Ми хочемо, щоб влада рахувалася з нами

Мар’яна Васильєва,

“Соціал-демократ”,

14.07.05

Пройшов уже певний відрізок часу з того моменту, як у нас змінилася влада. Але чи змінилося наше життя, і якщо змінилося, то в який бік? На жаль, мушу сьогодні констатувати, що змін на краще не видно. Хочу звернутися до Президента України Віктора Ющенка з питанням: «Чому Ви не виконуєте свої передвиборчі обіцянки?»

Своєю думкою з приводу суспільно-політичних процесів у державі та області з «Соціал-демократом» поділився Юрій Якоб, приватний підприємець із Хустського району:

— Я член СДПУ(О) з 1999 р., підтримував ідеї Віктора Медведчука ще коли той балотувався до Верховної Ради по 73-ому виборчому округу на Закарпатті, завжди захоплювався і захоплююся зараз його цілеспрямованістю, твердістю поглядів. Зараз у нашій партії є ще багато значних постатей, як, приміром, перший Президент України Леонід Кравчук, перший заступник голови СДПУ(О) Нестор Шуфрич та ряд інших, які завжди відстоюють інтереси українців, відверто заявляють про свою позицію.

Візьмемо хоча б дві з них, які хвилюють сьогодні мене та і багатьох моїх земляків. Перша. У своїй передвиборчій програмі кандидат у Президенти обіцяв повернути людям вклади Ощадбанку. Хочу запитати, де вони? Їх нема, а нещодавно глава держави наклав вето на прийнятий ВРУ закон про внесення змін до Закону про державні гарантії відновлення заощаджень громадян, яким передбачалося щорічно направляти 0,5% ВВП за попередній рік і 10% приросту ВВП на виплату боргів з компенсацій внесків громадян України в установах колишнього Ощадного банку.

По друге, де обіцяні 8,5 тис. грн. на виплату допомоги при народженні дитини? 3 тис. грн., які отримують матері одразу, це не 8,5 тис., а при такому зростанні цін у кінці року, коли надійде черга останніх виплат із цієї суми, придбати на ці кошти щось для дитини можна буде у кілька разів менше. Інфляція все з’їдає.

Хотів звернути увагу ще й на такий момент у діяльності нової влади, як сфера економіки. Скажіть, будь ласка, наші можновладці, який інвестор прийде до нас працювати, побачивши, що відбувається зараз в Україні? Процес реприватизації, який зараз є дуже широко застосовуваним, відміна СЕЗ та ВЕЗ, які дозволяли інвестору працювати на пільгових умовах, та ряд інших не надто приваблюють інвестора. Якщо інвестор бачить, що нема жодних гарантій на право власності, що кожна нова влада зі своїм приходом буде міняти правила гри, то навіщо працювати в такій країні?

Турбує мене і діяльність нашої судової системи. Як на мене, найяскравіше це проявилося під час останнього туру президентських виборів, коли були знехтувані права тисяч громадян. Коли по телебаченню показують, що суду пред’явлено тисячі скарг і заяв про порушення виборчого права, а судді не беруть до уваги жодну з них. Скажіть, будь ласка, де таке видано?

Хочу для порівняння навести такий приклад. У 2002 р. я судився з податковою інспекцією, яка замість 340 грн. штрафу змушувала мене заплатити 4,5 тис. грн. Оскільки правда була на моєму боці, я звернувся до суду і виграв справу. Знаєте, я не вірю, що при теперішній судовій системі таке було б можливе.

Ще один момент, про який я хотів би сказати, це ставлення теперішньої влади до опонентів. Це те, що болить чи не найбільше. Переслідування за інакодумство стало вже сьогодні буденним явищем, як це страшно не звучить. Візьміть лише ситуацію на Закарпатті. Віктор Дядченко, Іван Різак, Іван Росоха — наші однопартійці, які сидять сьогодні за гратами за сфальсифікованими справами. Хочу сказати окремо про Івана Михайловича, секретаря нашого обкому партії. Це людина, яка, на мою думку, за два роки перебування при владі зробила надзвичайно багато для області. Це людина, яка не боялася визнати свої помилки чи прорахунки, якщо такі мали місце. Затримання його за нібито доведення до самогубства ректора УжНУ — це повне безглуздя. У це ніхто не вірить, для мене особисто тут політичний підтекст очевидний: неугодного, але популярного політичного діяча просто усувають.

Хотів би ще запитати главу держави, чому з нами, 14 мільйонами українців, які голосувати проти цієї влади, не рахуються? Хіба ми не люди? Чому роблять вигляд, що нас просто нема? Хочу сказати, що нас багато, не менше, ніж тих, хто був на Майдані. І ми також всі як один готові за першим покликом наших лідерів поїхати до Києва і сказати свою думку, сказати, що ми є і будемо. Ми готові вдаватися до всіх дій, які були восени на Майдані: блокування адмінбудівель, перекриття руху тощо. Адже Верховний Суд не визнав їх антизаконними, значить, вони дозволені.

А своїх однопартійців закликаю у цей непростий час до єдності. Бо в єдності — наша сила.