НІНА КАРПАЧОВА: "УКРАЇНСЬКИХ СУДДІВ МАЄ ОБИРАТИ НАРОД"

Демократична Україна,

12.07.05

Головним порушником прав людини в Україні на сьогодні є... держава. Саме ця теза стала центральною у щорічній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яку було виголошено минулого тижня в стінах вітчизняного парламенту. У півгодинному виступі з трибуни Верховної Ради Ніна Карпачова встигла окреслити основні болючі точки у стосунках української держави та її громадян.

Бідність

Основним джерелом порушення прав людини в Україні вітчизняний омбудсман вважає загальну бідність населення. Попри економічне зростання, ступінь загального зубожіння громадян залишається високим. З 1 липня рівень мінімальної заробітної плати, встановлений в країні, виріс до 310 гривень. Проте він і досі становить менше 70 відсотків від рівня прожиткового мінімуму. Таку ситуацію Ніна Карпачова називає порушенням Конституції України, яка гарантує кожному громадянину гідне життя та достойну оплату праці. В той же час тривогу в Уповноваженого Верховної Ради з прав людини викликає тенденція до зростання в країні заборгованості із заробітної плати, яка на сьогодні становить понад 1 млрд 300 млн гривень, що робить проблему бідності ще гострішою.

Найбільш кричуща ситуація нині склалася на селі: 42 відсотків усіх українців, що перебувають за межею бідності,— це саме селяни. Безробіття в аграрних районах, як свідчить статистика, удвічі перевищує міські показники. А взагалі, за даними омбудсмана, роботи дотепер не мають майже мільйон українців, ще приблизно така ж кількість наших співвітчизників змушена працювати в умовах неповної зайнятості.

— Я не можу не зазначити, що бідність породила в Україні глибоку демографічну кризу,— наголосила Ніна Карпачова.— За останні 13 років населення країни зменшилось на 5 мільйонів, що наближується до втрат під час Другої світової війни, цей факт має розглядатися як реальна загроза національній безпеці нашої країни. Через бідність у структурі смертності осіб працездатного віку починають домінувати інфекційні хвороби — туберкульоз та ВІЛ-СНІД. До того ж щороку близько 70 тисяч людей гинуть в Україні внаслідок убивств та самогубств, ми маємо величезні людські втрати і від вживання неякісних алкогольних напоїв. На жаль, сьогодні людина змушена за допомогою таких способів шукати вихід з хронічної бідності, соціальної ізоляції й самотності.

Омбудсман пропонує уряду активізувати свою політику на ринку праці, створити умови для безперешкодного доступу громадян до ефективної системи освіти та професійної орієнтації і програм перепідготовки професійних кадрів, а також позбутись ганебної практики невиплати зарплат, стипендій, соціальних видатків тощо. Крім того, Карпачова наполягає на тому, що рівень мінімальної зарплатні не може бути меншим, ніж рівень прожиткового мінімуму, і пропонує депутатам і уряду привести цю ситуацію у відповідність до Конситуції.

Третя гілка влади

Серед усіх гілок влади найбільші претензії омбудсман має до суду. Третина звернень, які отримує Карпачова, містять скарги саме на порушення права громадян на справедливий суд. Бідність населення і тут дається взнаки: до омбудсмана надходять сотні й навіть тисячі листів, у яких громадяни скаржаться, що не мають можливості сплатити державне мито і скористатися послугами адвоката, оскільки тарифи на ці послуги надто вже "кусаються". Така ситуація є порушенням конституційних прав громадян та норм Європейської конвенції з прав людини, на що судова влада взагалі-то не має права закривати очі.

Ще один привід для скарги на вітчизняний суд — затягування розгляду справ. Приголомшливі факти викрито омбудсманом, наприклад, в Рівненському міському суді: в цьому храмі Феміди зібралося понад 100 кримінальних справ, які розглядаються вже від 3 до 10 років (!) й увесь цей час підсудні очікують вирішення своєї долі за гратами СІЗО. А взагалі, говорить омбудсман, з порушенням терміну в Україні розглядається кожна десята кримінальна справа та кожна п`ята цивільна. Ніна Карпачова пропонує як один з кроків до вирішення подібних проблем ліквідацію інституту додаткового розслідування, саме завдяки якому судді часто вдаються до тяганини в процесі й порушують принцип змагальності процесу і презумпції невинуватості.

Ніна Карпачова докоряє українським суддям і через їхню часто слабку принциповість, недостатню мужність у відстоюванні своєї правової позиції і навіть, трапляється, невисокий професіоналізм. Найяскравіше, на її думку, такі моральні якості проявились під час розгляду справи українських моряків Мазуренка й Сощенка, яких було звинувачено іракською владою у контрабанді нафти й кинуто до сумнозвісної в`язниці Абу-Грейб. У червні минулого року в порядку екстрадиції їх переправили в Україну з вироком іракського суду на 7 років позбавлення волі. Суддя Апеляційного суду Києва Валентина Лясковська залишила цей термін без змін. Лише Верховний Суд України, у засіданнях якого по справі Мазуренка й Сощенка брала участь Ніна Карпачова, мав мужність звільнити моряків з-під варти, попри тиск з високих кабінетів старої державної виконавчої влади, яким справедливе рішення у справі українських моряків судна "Навстар-1" було невигідним.

Крім того, за висновком уповноваженого Верховної Ради з прав людини, слабкість духу вітчизняних суддів шкодить рівню правзахисту громадян і в такому важливому питанні, як санкціонування арешту.

— Наші суди фактично зловживають мірою запобіжного заходу на арешт, яка їм була передана прокуратурою — вважає Карпачова.— Місцевими судами задовольняється майже 90 відсотків подань про арешт від слідчих правоохоронних органів. На мою думку, формалізм, поспіх у застосуванні арешту, а часом і політична упередженість, не кажучи вже про рішення на замовлення, все це призводить до безпідставного позбавлення волі, брутального нехтування правом на свободу та особисту недоторканність людини.

На думку омбудсмана, значно виправити ситуацію могло б прийняття закону про право громадян вимагати компенсації збитків, завданих їм внаслідок неправомірних дій правоохоронних та судових органів. Вона попросила народних депутатів прийняти такий закон якомога швидше. Адже за останні 10 років законного права на таку компенсацію були позбавлені, за її підрахунками, понад 1 мільйон 300 тисяч громадян.

Кроки держави до посилення и зміцнення незалежності судової влади не можна не вітати. Проте поряд із розширенням юрисдикції суддів та концентрацією в їхніх руках реальної влади існує небезпека, що суди стануть фактично і юридично безконтрольними, непідзвітними єдиному джерелу влади в країні — народу. Аби цього не сталось, омбудсман пропонує запровадити колегіальний розгляд справ у місцевих та інших судах, а також відмінити довічне призначення на посаду судді та (ще сміливіша ідея) їх має призначати не парламент чи президент, а напряму обирати народ. Таким чином, суддя, в чесності якого територіальна громада має сумнів, не працюватиме на своїй посаді. Це, безперечно, може стати ефективним кроком до викорінення корупції та хабарництва в судовій гілці влади.

Тортури та катування

Боротьба з тортурами в місцях позбавлення волі та з недозволеними методами ведення слідства — традиційний пріоритет діяльності українського омбудсмана. Постійний моніторинг цієї вкрай актуальної теми, який виконують помічники Ніни Карпачової, на жаль свідчить, що тенденції у вирішенні цієї проблеми не відчутні.

Один з прикладів, який пригадала Уповноважений з прав людини, це історія киянина А. Тесленка, якого протягом 13 годин катували співробітники Голосіївського райуправління міліції, вимагаючи визнати вину у скоєнні злочину. Кати в погонах застосували практично весь свій арсенал знущань: били, саджали на "шпагат", за допомогою протигаза робили "слоника", підвішували до стелі голого на наручниках й пообіцяли зробити зі своєї жертви "генерала Карбишева" — 40 хвилин безперервно в застінках райуправління лили на нещасного льодяну воду. Наприкінці хлопця змусили ще й написати розписку, що травми він отримав по дорозі додому (як у популярному фільмі: упав, прокинувся — гіпс).

Аби об`єктивно оцінити, наскільки масовими є випадки побиття громадян в органах досудового слідства, помічники омбудсмана торік опитали керівників медичних закладів. З`ясувалось, що в 2003 році до лікарень та поліклінік звернулось за допомогою 1758 осіб, постраждалих від рук катів у погонах. П`ята частина цих людей мала настільки тяжкі тілесні ушодження, що їм довелося лікуватися стаціонарно. Найбільш "активно" подібним чином діє міліція, за даними з медичних установ, у Криму, на Донеччині та Львівщині.

Крім того, гостроту проблеми катувань підтверджують дані опитування слухачів Національної академії внутрішніх справ (в опитуванні взяли участь 84 діючих офіцерів міліції, що обіймають керівні посади в слідчих та розшукових підрозділах). 97% цих респондентів визнали, що тортури та катування використовуються міліцією при проведенні слідства. При цьому одна третина заявила, що подібні методи — дуже поширені у правоохоронній практиці, друга третина — що випадки катування трапляються часто, і ще 30 відсотків респондентів вважають, що ці методи використовуються вкрай рідко.

— Віра, що практика використання фізичних тортур у міліції буде викорінена, в мене є, — заявила Ніна Карпачова. — Їх підкріплюють, зокрема, зміни, прийняті цьогоріч до статті 127 Кримінального кодексу України "Катування", у якій суб`єктом злочину нарешті визначено посадову особу та значно збільшено міру покарання за це працівників міліції (від 10 років до 15 позбавлення волі або довічне ув`язнення). Крім того, за ініціативою Президента України почалася спільна перевірка умов утримання наших громадян в місцях позбавлення волі працівниками секретаріату Уповноваженого з прав людини і Секретаріату Президента України. Завдяки такій співпраці вже було виявлено, що порушуються права наших громадян на трьохгодинне затримання у кімнатах для тримання осіб, що у половині райвідділів МВС так і не годують затриманих, попри декілька подань уповноваженого, за якими, до речі, народні депутати і уряд виділили безпосередньо кошти.

Буквально цими днями я внесла подання Президенту України Віктору Ющенку щодо приєднання України до факультативного протоколу Конвенції ООН проти тортур. Я вважаю, що це дасть змогу створити необхідну ділянку дієвого міжнародного і національного правового поля з метою запобігання катуванням і посилить контроль за умовами тримання осіб, позбавлених волі, з боку якраз уже тепер і парламентських, і правозахисних, і неурядових комісій та мобільних груп, які створюються для так званих візитів без попереджень.