Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  01.05.2026
  Статьи

Версия для печати


Демократія для... олігархів

В.Чубатий,

Нація і держава (05-18.07.05),

12.07.05

Кожний щабель президентської адміністрації настільки замішаний на капіталі, що, якби не табличка на дверях кабінету, важко було б визначити - хто за ними сидить: бізнесмен чи урядовець.

Віктор Ющенко як Президент України не реалізував задеклароване відсторонення бізнесу від влади. Кожний щабель президентської адміністрації настільки замішаний на капіталі, що, якби не табличка на дверях кабінету, важко було б визначити - хто за ними сидить: бізнесмен чи урядовець. Калібр підприємця легко визначається за посадою: великий бізнес - велика влада, і така закономірність простежується по всій владній вертикалі аж до найменшого села.

Різниці з попереднім режимом є дві суттєві. Перша: раніше олігархи крутили Кучмою, як циган сонцем. Ющенкові наразі вдається стримувати активні спроби бізнесменів від влади безконтрольно управляти державою. Основна їхня атака спрямована на Юлію Тимошенко як голову уряду, котра не дає розвернутися надмірним апетитам олігархів на шкоду державним інтересам (хоча нашкодити вони таки зуміли).

Друга різниця: олігархи при владі стали "нашими". Більшість владних крісел дістали не революціонери, а спонсори революції, найпершим жаданням яких є поставити на ній жирну крапку (або ж хрест) і повернути витрачені на неї кошти з процентами. Деякі олігархи втекли в опозицію або за кордон (кому як пощастило), тепер збирають сили для реваншу на наступних виборах. Дехто встиг вчасно перефарбуватися у потрібний колір і залишився на тому ж місці, тільки поміняв портрету кабінеті.

Панування олігархів, наших чи не наших, робить демократію карикатурною або ж демократією для обраних. Змагання народних мас підмінюється конкуренцією грошових мішків і партій, створених олігархами для лобіювання своїх інтересів у владі. Партії з виразною ідеологією можна порахувати на пальцях однієї руки. Інші 95% мають програми-близнюки. Найкраще про справжню орієнтацію партії чи блоку говорять навіть не їхні назви, а прізвища засновників чи бізнес-структур, які їх підтримують.

Ні про яку відповідальність партії за невиконані обіцянки не йдеться. Зазвичай, всі успіхи вони приписують собі, а невдачі звалюють на опонентів. Раніше тільки мажоритарники ощасливлювали свій електорат не частою появою після виборів, думаючи про наступні. Тепер навіть цієї безплатної "розваги" вчорашній виборець буде позбавлений аж до наступної передвиборчої кампанії.

Часто партії просто купуються олігархами, які очолюють ці партії або посідають перші місця в прохідній частині виборчого списку. Ідеологія в цьому випадку поступається першістю бізнес-інтересам і виступає як камуфляж для справжніх намірів партійних бізнес-босів.

Поступово ми наближаємось до американської моделі демократії. Там державні інтереси і бізнесові настільки тісно переплетені, що вже важко з`ясувати, чим керується політика держави: державними чинниками чи економічними потребами олігархічних кланів, які в даний момент при владі.

Народ на таких виборах виступає в ролі масовки. На нього покликаються, від його імені говорять, його використовують, але ніхто на нього не зважає. І головне - чи розуміє він це?

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0