Небезпечні тенденції

Б.Тесля,

Шлях перемоги,

01.06.05

Бензинова криза продемонструвала, що в новій владі немає єдності щодо найважливіших питань національної безпеки України.

Послідовну патріотичну позицію по відношенню до російських нафтошантажистів обстоювала лише Прем`єр Юлія Тимошенко. Привертає увагу той факт, що консолідований демарш російських нафтотрейдерів відбувся якраз після поїздки секретаря РНБОУ Петра Порошенка до Москви.

Порошенко — це "злий геній" нинішньої влади. Щойно вона починає захищати національні інтереси, як негайно робить свій хід цей бізнесмен-кондитер. Його політичні "цукерки" дуже гіркі для України. Важко сказати, точніше довести, що саме секретар РНБОУ намовив Президента капітулювати перед російською бензиновою зграєю, за якою стоїть Путін. Але якби українська влада діяла як єдина команда, то цілком можливо, що капітулювати довелося б іноземним нафтотрейдерам. Однак як завжди, іноземці користаються внутрішніми чварами в середовищі української керівної еліти. Перемога України над енергетичними шантажистами сприймалася б як особиста перемога "залізної" Юлії. То чи міг це спокійно пережити Порошенко? На жаль, ми знову змушені спостерігати історичне прокляття України, коли її лідери ладні поступитися іноземній державі, аби не допустити політичного посилення когось із власного середовища, коли вони згодні на збитки для України, аби звести порахунки з іншим українським політиком.

Деякі журналісти стверджують, що секретар РНБОУ Порошенко надзвичайно активно пхає Україну до ЄЕП і вже встиг підписати з Росією такі "єепнуті" документи, які не наважувалися підписувати Кучма і Янукович... Якщо це справді так, то на нас ще чекають великі випробування. Це дуже погані ознаки, що й тепер Петро Порошенко веде таємну від нашого народу, "візантійську" політику інтриг і секретних домовленостей. А найбільш маразматичним учинком були вибачення Кінаха, першого заступника Юлії Тимошенко, в Москві. Мовляв, вибачте нам за те, що ваші нафтотрейдери взяли Україну за горло, вибачте нам, що ми насмілились захищатися, а не одразу стали навколішки...

Українці мають усвідомлювати, що й нинішня влада України не є вільною на всі 100 відсотків від бацили малоросійства, її носієм є, на жаль, і наш улюблений і шановний Президент, якого ми підтримували на Майдані, є залишкові прояви цієї бацили в Юлії Тимошенко, але вони, принаймні, намагаються їх позбутися, одужати від цієї заразної хвороби. І ми повинні їм допомогти в цьому. Чим? Постійним тиском, нагадуванням про ідеали Майдану. Не можна мислити так: ми вибороли своє на Майдані, віддали владу нашим висуванцям і тепер можемо розійтися по хатах, нехай вони керують. Ні. Ми морально і політично відповідаємо за тих, кому дали владу, а значить, повинні їх постійно контролювати, вказувати на недоліки і помилки, якщо треба — піддавати публічній критиці. Нині точиться боротьба за Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко, бо в їхньому оточенні забагато тих, хто хотів би виховати з них Кучму-2 брехнею, і блокуванням об`єктивної інформації, і ізоляцією від "помаранчевого" народу, і навіюванням антиукраїнських ідей (на кшталт: "до Європи разом з Росією"). То ж ми не маємо права не взяти участь у цій боротьбі. Такі, як Порошенко, Кінах — абсолютно невиліковні малороси. А ще є найближчий радник Президента такий собі пан Третьяков. Українській громаді було б дуже корисно дізнатися якомога більше про цього "сірого кардинала", якому тепер доручено контролювати роботу аж трьох міністрів. Дуже неприємне враження справили також вибачення міністра внутрішніх справ Юрія Луценка перед Нестором Шуфричем. Нібито міліціонери побили відомого лагідним янгольським характером Нестора, який заважав їм виконувати рішення суду, і міністр МВС поїхав до Шуфрича вибачатися. Цікаво, хто це дав таку пораду Луценкові? Та ще й подарував Шуфричу цукерки. Хитрий Луценко однак сказав, що цукерки були фірми "Рошен" (фірма ця належить ПоРОШЕНку). Ой, щоб не було нам усім погано від тих солодощів...