Помилка Ющенка

М.Стріха,

Українська газета (10-15.03),

10.03.05

Останнім часом багатьох не полишає стійке відчуття "дежавю" — нинішня демократична влада якось непомітно, але впевнено форматується на щось дуже знайоме. Особливо гострим це відчуття стало після споглядання помпезного установчого з`їзду партії "Народний союз "Наша Україна" в київському Палаці спорту.

...Нова влада проголосила відкритість і відданість принципам демократії. Тим часом до президії ради НСНУ ввійшли принаймні четверо лідерів досі не ліквідованих партій (Порошенко, Омельченко, Павленко, Білозір). З`їзди цих партій ("Солідарності", "Єдності", Молодіжної та ще якоїсь із прикметником "християнська" в назві) не збиралися, рішень про припинення своєї діяльності не ухвалювали, мандата на участь у дійстві в Палаці спорту нікому не давали.

Отже, маємо або кричуще порушення принципів відкритості й демократії, або визнання того, що й так було очевидно: з`їзди були непотрібні, бо партії ці існували лише на папері, для того, щоб підсилювати політичну вагу лідерів, засновану на зовсім інших чинниках (бізнес-імперія, крісло столичного градоначальника чи просто наближеність до родини президента).

Тим часом справжні партії з реальними структурами (УНП, НРУ, УРП "Собор") — активісти яких були "хребтом" ющенківської кампанії — в об`єднану партію (попри суттєвий тиск і заяви на кшталт: "вони ще кусатимуть собі лікті!") досі так і не пішли.

А відтак маємо назвати речі своїми іменами: ніякого об`єднання не відбулося. З чистого листа почали творити партію не лише щирих і безкорисливих прибічників Ющенка, але й нової номенклатури — своєрідне акціонерне товариство тих, хто, прикриваючись популярним іменем Ющенка та гаслами Майдану, прагнуть відхопити свій шмат пирога влади (винятки, звичайно, є навіть на рівні керівництва НСНУ — але я зараз не про них, а про тенденцію).

З цього погляду симптоматичним виглядає інтерв`ю голови ради НСНУ Романа Безсмертного в останньому числі "Дзеркала тижня". У ньому бринить непорушна певність, що народ стояв на Майдані не за перемогу Ющенка, а таки за владні крісла для Порошенка, Павленка, Білозір, Безсмертного (далі — за списком)...

Чи потрібна була Ющенку зараз єдина партія? З погляду необхідності завойовувати Схід і Південь, де традиційні націонал-демократи мають слабкі позиції — навряд. Скоріше, потрібне було б продумане формування 3-4-х пропрезидентських партій чи блоків, здатних боротися за різні електоральні ніші. Ці партії чи блоки могли б сформувати переконливу більшість у новому парламенті, і вже потому можна було б вирішувати, як справді найдоцільніше зменшити число суб`єктів на партійній карті.

Натомість обрано було пришвидшений сценарій формування "партійного колгоспу", який, до того ж, має піти на вибори у єдиному блоці з партіями Юлії Тимошенко та Володимира Литвина. Не треба бути проникливим аналітиком, щоб передбачити: до 50% місць така конструкція не дотягне. Доля уряду опиниться в руках партії Олександра Мороза і декількох дрібніших суб`єктів "центру".

Нарешті, боюся, форсованим створенням НСНУ завдано першого по-справжньому суттєвого удару самому Ющенкові. Конструктори "колгоспу" сподівалися, що авторитет новообраного президента вивезе до парламенту зімкнуті лави політиків, що отримали свої "пакети акцій" у ВАТ (чи вже ЗАТ?) під назвою "Народний союз "Наша Україна". Натомість на практиці може вийти інакше: тягар згаданих політиків (серед яких обмаль не лише харизматичних, але и по-справжньому яскравих постатей) може потягнути додолу рейтинг народного президента. І це буде по-справжньому прикро — з огляду на реальну потребу консолідації українського суспільства...