“Партія Ющенка”
бортонула і Омельченка, і… Бондаренка?

Олександр ЗАЄЦЬ,

Столиця (24-30.06.2005),

24.06.05

Минулої суботи в столичному Міжнародному центрі культури та мистецтв (колишній Жовтневий палац) відбулась установча конференція міської організації партії «Народний Союз «Наша Україна». На засіданні зареєстровано 750 членів партії.

Головою міського осередку партії обрано керівника парламентської фракції «Наша Україна» Миколу Мартиненка.

Було вирішено створити й Раду київської міської організації НСНУ у кількості 51 чоловік. Але на конференції прийняли рішення обрати до Ради 41 особу. Решту буде дообрано після проведення районних конференцій зі складу найактивніших членів партії.

Також на конференції обрали контрольно-ревізійну комісію у складі 15 чоловік. Нашоукраїнці обговорили питання підготовки до з'їзду партії, який пройде у липні. Було обрано делегатів на з'їзд партії. Столичну організацію партії на з'їзді представлятиме 121 делегат.

Для багатьох політично активних киян партійна конференція не дала відповіді на низку хвилюючих проблем. Швидше за все, вона породила нові запитання. По-перше, навіть однопартійні запитують: хто такий Мартиненко? Де він був під час помаранчевої революції? Генератором ідей на київських вулицях виступила міцно збита команда народного депутата Володимира Бондаренка. Разом з багатотисячним активом партії «Реформи і порядок» (згодом — виборчий блок Віктора Ющенка «Наша Україна») він рішуче виступив проти синьо-білих і домігся вирішальної перемоги помаранчевих у Києві (за них проголосувало 72—75 відсотків киян у всіх районах міста).

На Володимира Дмитровича був здійснений бандитський напад з метою фізичного знищення. Дощенту згорів автомобіль, закиданий пляшками з горючою сумішшю. За логікою речей, саме Бондаренко мав би очолити столичний осередок НСНУ. Однак у політиці часто перемагає не логіка, а закулісні домовленості, про які вголос не говориться. Головою міського осередку «партії Ющенка» делегати конференції обрали Миколу Мартиненка. Володимиру Бондаренку обіцяють посаду керівника виконкому.

Чимало політологів вважають такий поворот подій другою поразкою колоритного політика. Першої зазнав дещо раніше, коли Президент України призначив головою Київської міської державної адміністрації Олександра Омельченка. В усіх інших регіонах посада губернатора дісталася лідерам помаранчевих подій. Сан Санович залишився у кріслі мера завдяки кільком незаперечним «плюсам» у своїй роботі. Це й стабільний приріст в економіці та будівництві, виважена внутрішня політика, а головне — він забезпечив мирне розв'язання політичного протистояння під час помаранчевих подій. Звісно ж, працював не сам, а з командою. Залишились біля керма і більшість голів районів Києва. Однак, на думку депутата Бондаренка та його прибічників, — це «жорстока несправедливість». Він з великою потугою намагається приховати внутрішнє роздратування і шукає шляхів впливу на Президента.

Київські «ющенківці» люто ненавидять міського голову і не хочуть рахуватися з президентськими указами. Це їхнє право. Але тоді постає риторичне запитання: де партійна дисципліна, де повага до свого лідера — керівника держави? Хлопці дружно, всією своєю політичною вагою навалилися на міського голову Олександра Омельченка, аби якомога швидше відправити його у відставку. Але Олександр Олександрович — міцний горішок. Вже двічі кияни його обрали мером, приблизно такою ж кількістю голосів, як і Президента. Така собі «дрібничка»? Свого часу і Бондаренко підставляв плече Сан Сановичу. Отож, коли тепер обстрілює вчорашнього політичного партнера з важкої артилерії, снаряди часто у ціль не влучають. Сьогодні політичні опоненти намагаються почепити на нього всіх собак, дискредитувати міцного господарника й виваженого політика.

Сьомим чуттям вони відчувають: той ще не сказав останнього слова. Якщо вирішить знову поборотися за посаду міського голови, багатьом новоспеченим претендентам буде непереливки. Володимир Бондаренко також один із серйозних кандидатів на столичний трон. Та схоже, на партійному олімпі НСНУ свої плани. Між рядками заяв, у паузах промов вчувається прізвище «Мартиненко» — вчорашній успішний ендепенівець, сьогодні — не менш успішний нашоукраїнець.

У непростій ситуації і Віктор Ющенко — старих друзів не здають. Зрештою, Омельченко після багатоходової політичної комбінації під час напруженого президентського марафону став з ним пліч-о-пліч. І про це сказав, щоправда, у власній інтерпретації, сам Віктор Андрійович у Колонній залі Київради, коли вручав символічну булаву влади саме Олександру Олександровичу.

Що змінилося за ці три—чотири місяці? Тепер опоненти закидають Омельченку, що він вагався на першому етапі виборів, вичікував. Припустимо, так. Але тільки далекоглядний політик здатний прораховувати ситуацію на багато кроків уперед. Члени команди міського голови переконані, що Омельченко досягнув поставленої мети — не дав бандитським угрупованням розікрасти Київ, зберіг кадри, рішуче підтримав Майдан.

Можна припустити, що в президії установчого з'їзду «Народного союзу «Наша Україна» Олександр Олександрович також з'явився зовсім не випадково, він розраховує на консолідуючу силу нового політичного утворення. Інша справа, як це оцінено. Разом ним до складу ради Київської організації НСНУ увійшли й Станіслав Сташевський, Володимир Поляченко, Володимир Присяжнюк, Михайло Голиця, інші відомі в столиці люди. Не менш відомі — Володимир Бондаренко, Борис Беспалий чи Юрій Оробець. Маємо унікальну ситуацію — штаб партійної організації складається з представників діаметрально протилежних поглядів. Що це могло означати? Хто до такого додумався?

У політичній боротьбі трапляється всяке: вчорашні друзі схрещують шаблі лютіше, аніж затяті вороги. Та чи потрібно це робити нам, у Києві, де конституційною більшістю кияни обрали Президентом України Віктора Ющенка? Ще вчора ми — «Наша Україна» й «Батьківщина», «Єдність» і Соціалістична партія, представники інших політичних партій-союзників стояли на Майдані «до загину».

Не загинули, перемогли!

«Нас багато, нас не подолати!» — гукали разом. Невже тепер розбредемося по гетьманатах, директоріях і центральних радах, як на початку минулого століття?

“Партія Ющенка” бортонула і Омельченка, і… Бондаренка?

Олександр ЗАЄЦЬ,

Столиця (24-30.06.2005),

24.06.05

“Партія Ющенка”
бортонула і Омельченка, і… Бондаренка?