Виступ Народного депутата Симонова В.Д.

“До мене, як до депутата, в цей період звернулися представники трьох крупних тернопільських підприємств - Чутківського цукрового заводу, комбайнового заводу, Тернопільського м`ясокомбінату. Причини схожі - це небажання уряду і влади на місцях допомогти підприємствам вирішити їх проблеми”.

ВИТЯГ ІЗ СТЕНОГРАМИ, ЗАСІДАННЯ СОРОК П`ЯТЕ, Сесійний зал Верховної Ради України (11:00:56),

03.06.05

Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати, шановні радіослухачі!

Володимир Сімонов, Тернопіль, фракція комуністів.

Декілька днів назад наш обласний центр Тернопіль з часною поїздкою відвідав Президент України Віктор Андрійович Ющенко. Ціль поїздки, як це звучало, це - зустріч з своєю студентською молодістю, бо минуло 30 років, як він закінчив Тернопільський фінансовий інститут і отримав диплом бухгалтера сільського господарства.

Ну, до честі Президента Ющенка, він просив місцеву владу, щоб не було офіціозу. Ну, але у нас, як завжди, все, що було в старої влади, все взяла нова влада. Як завжди, Президент спізнився години на три, але для тернопілян це не дуже, бо така радість, така радість - сиділи б і до вечора.

Перестрахувалася міська влада так, що начальник тролейбусного управління своїми руками перетрогав всі слупи, як у нас кажуть, стовпи електричні і розписався, щоб вони, не дай Боже, упали по дорозі слідування Президента. От. Але це таке, нехай буде воно.

До мене, як до депутата, в цей період звернулися представники трьох крупних тернопільських підприємств - Чутківського цукрового заводу, комбайнового заводу, Тернопільського м`ясокомбінату. Причини схожі - це небажання уряду і влади на місцях допомогти підприємствам вирішити їх проблеми. Підприємства, які раніше за радянських часів були гордістю краю, давали тисячам людей роботу, утримували прекрасну розвинуту інфраструктуру, при попередньому режимі і теперішньому банкроти. Колективи підприємств доведені до відчаю. До кого вони вже тільки не зверталися? До якого уряду... До Генеральної прокуратури, Фонду держмайна і звідусіль відписки. В результаті - нуль уваги до людей. Тому вони об`явили пристрайкову готовність. На умовляння влади стримали свої пікети в день відвідань Президентом рідного вузу. З розумінням поставилися до його, будем казати, особистого свята. Але чи поставиться Президент до їхніх проблем, які виникли у цих людей? Навряд. я думаю. Повезло тільки, як кажуть язикаті наші галичани, лише працівникам аеропорту. Їм сплатили частково борг по заробітній платі аж 33 проценти. Бо візьмуть - та й не приймуть літака Президента. І що тоді? Яке буде дійство, свято? І не зрозуміло, чому 33 проценти? Що, вони не прийняли літак на всі сто? Прийняли.

Колективи просять ще раз з трибуни Верховної Ради звернутися мені від їхнього імені по допомогу, і я це роблю. Нехай чують ці колективи, що я передаю Голові Верховної Ради їх звернення.

І наостанок. Все було б добре при відвідинах пана Президента, якби він знову не казав, що в Білорусії погано. Ніби не ми купляємо у білорусів холодильники, телевізори, просимо "дайте бензину". А краще було би, щоб пан Президент все ж таки зробив свою першу вимогу: створив перший мільйон робочих місць, - а тоді б ми могли щось там і порадити білорусам, яка у них демократія.