Сумісники

Украинская газета (15-21.06.2005),

15.06.05

У Верховній Раді у нас все ще є депутати-сумісники. Сумісниками зазвичай називають колишніх (хоч й самі вони продовжують вважати себе діючими) депутатів, які перейшли на високооплачувану роботу у виконавчі органи влади.

Цих «хитромудрих політиків у нас сьогодні трохи більше двох десятків. І хоча відповідно до закону категорично заборонено суміщати роботу у виконавчих і законодавчих структурах, наші герої роблять це вже понад 100 днів.

Звичайно, через їх цинічну хитрість увесь інший світ не впаде, а Україна не перестане поволі, але неухильно позбуватися одіозної кучмівської спадщини. Але сам по собі цей неприємний факт вельми красномовно свідчить про моральну складову частини нової номенклатури. Чому всі ці "хитруни" хотіли сидіти на двох стільцях на самому початку своїх міністерських або губернаторських кар'єр, загалом, зрозуміло. Може, відчували невпевненість у власному професіоналізмі? Може, сумнівалися, що Віктор Андрійович Ющенко прийшов усерйоз і надовго. Зараз усі ці страхи наче залишилися у минулому Але сумісники, як і раніше суміщають хороше з хорошим. А це вже не просто «поганий тон» і невпевненість у своїх кар'єрних перспективах. Це набагато гірше, оскільки в черговий раз провокує суспільство відомим міфом про те, що «перед за» коном усі рівні». Свого часу великий Джордж Оруелл уже попереджав людство, що «серед рівних завжди знайдуться ті, хто хоче бути рівнішим». Зрозуміти цей афоризм не складно; закон; звичайно, однаковий для всіх, але тільки не для обраних. Наші сьогоднішні сумісники за дивною психічною особливістю свого характеру вважають себе за обраних і недоторканних, а тому байдуже спостерігають за спробами інших депутатів (у тому числі і спікера Литвина) повернути їх у законне поле. Іноді вони відверто сміються. Скажімо, Микола Катеринчук, який зайняв місце у республіканській податковій адміністрації, серйозно стверджує, що не може здати мандат народного обранця з тієї простої причини, що «нікому буде відстоювати інтереси його виборців». Але, по-перше, яким таким загадковим чином можна відстоювати інтереси конкретних вибір працюючи у податковій адміністрації? По-друге, якщо ти хочеш працювати на користь тих самих виборців, відмовся від посади податківця. Що може бути простіше? І ніякого складного вибору Але ні ж, Катеринчук наполегливо хоче сидіти на двох стільцях і придумувати безглузді виправдання. Втім, хіба він зараз розуміє логічні аргументи? Адже він і є влада, яка (на його думку) має диктувати всій решті суспільства правила поведінки. Вони (нові), на жаль, так і не зрозуміли, що правила не вигадуються в державних органах, а потім спускаються в низ. Вони так і не зрозумілили, що держава не повинна примушувати або одурювати суспільство. Правила гуртожитку виробляються суспільством і потім неухильно виконуються всіма його членами. Незалежно від того, хто яке місце займає в ієрархії посад. Усі дійсно перед законом рівні. Не більше, але й не менше. Інакше починається корупція. Якщо комусь колишньому депутату дозволено порушувати закон і суміщати посади, то: чому більш дрібному урядовцю не дозволено брати хабар за надання своїх тіньових послуг?

І все-таки не зовсім зрозуміло, навіщо двадцяти з лишком депутатам-сумісникам знадобилося демонстративно-зухвало руйнувати нову владну систему, яку ми начебто почали будувати після президентських виборів 2004 року?