У ЛЕЩАТАХ ОРАНЖЕВОЇ ЦЕНЗУРИ

Ярослава КАНЕНСЬКА,

Комуніст,

17.06.05

Якщо вірити засобам масової інформації, у країні спостерігається ну просто незвичайна свобода слова. Причому бажання "підігнати" під це твердження будь-які факти іноді доходить до смішного. Ось днями нам радісно і гордо повідомили, що коли торік на журналістів нападали щотижня, то цього року — раз на місяць. Скільки ж свободи з'явилося, бити почали рідше! Пиши — не хочу.

Але є один нюанс: користуватися цією свободою можна лише в деяких напрямках, наприклад, лаючи колишню бандитську владу. Що ж до гріхів нинішньої — ні-ні. Отож свобода слова у нас і справді незвичайна... за своєю несвободою.

Але й цього, схоже, мало новій владі. От Юлія Володимирівна хоче чути від ЗМІ тільки "конструктивну" критику щоправда, що таке неконструктивна критика, не уточнює. Президент і зовсім розповів журналістам, що вони повинні працювати, "виходячи з системних національних інтересів", щоправда, теж не пояснив, що це за інтереси такі. Можна, звичайно, пофантазувати: якщо сьогодні Україна йде в Європу, то це національний інтерес. Значить, пишуча братія повинна всіляко оспівувати цей епохальний шлях, тактовно замовчуючи безліч неприємних моментів.

Далі всіх зайшов глава Харківської облдержадміністрації Аваков, котрий закликає... активніше подавати до суду на представників преси. "Я хочу, щоб відповідальність була обов'язково у журналістів",—заявив він. Цікаво, а коли у влади з'явиться обов'язкова відповідальність за щедро роздаванні і невиконувані обіцянки? А то якось однобоко виходить.

Ну, а всім відомий скандал, виниклий навколо перспективи обов'язкової державної реєстрації інтернет-видань, вартий окремої розмови. Адже якщо раніше за об'єктивною інформацією можна було "сходити" в Інтернет, то тепер ця можливість з легкої руки Міністерства транспорту і зв'язку виявилася під великим сумнівом.

Це й зрозуміло, адже невдовзі — вибори. А люди потихеньку відходять від революційно-оранжевої пропаганди, значить, потрібно терміново вжити заходів. А то візьмуть і не виберуть, кого треба. Ось і вирішили загнати вільний (поки що!) інтернет-простір у рамки реєстру. Не треба бути премудрим, аби здогадатися, що видання, які критикують нинішню владу, горезвісну реєстрацію не пройдуть.

Є й ще один нюанс: ідея контролю над Інтернетом далеко не нова, і з'явилася вона ще за часів прем'єрства Віктора Януковича. Ось і виходить, що нова, "прозора" влада прозоро копіює дії своїх "поганих" попередників. Причому, багато в чому їх перевершує.

Не вірите? Подивіться телевізійні блоки новин на різних каналах. Якщо раніше "перескакуючи" з однієї кнопки пульта на другу, можна було побачити більш-менш об'єктивну картину дня, тепер — ні. Все, про що владі говорити не вигідно, оточене стіною мовчання. Хто у нас сьогодні щодня красується на телеекранах? Президент, прем'єр, члени уряду, зрідка миготять ображені есдеки з "регіоналами"... Про комуністів — жодного слова. Нібито їх взагалі немає.

Цю тенденцію підтверджують і дані правозахисної організації "Інститут масової інформації".

Відповідно до них, для нової влади приховувати і замовчувати інформацію — найхарактерніший метод обмеження свободи слова. Замість післямови ...Недавно якийсь дуже "оранжевий" телеканал проводив явно вибіркове опитування на тему "Чи змінилася в Україні ситуація зі свободою слова?". Звичайно, всі респонденти жваво відповідали, що ситуація кардинально змінилася в кращий бік, не забуваючи при цьому відзначити видатну роль "оранжевої революції". Втомившись від цього потоку славослів'я, перемикаю на інший канал. Потрапляю на притіснюваний нині "ТЕТ". "Кому заважає канал без політики?" — запитує напис внизу екрана. Особисто мені не заважає, вам, шановний читачу, напевне, теж. У чому ж тоді причина? Відповідь проста: незабаром вибори...