Знищивши діяльність провідних клінічних наукових установ АМН, МОЗ навряд чи тим самим поліпшить якість медичного обслуговування населення України.
Так, круто беруться реформувати все і всюди вчорашні революціонери. Народ дивиться і тільки дивом дивується, чого тільки розумні дядечки і тітоньки з Кабміну не навигадують, щоб нібито йому, бідолашному, життя полегшити. Ось і до медичної сфери дійшли. Воно й правильно, медицина в нас за корумпованістю і непрофесіоналізмом одне з перших місць посідає. Давайте ж подивимося, шановний читачу, якими змінами нас з вами дана галузь найближчим часом почне "радувати". Добре, що приводів для цього є більш, ніж достатньо.
Геть інтернатуру!
...Перший весняний місяць студенти вітчизняних медичних вузів зустріли в стані легкого шоку. А річ у тім, що нова влада подумала-подумала, та й вирішила відмінити інтернатуру для випускників. Для тих, хто не дуже розбирається в даному питанні, пояснимо: раніше після 6 курсу студенти-медики в обов'язковому порядку проходили 2-річну інтернатуру з обраної спеціальності в якомусь медичному закладі. За цей час можна було щонайменше навчитися застосовувати на практиці отримані знання.
Віднині все буде інакше. Мотивуючи свої дії надто великою кількістю лікарів деяких спеціальностей, оранжеві реформатори запропонували воістину "геніальне" розв'язання проблеми. Інтернатуру відмінити, а всіх випускників, починаючи з цього року, розподіляти за декількома спеціальностями. А саме — лікарями швидкої допомоги, рентгенологами, лікарями-лаборантами і патологоанатомами. За великим задумом, молоді медики три роки працюють за однією з перелічених спеціальностей. А вже потім вибирають фах до душі. І, пройшовши лише піврічні курси, приступають до роботи.
Ідея, на перший погляд, непогана. Адже таким чином можна відразу декількох зайців убити: і проблему з нестачею кадрів розв'язати, і корупцію подолати. Адже вступ до горезвісної інтернатури в останні роки банальним чином купувався. Хочеш у престижному місці працювати — плати кілька тисяч у.о.!
Але є ще кілька важливих моментів, про які чомусь не згадується. Перший — занадто малий термін підготовки до роботи за спеціальністю. Адже якщо наші медики і за два роки інтернатури мало що опановували, то півроку на навчання — не більш, ніж формальність.
Ось уявіть собі картину: не дай Боже, у вас — апендицит, потрібно робити операцію, і потрапляєте ви на стіл до хірурга-недоучки. Неприємно навіть думати про таке. Але ж незабаром це стане найзвичайнісінькою реальністю.
Другий момент полягає в тому, що корупцію і такими методами зжити не вдасться.
Майбутні випускники медінститутів у приватних бесідах зізнаються, що вже зараз можна, маючи зв'язки і гроші, "розподілитися" не на якусь там станцію швидкої допомоги, а, скажімо, на лікаря-патологоанатома (що вважається доходним і престижним). Тільки обійдеться це в значно більшу суму.
І, нарешті, момент третій — психологічний. Пов'язаний він, хоч як це дивно, із другим. Згадайте: "пристойна" інтернатура коштувала недешево. Та й місця в неї "бронювалися" заздалегідь. Звичайно, при нинішньому розкладі гроші випускникам повернути і не подумали. А тепер уявіть собі настрій інтернів, які не відбулися і які тепер мають працювати на найскладніших і найневдячніших ділянках. Не треба бути дуже мудрим, щоб зрозуміти: ставлення людей у білих халатах до пацієнтів і так не надто гуманне, тепер стане ще гіршим...
За що боролися, на те й напоролися
Розібравшись із підготовкою кадрів, у МОЗ вирішили впритул зайнятися наукою, "посунувши" при цьому Академію медичних наук (АМН). Йдеться про недавню пропозицію Міністерства розформувати науково-дослідні інститути, що входять до складу АМН, відокремити від них клінічні бази і передати в розпорядження самого Мінохоронздорову.
По суті, такі дії просто знищать медичну науку в Україні.
Крім того, позначиться це і на якості лікування громадян, адже при інститутах не тільки наукові дослідження проводяться, а й хворим з певними патологіями допомагають.
Пояснюють майбутні зміни просто: мовляв, наявність таких клінік у структурі АМН "заважає організації спеціалізованої медичної допомоги хворим". Співробітники Академії у свою чергу дивуються: адже саме в таких закладах безплатно і на досить високому рівні надають горезвісну "спеціалізовану" допомогу. Куди ж звертатися пацієнтам після їх розформування? Але це, схоже, нікого не хвилює.
"Знищивши діяльність провідних клінічних наукових установ АМН, МОЗ навряд чи тим самим поліпшить якість медичного обслуговування населення України", — стверджує у своєму зверненні до керівництва Верховної Ради віце-президент АМН, академік Ю.П.Зозуля.
Цілі, які має на меті Міністерство охорони здоров'я, як нині модно говорити, прозорі. Чиновникам потрібно не тільки свою владу зміцнити, а й чималі бюджетні кошти, що йдуть зараз на утримання клінік Академії медичних наук, до рук прибрати.
Є в цій непростій справі ще один пікантний нюанс. Подібні проекти уже вносилися, тільки було це за прем'єра Януковича. Тоді обурена громадськість, до речі, за підтримки діячів з "Нашої України" призупинила руйнівні реформи. Чому ж тепер, ставши партією влади, оранжеві політики не тільки не перешкоджають, а й самі активно сприяють втіленню в життя злочинних кучмівських ідей?
І насамкінець. Під час нещодавніх революційних подій колектив Академії медичних наук відкрито і вельми завзято підтримував Ющенка. Люди, мабуть, сподівалися на зміни на краще. Ющенко прийшов до влади, почалися довгоочікувані зміни. Тільки нічого, крім неприємностей, вони не несуть. Що ж, як кажуть, за що боролися, на те й напоролися.
"Все для людей!"
І ще одна новина, котра, безсумнівно, викличе бурю негативних емоцій у простих українців.
Новий міністр охорони здоров'я Микола Поліщук недавно поділився з журналістами ще одним "приголомшливим" задумом. Виявляється, 40 відсотків усіх пацієнтів, які лежать у лікарнях.., насправді — звичайні симулянти! А як же інакше можна витлумачити твердження міністра, що "вони насправді не повинні там знаходитися"? Тому треба терміново зменшити кількість ліжко-місць. Ну, щоб горезвісні симулянти в медзаклади вже точно не пробралися.
Не знаю, чи доводилося панові Поліщуку лежати в звичайній українській лікарні. Гадаю, що ні. Інакше він знав би, що місць там не вистачає навіть для "найтяжчих" пацієнтів, а для того, щоб тебе поклали хоча б у коридор, потрібно чекати кілька тижнів, і для декого це очікування стає фатальним...
Але кому яке діло до простих смертних? Під популістськими гаслами вершаться справи, наслідки яких буде довго відчувати на собі багатостраждальний український народ. Хоч що говори, все в нас робиться для людей... Усе найгірше.
Территория свободы слова
