Політичне "екстезі"

Братство,

02.03.05

Ще до початку "помаранчевої революції" я пильно стежив за діями опозиції, але, зізнаюся, не сприймав її, як збіговисько хамів, які не соромлячись відпрацьовують гроші США і їхніх союзників. Крики з вириванням кнопок у Верховній Раді, ультиматуми, блокування урядових будівель, самопроголошення президентом і складання присяги Ющенком сприймалися не більше, ніж хуліганські витівки. Хай і нечуваного досі рівня.

Вперше я насторожився, випадково побачивши сюжет, якому навіть самі телевізійники не надали великого значення. Група молоді з жовтогарячими стрічками на рукавах увійшла в залишену людьми Януковича альтанку, де залишався один-єдиний, як видно, найвірніший його прихильник. Хлопець навіть не намагався пручатися юрбі "революціонерів", що налетіла зненацька, і на всі пропозиції взяти на пам`ять помаранчеву стрічку, спокійно відповідав: "Не треба!". Так уперше я зіткнувся з прихильниками ющенківської опозиції не тоді, коли вони позують перед камерою з антиурядовими гаслами, а безпосередньо під час вербування чергового прихильника. Специфічні інтонації в голосах "жовтогарячих" змусили мене стрепенутися: щось до болю знайоме, але в той же час ні на що не схоже виразно звучало в їхніх словах. Трохи пізніше, я зрозумів, чим було викликане це найсильніше дежавю.

Помилки бути не могло - церква "Емануіл" (Християнська Церква Віри Євангельської) - тоталітарна секта, на зборах якої я одного разу побував! Словами дуже важко передати ті інтонації в голосі, які вигукує багатолика юрба адептів секти "на завданні". Але їх виразно можна почути, коли емануїлісти чи кришнаїти в жовтогарячому (цікавий збіг!) лахмітті сунуть вам брошурки. Ставлення "жовтогарячої" братії до політичних опонентів повністю вписується в схему тоталітарної секти.

Аналітики в один голос відзначають "загальний духовний підйом", "братню атмосферу" і навіть "радість", що панували на Майдані Незалежності. У цьому навіть не сумніваєшся, дивлячись на захоплені обличчя людей у жовтогарячій "уніформі".

Як правило, невдоволення, громадян владою повинне супроводжуватися якщо не спалахами агресії, то вже точно не щасливими посмішками на особах. Згадайте російський бунт, "безглуздий і нещадний". Із цього погляду, поводження "революціонерів" абсолютно нелогічне. У той же час, будь-яка людина, що відвідала збори серйозної тоталітарної секти, у першу чергу відзначає дух нездорової ейфорії, що поєднує адептів. Якби цього не було, навряд чи культ міг би існувати. Саме ця ейфорія (а не братерство і взаємодопомога) стає для адепта психологічним наркотиком, підсівши на який він буде відвідувати зборів знову і знову.

Сектанти ділять людство на "своїх" і "чужих". При цьому "чужі", у свою чергу, підрозділяються на ті, кого завербувати можна й тих, кого завербувати неможливо. Відрізняти їх допомагають брошури, розповсюджувані серед адептів, навчені проповідники і якесь дивне чуття сектанта. Якщо до перших прихильники культу ставляться з нездоровою симпатією, майже як до своїх "братів", то інших, у кращому разі, ігнорують, а в гіршому - обдають хвилею жахливої агресії, пропускаючи повз вуха всі аргументи. Це й зрозуміло - керівництво культу суворо забороняє адептам вступати в розмови з тими, хто, на їхню думку, може заронити зерно сумніву в душу "істинно віруючих".

Представники "жовтогарячої" юрби не схильні до аналізу, конструктивних міркувань і найчастіше не помічають навіть найочевидніших фактів. Попри численні докази, вони заперечують будь-які зв`язки Ющенко і його команди із Заходом. Навіть очевидні речі (зв`язок українських подій із грузинськими і білоруськими, американське громадянство дружини Ющенка і його дітей, "дипломатичний десант" ЄС і залякування європейськими функціонерами українського народу, тверда позиція США щодо Януковича тощо) вони ігнорують. Що б не говорилося опонентами, вони свято вірять в "самостійність" свого самопроголошеного президента. Інша характерна риса - небувала організованість "заколотників", їхня повна підпорядкованість наказам, що надходять зверху через налагоджену структуру агітаторів. У "помаранчевій революції" немає й натяку на стихійність, що, як відомо, супроводжує будь-який народний бунт. Величезні настінні екрани, біотуалети, змінний одяг і взуття, а також їжа й ліки для бунтівників не надто вписуються в поняття революції.

Очевидно, що переворот щедро оплачений відомими колами, і навряд чи в когось щодо цього виникають сумніви. Залишається питання: що утримувало рядових прихильників опозиції на Майдані протягом стількох тижнів і змушувало їх підкорятися наказам верхівки? Може гроші? Навряд чи. Звичайно, керівники осередків одержували зарплату - 10 доларів щодня, але на всіх учасників митингу не вистачило б фінансів навіть в американців. Запитавши рядового "жовтогарячого" про те, чого, властиво, він домагається на цій площі день-у-вдень, ви почуєте у відповідь кілька завчених гасел, про "бандюковича" і "криміналу владу".

Не секрет, що штаб-квартири більшості інтернаціональних сект перебувають на території США і що за їхньою допомогою низка секретних силових підрозділів перевіряє дії тих або інших способів впливу на людську психіку. Український переворот можна вважати першим масштабним результатом цих багаторічних досліджень. Загальновідомо, що при роботі з адептами керівництва культів використають прямий вплив на підсвідомість: нейролінгвістичне програмування, масовий гіпноз, а іноді й психотропні засоби (правда, не "наколоті апельсини" - це смішно). Останнє, до речі, теж не виключається. Згадаєте безкоштовну їжу й ліки, які роздавалися на Майдані, і ви зрозумієте, що навіть така, здавалося б, неймовірна версія має право на життя.

Якщо говорити реалістичніше, то Україна (у першу чергу, Київ) піддалася наймогутніший психічній атаці. Дуже дивно було спостерігати, як прямо на очах мінялися особистості знайомих мені киян, їхні політичні погляди і переконання. Мінялася сама особистість: характер, манера й стиль спілкування, невідомо куди поділися дотепність, здорова індиферентність, здатність до логічних міркувань.

Проте не варто розчаровуватися. Будь-яка система рано чи пізно дає збій. І ми обов`язково знищимо матрицю, нав`язану нам.