ЩОБ ЖИТТЯ НЕ ЗДАВАЛОСЯ ЦУКРОМ

Комуніст,

10.06.05

Схоже, хтось у нашій країні вирішив всерйоз подбати про здоров'я народу, щоб той не зловживав солодким. Відучити людей від цієї "шкідливої" звички вирішили, як завжди, радикально. Прокинулася країна одного чудового ранку, дивиться, а ціни на цукор злетіли в піднебесся.

Якщо раніше кілограм солодкого продукту можна було придбати за 3,30—3,60 грн., тепер його вартість різко зросла до 4 — 4,3 грн., а в окремих київських магазинах — аж до 5,15 гривні!

Журналісти, не довго думаючи, оголосили нову кризу: цього разу цукрову, і щосили розсурмили про грядущий дефіцит. Влада вустами Петра Порошенка заспокоїла: "Цукрової кризи в країні немає. Уряд провів необхідні консультації з галузевими міністерствами". Щоправда, наступне твердження Порошенка йде дещо врозріз із цими оптимістичними прогнозами. Адже він не заперечує, що "у деяких регіонах ціна на цукор підскочила останнім часом на 10—17%".

Ситуація до болю знайома. Так було з "м'ясною" проблемою, коли уряд обіцяв завалити країну м'ясом по 17 гривень, якого, незважаючи на ці палкі запевняння, ми не побачили й донині. Так було і з "раптово" зниклим бензином, коли з телеекранів авторитетно розповідали, що спеціально утримують ціни на нафтопродукти, а потім після тривалої паніки взяли й відпустили їх у піднебесся. І ось знову звучать знайомі слова: криза, змова, незрозуміло кого з ким, дефіцит. Тенденція, однак...

Ну, гаразд, з бензином усе зрозуміло, Україна ніяк не може претендувати на звання нафтової держави. Але як же бути з цукром, яким ми могли б забезпечити заледве не всю Європу? Який же тут може бути дефіцит? А його й немає. За словами заступника голови правління Національної асоціації "Укрцукор" В'ячеслава Коткова, сьогодні спостерігається не дефіцит, а надмір цукру, є мінімум 450 тис.т запасів, а цього з гаком вистачить до вересня, коли почнеться переробка нового врожаю.

То кому ж вигідна "солодка" криза? Той же В.Котков стверджує: "Розмови про дефіцит вигідні деяким транснаціональним компаніям, які сподіваються "вибити" квоти на імпорт тростинного сирцю і заробити на цьому по $100/т. Навряд чи нинішнє подорожчання викликане тільки сезонним зростанням попиту. Імовірно, тут є елементи змови: 3—4 компанії, які володіють цукровими заводами, цілком могли домовитися про одночасне підвищення цін".

Але йдеться, схоже, не тільки пре змову підступних промисловців. Розглянемо ланцюжок не дуже пов'яза них, на перший погляд, подій. У квітні цього року уряд пропонує знизити тарифи на ввезення цукру в Україну. Причиною цього називають швидкий вступ України у Світову організацію торгівлі, котра, як відомо, наполягає на скасуванні протекціоністської політики для сільгосппромисловості. Вітчизняні цукровиробники бурхливо протестують, і Кабмінові приходиться відмовитися від цієї ідеї. На деякий час настає затишшя. І ось зараз ціни на солодкий "пісок" "раптом" різко зростають. Що нас чекає далі, передбачити нескладно. Паніка, дефіцит, героїчні спроби Кабміну щось вирішити, мудре втручання президента, запевняння про те, що все в порядку... Потім визнання власної невдачі і, як останній захід, — зниження тарифів на ввезення імпортного цукру. Картина вимальовується гранично ясна: мовляв, якщо не хочете по-хорошому, тоді одержите чергову кризу і самі нас попросите зробити те, від чого так вперто відмовлялися раніше.

Хто ж виграє, якщо тарифи все-таки знизять? Народу, звичайно ж, пояснять, що щасливчиком стане саме він, бо імпортний цукор з тростини набагато дешевший, ніж його вітчизняний аналог. Так, це правда. Але тільки дуже наївна людина може повірити, що обласкані митними пільгами імпортери упустять можливість одержати подвійний прибуток. А отже, ціни не знизяться. Зате загине вітчизняна "цукрова галузь, а це призведе до дуже негативних соціальних наслідків. Зараз в Україні працюють 120 таких заводів, а це означає велику кількість зайнятих людей. Виходить, усі вони невдовзі опиняться на вулиці? Адже для закриття одного заводу, за підрахунками виробників, потрібно зовсім небагато: усього лише ввезти 20 тонн цукру-сирцю і... немає більше підприємства!

Заводи закриються, люди дешевого продукту не побачать. Кому ж добре тоді буде? Безсумнівно, імпортерам, а ще владі, яка вперто продовжує знищувати вітчизняну промисловість на догоду західним замовникам. Останні "кризи" красномовно про це свідчать. М'ясо... Бензин... Цукор... Що на черзі? Можливо, сам український народ?