Кесарів розтин без демократичного наркозу

Микола Глибокий,

Україна і світ, (11-17.03.2005),

11.03.05

Один з делегатів, уже виходячи з Палацу спорту, зауважив: «Гарно казали, що наша партія — це союз однодумців, побратимів, народжених революцією (помаранчевою. — Авт.). Але тут дехто так поспішав зробити їй кесарів розтин, що й про наркоз забув».

Барабани били так гучно, що делегати установчого з'їзду політичної партії «Народний Союз Наша Україна», що вже зайшли до залу київського Палацу спорту, почали затуляти вуха. А оскільки це була лише репетиція перед початком з'їзду, то режисер цього дійства, сам не витримавши надмірних децибелів, через усі гучномовці в залі дав команду: «Тихіше! Тихіше! Ще тихіше...»

Однак коли перед самим відкриттям з'їзду в залі було оголошено: «Президент України Віктор Ющенко!» і всі присутні зосередили свої погляди на центральній доріжці Палацу спорту, по якій крокував глава держави, а за ним — когорта його соратників, високопосадовців, барабани знову вдарили з таким гуркотом-ревом, наче злітав реактивний літак.

На такій високій ноті — і в прямому, і в переносному значенні цих слів — починався цей безпрецедентний для України з'їзд. Утім, не лише для неї. Як було оголошено в залі, ніколи в історії ні на теренах нашої держави, ні всього СНД (включно з колишньою КПРС), не було партійних форумів, у яких брали б участь 6100 делегатів, тисячі запрошених і 675 представників ЗМІ.

На високих агітаційно-майданних нотах починав свій виступ і Президент України Віктор Ющенко, якого делегати з'їзду обрали почесним головою партії. «Соромно жити в Україні», — говорив він, де 50% економіки в тіні і лише 27% ВВП потрапляє на стіл розподілу, де «жирують» лише 3—4 родини, а народ бідує. Безперечно, це була сильна й емоційна частина промови, виголошена Ющенком без жодної шпаргалки. Це була квінтесенція й підсумок усіх його передвиборних і революційних виступів. Він сипав цифрами і фактами і був вельми переконливим у тому, що далі так жити не можна, що Україна потребує змін. Що слід покінчити з ганебним минулим. Що суспільству потрібні правда, мораль, віра. Що він починає свій робочий день з інформації щодо того, як просувається слідство у справі Гонгадзе і пізнього вечора йому, знову доповідають, що нового в розкритті цього злочину. Що ми повинні збудувати нову Україну — про яку мріяли і за яку боролися Хмельницький і Мазепа, Шевченко і Грушевський...

Та коли мова пішла про те, що, власне, треба робити, то тут наче якийсь внутрішній режисер дав Віктору Андрійовичу команду: «Тихіше!» І він по-діловому відзначив, що «Наша Україна» не приховує своїх амбіцій — це перемога на виборах 2006 року.

І «Наша Україна» розпалася. «Наша Украйна» відродилася. Розпався блок «НУ» й утворилася партія «Народний Союз НУ». Таким був головний підсумок установчого з'їзду нової партії влади, почесним головою якої став, як і очікувалося, Віктор Андрійович. Водночас тисяч десять учасників і гостей цього дійства були просто шоковані — вчорашні друзі-соратники Ющенка по виборчій кампанії та під час помаранчевої революції — Народний рух України, Українська народна партія, Народна партія «Наша Україна» (лише недавно ПРП) не тільки не влилися могутніми колонами в нову гвардію Ющенка, а й навіть не виступили на з'їзді з ввічливими привітаннями. «2004-й об'єднав нас, а 2006-й може роз'єднати», — так говорили самі учасники цього форуму.

Холодним душем не лише для делегатів з'їзду, а й для більшості українського політикуму стала заява про нову передвиборну коаліцію-2006: Ющенко — Тимошенко — Литвин. Це було — як грім серед зимово-березневого неясного неба. Адже ще вчора «литвинців» тіснили з губернаторських крісел та з усіх інших державницьких посад, а провладні ЗМІ щодня не просто натякали, а прямо говорили про «фігуранта» у справі Гонгадзе. І от вам — політичний Юр'їв день. Відтепер усі «тричі народні» — стратегічні союзники. А чи був хлопчик, коли все це вилили на публіку? Чи є хоч якісь домовленості, угоди, врешті-решт протоколи про наміри? Про це — ніхто ні пари з уст. Дехто навіть у залі Палацу спорту в суботу запитував: а чи не «пофілософствував» у черговий раз «наш батько», а ми, сіромахи, не второпали нової мудрості? Втім, усі троє хрещених батьків нового Троїстого передвиборного союзу досі мовчать: жодних коментарів з приводу перекроювання всього українського політичного простору.

Однак слово — не горобець. А оскільки вибори-2006 — центральна барикада нашого найближчого майбутнього, то, вочевидь, і в самій Україні «на всіх язиках» усі політсили мовчать: не дай Бог щось заперечити, і ти вже по іншу сторону барикад. А якщо Сам сказав, то він великий, йому видніше.

Натомість на з'їзді Партії регіонів усе йшло за скромним сценарієм і по плану. В тому числі про «системну опозицію». Однак тут уголос узагалі ніхто не сказав, з ким, коли, як і т. п. будуть об'єднуватися регіонали до виборів-2006. Очевидно, тут ще тільки розробляється сама філософія єднання.

А для цього потрібні «одна команда» і «діяти командно». Далі Віктор Андрійович висловив своє абсолютне переконання, що до виборчої коаліції ввійдуть «НУ», БЮТ і Народна партія Володимира Литвина, яку він за давньою звичкою назвав Аграрною.

Як на мене, оголошення про новий троїстий союз-2006 мало б справити ефект бомби, що несподівано вибухнула. Однак цього не сталося. Делегати з'їзду тільки мовчки переглядались, оскільки ніхто не знав, як на це реагувати. Не вибухнули оплесками й гості — ні бютівці, ні народники Литвина. Склалося враження, що ніхто не був готовий до такого повороту подій. У залі наче повисли німі запитання: «Невже Ющенко, Тимошенко і Литвин про все домовились?» «А де ж учорашні вірні союзники — Народний рух, Українська народна, партія Пинзеника «Наша Україна»?

У гробовій тиші залу явно не було радості від нової коаліції «на трьох». Навпаки, відчувалась якась тривога. Напевне, і Ющенко так зрозумів цю мертву тишу. Тому його «внутрішній режисер» наче знову дав команду: «Ще тихіше...» І Віктор Андрійович уже з явним сумом зізнався: шкода, що тут, у залі, серед засновників Народного Союзу немає друзів і побратимів з «НУ». Однак, запевнив почесний голова, двері ні для кого не зачинені і ще є час, щоб подати один одному руку.

Загалом, склалося враження, що не тільки виступ Ющенка, а й увесь з’їзд пройшов під командою того невидимого звукорежисера, який наказував барабанщикам: «Тихіше! Тихіше! Ще тихіше...» Тому що вгамувати стихійні протести делегатів з'їзду робочій президії було час від часу все важче і важче. Зокрема, десь третина обласних делегацій раз по раз скандували: «Ганьба!», протестуючи проти входження до керівних органів партії від їхніх регіонів тих чи інших кандидатур. Після оголошення окремих персоналій із залу вигукували також: «Перевертень!» «Зрадник!», «Перефарбований!» Десятки людей кинулися до трибуни, щоб внести, як було чутно з їхніх вигуків, більш гідні кандидатури. Дійшло навіть до штовханини з охороною, яка нікого не пускала до мікрофона. Щоб заспокоїти зал, Віктор Ющенко попросив слова і пообіцяв, що всі пропозиції президія готова вислухати, але в перерві з'їзду.

Після перерви частина невдоволених делегатів не тільки не заспокоїлась, а й навіть окупувала президію та влаштувала справжній страйк. Ні вмовляння президії, ні оплески залу не задовольняли їх. Зрештою, після тривалих переговорів головуючий у цей час на з'їзді Юрій Єхануров оголосив, що всі конфлікти будуть вирішені.

Зокрема, близько 500 чоловік з Донецької області, які «з технічних причин» не встигли зареєструватись як засновники партій та делегати з'їзду, можуть брати в ньому участь як гості, а до партії вступлять потім за індивідуальним принципом.

Щодо тих кандидатур до керівних органів партії, проти яких є заперечення делегацій, то всі вони будуть розглянуті на конференціях територіальних партійних організацій і в разі висловлення недовіри замінені більш авторитетними партійцями.

Усім, хто в такий протестний спосіб просив слова, була надана гарантія виступу при розгляді шостого питання порядку денного — «Різне». Тільки після всіх цих обіцянок страйкуючі звільнили трибуну та сіли на свої місця в залі. Однак після розгляду п'яти питань — про створення партії, обрання її почесного голови, затвердження статуту, програми та керівних органів, головуючий несподівано відразу оголосив про закриття з'їзду. Багато хто в залі встиг вигукнути: «Нас обдурили!» «Це обман!», «А де ж «різне»?». Чимало людей з крайніх рядів кинулися до трибуни, але в цей час заграли й заспівали гімн України. І всі завмерли...

Отже, «безпрецедентний» не лише за кількісними, а й за якісними характеристиками (в плані непідготовленості, неорганізованості) партійний з'їзд відбувся в Києві. Від 5 березня маємо нову політичну партію — президентську, провладну. Чи стане вона наймасовішою і найвпливовішою — покаже час. Однак чимало заяв і навіть погроз, що прозвучали з трибуни з'їзду, викликають здивування і навіть обурення. Наприклад, чого варта така заява: «Ті, хто не приєднається до нас, кусатимуть собі лікті». Хіба це не нагадує минулі часи: «Хто не з нами — той проти нас»? А один з делегатів з трибуни з'їзду з жалем констатував, що і в нас, як свого часу сказав Віктор Черномирдін, виходить так: “Щоб ми не робили, а виходить КПРС”.

Не лише для виборів-2006, а й для долі всієї України та її майбутнього може мати доленосне значення заява Президента України про нову передвиборну коаліцію. Тільки чому Віктор Ющенко сказав про це за відсутності Юлії Тимошенко та Володимира Литвина? Що це — тільки публічне сватання чи «троїстий» політичний шлюб уже відбувся таємно, сепаратно, без колишніх «друзів» з блоку «Наша Україна»?

* * *

Народження дитини не може бути безболісним процесом. Напевне, й при народженні партії закономірними є організаційні та інші труднощі. Тим паче такої великої партії, як «Народний Союз Наша Україна». Однак чимало самих делегатів цього з'їзду були просто обурені тим, що це народження не відбулося природнім шляхом: через внутрішньопартійні демократичні процедури. Один з делегатів, уже виходячи з Палацу спорту, зауважив: «Гарно казали, що наша партія — це союз однодумців, побратимів, народжених революцією (помаранчевою. — Авт.). Але тут дехто так поспішав зробити їй кесарів розтин, що й про наркоз забув».

Отож цей вислів одного з делегатів з'їзду мені здався вельми влучним: помаранчева революція народила партію влади, але... не без хірургічного втручання. Втім, додамо від себе, якщо дитина вже народилася, то нехай росте здоровою та щасливою.