А як же обіцяні на майдані високий професіоналізм, відкриті й гласні конкурси кандидатур на ключові посади? Все це, як і багато чого іншого, виявилося банальною локшиною, яку щедро розвішували на вуха довірливим виборцям "оранжисти", коли рвалися до влади.
Лише посвяченим зрозуміло, чому за посаду міністра транспорту і зв'язку велася така напружена і запекла боротьба. На заповітне місце свого часу претендували представники декількох політичних сил. Закономірно також і те, що Віктор Ющенко вирішив залишити ключове міністерство під жорстким контролем своєї довіреної особи — Євгена Червоненка. Нічого, що не фахівець: зате Євген Альфредович належить до розряду людей, яким не треба довго пояснювати, наскільки важливою може стати ця посада перед майбутніми парламентськими виборами.
У розтерзаній "демократами" країні з її напівкримінальною і розбалансованою економікою реальні живі гроші крутяться насамперед у таких галузях, як транспорт і зв'язок. Гроші величезні, порівнянні хіба що з державним бюджетом. Більша частина з них працює в тіньових сферах. Не випадково попередника Червоненка Георгія Кірпу багато ЗМІ називали особистим банкіром або скарбником "Сім'ї". Хтозна, чи не стало це однією з причин таємничої смерті екс-міністра?
Ось і нинішній невтомно повторює перед телекамерами фразу: "якщо мене не вб'ють...". Хоч як би там було, але карт-бланш на розпорядження величезним господарством був відданий саме йому. Деякі колеги по Кабінету Міністрів уже висловили невдоволення, що новий міністр по прямій лінії спілкується з президентом і особисто з ним узгоджує виникаючі питання. Якраз Міністерство транспорту і зв'язку стало своєрідним тестом, наскільки цинічно "помаранчева" команда порушує нею ж проголошені принципи.
Якщо пам’ятаєте, один із них був за те, що бізнес і влада повинні бути розділені. І, наче насміхаючись, одного з великих бізнесменів, власника концерну "Орлан", призначають міністром! (того самого „Орлана” , до роботи якого було так багато претензій у податкової служби.
Звичайно, переможців не судять, і після рудого путчу про справу благополучно забули). Більше того, той, у свою чергу, на посаду глави "Укрзалізниці" призначає віце-прем'єра свого ж концерну "Орлан" якогось Зенка Афтаназіва. До речі, котрий жодного дня не пропрацював на залізниці. Далі — більше. Главою Держслужби автомобільних доріг стає колишній кефірний магнат Вадим Гуржос. Юрист-міжнародник Павло Рябікін направляється курирувати управління авіаційного, морського і річкового транспорту. На місцях ситуація не краща. Приміром, на посаду директора найпотужнішого і найприбутковішого морського торгового порту "Південний" запропонували Володимира Березняка — директора Куліндорівського комбінату хлібопродуктів! Абсурд, та й годі.
А як же, запитаєте ви, обіцяні на майдані високий професіоналізм, відкриті й гласні конкурси кандидатур на ключові посади? Все це, як і багато чого іншого, виявилося банальною локшиною, яку щедро розвішували на вуха довірливим виборцям "оранжисти", коли рвалися до влади. Схоже, зовсім інші завдання покликані вирішувати нові призначенці, котрі підбираються ретельно за принципом особистої відданості.
Результати не забарилися.
Не розумію, чому раніше телеканал "Інтер", контрольований відомою політичною силою, не запрошував у свій ефір представників "Нашої України"? Кілька таких виступів, як недавнє інтерв'ю міністра Червоненка, — і перемогу їх на виборах можна було б вважати фантазією заїжджих політологів. Справа навіть не в тім, що міністру, очевидно, звиклому до специфічного сленгу, важко говорити нормальною мовою. Вразили убогість думки, абсолютний непрофесіоналізм, якась базарна дріб'язковість, повне незнання обговорюваної проблеми.
Йшлося про підвищення залізничних тарифів на вантажні та пасажирські перевезення вже з 1 квітня цього року.
Як і попередня кучмістська влада, нинішня розв'язуватиме свої проблеми за рахунок простих людей. Мало того, що міністр не уявляє реальної вартості проїзних квитків, він іще робить вигляд, ніби не розуміє, що підвищення транспортних тарифів позначиться на кінцевих цінах і зрештою все-таки вдарить по кишені платників податків. І той червінець (а в деяких випадках і два, і три...), відібраний і в так небагатого громадянина, не зробить залізницю багатшою, однак по сімейному бюджету вдарить істотно.
Ми попросили прокоментувати нинішню ситуацію лідера єдиної лівої опозиції й українських комуністів Петра Миколайовича СИМОНЕНКА:
— Сформовані за останні роки в Україні тарифи на вантажні залізничні перевезення враховують інтереси як вітчизняних, так і зарубіжних товаровиробників, споживачів та перевізників. Рішення про їх підвищення може призвести до значного зростання виробничих витрат, а також до неконкурентноспроможності нашої вітчизняної продукції. Особливо це торкнеться металургійних і гірничодобувних підприємств. Не виключена і нова "тарифна війна" з Росією.
— Але ініціатори підвищення цін посилаються на досвід інших країн, у тому числі Росії...
— Усе це фарисейство. Не треба забувати, що в тій же Російській Федерації для російських перевізників існують спеціальні преференції і знижки, які "нейтралізують" підвищені тарифні ставки. Дворазове підвищення залізничних тарифів свідчить про непрофесіоналізм команди Ющенка. Інтереси безпосередніх виробників — трудівників промпідприємств — не хвилюють нинішніх міністрів-бізнесменів. Заради одержання надприбутку вони й надалі будуть зводити рахунки один з одним.
— Що пропонують комуністи? Як слід було б діяти сьогодні?
— Насамперед, представити суспільству науково обґрунтований економічний прогноз наслідків такого рішення в соціально-економічній сфері. По-друге, потрібно визначити економічну доцільність такого кроку з точки зору конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках, і, по-третє, проаналізувати зміну ситуації на внутрішньому ринку з врахуванням обмеженої купівельної спроможності населення... Навряд чи ми побачимо з боку уряду націоналістів-соціалістів державницький підхід у розв'язанні таких проблем. На владному Олімпі гуляють інші вітри, і діями політиків керують абсолютно інші інстинкти. Попереду — парламентські вибори, а це значить, що партійні каси повинні бути наповнені й адміністративний ресурс приведений у повну готовність. З виконанням передвиборних обіцянок поки що не виходить. Але надто великі ставки в цій грі. І до життєвих інтересів простої людини нікому з цієї влади діла немає. Як любить повторювати новий міністр Червоненко: "У труні кишень немає". А отже, не скупіться і приготуйтеся розщедритися, дорогі співгромадяни.
Территория свободы слова
