Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  07.09.2025
  Статьи

Версия для печати


Нагороджую себе, видатного

Народна газета (03-09.03.05),

03.03.05

Активістів Помаранчевої революції нагороджено пам`ятною відзнакою "Видатному учасникові помаранчевої революції". Пам`ятні знаки вручив минулої п`ятниці в Києві народний депутат України — "нашоукраїнець" Володимир Філенко.

Нагороджені відзнакою Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Микола Томенко, Тарас Стецьків, Микола Катеринчук, Юрій Ключковський, Юрій Єхануров, прес-секретар Президента Віктора Ющенка Ірина Геращенко та прес-секретар віце-прем`єра Романа Безсмертного Тетяна Мокріді.

Пам`ятна відзнака являє собою розрізаний апельсин зі знаком оклику, довкола якого написано: "Разом нас багато, нас не подолати!". Знак затверджено "революційною радою командирів помаранчевої революції".

Президент України Віктор Ющенко під час церемонії нагородження зазначив, що для нього "велика радість бачити сьогодні обличчя людей, які були на Майдані під час Помаранчевої революції". За його словами, головний урок революції — те, що "ми знаємо, що говорити своїм дітям".

Також Віктор Ющенко наголосив, що революція примусила "по-іншому дивитися на Україну цілий світ".

Особливу подяку Президент висловив Київському міському голові Олександру Омельченку за його участь у революційних подіях.

Наш коментар: ці люди справді гідні найвищих нагород, насамперед — як видатні учасники Помаранчевої революції. Без них не було б нічого. Принаймні — без більшості з них.

Тільки от... щось щемить у серці, наче скабка. Чи не забуті оті мільйони "маленьких українців", які, долаючи страшенний тиск владців, погрози й реальну загрозу життю, — стояли, як солдатики — беззахисні, — у виборчих комісіях, спостерігачами, агітаторами, довіреними особами, на малих і великих майданах — з помаранчевими стрічками, які й були найбільшою зброєю революції, їхньою найбільшою зброєю?

Чи так само втішно їм нині, коли виявилося, що добитися до своїх недавніх вождів уже вельми непросто? Коли недавні гнобителі святкують перемогу, лишаючися на своїх всиджених місцях?

І чи не пригадується мимохіть інший тісненький "мєждусобойчик", у якому роздавалося — кому Героя, кому — "За заслуги", кому — "заслуженого"? З чогось же воно, тодішнє, теж починалося?..

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0