон про взяття на поруки і звільнення з-під варти арештованих друзів народних депутатів.

Така нерозбірливість в засобах, така поспішність і поверховість у прийнятті найважливіших для держави рішень не дозволяє говорити, що уряд адекватно сприймає реалії сьогодення.

Прем’єр Тимошенко погрожує відставкою міністру, якого призначила зовсім не вона, а Президент України. Прем’єр легко готова зруйнувати всю систему компромісів, яку являє собою наш коаліційний уряд. Мені здається, що Юлія Володимирівна настільки звикла до агресивного політичного середовища, що іноді вона намагається вирішувати будь-які проблеми за допомогою створення гострих конфліктних ситуацій. Я впевнений, що в Україні вже безповоротно минув час «антикризових менеджерів». І повернення до нього недопустиме. Економічні проблеми повинні розв’язуватися на основі економічних розрахунків, а не політичних провокацій.

Уряд, який грубо втручається в економічні питання за допомогою грубих і непрорахованих антиринкових заходів, ніколи не завоює довір’я ні свого народу, ні інвесторів. Такий уряд може швидко втратити довіру і серед своїх політичних партнерів та союзників. Ми не можемо допустити такої грубої помилки. Критикуючи уряд, я зовсім не вважаю існуючі проблеми незворотними і такими, що не можуть бути розв’язаними. Це наш уряд. Це наші спільні проблеми. І вкрай важливо, щоб ми разом зробили діяльність Кабінету міністрів прозорою, ефективною і по-справжньому демократичною.

Ультиматуми не можуть замінити діалог. Заява керівника парламентської фракції СПУ Олександра Мороза

Сільські вісті,

15.07.05

Ультиматуми не можуть замінити діалог.
Заява керівника парламентської фракції СПУ Олександра Мороза