СУМІЩАЙ, ТА МІРУ ЗНАЙ
У ПАРЛАМЕНТІ ЩЕ Й ДОСІ ПРАЦЮЮТЬ МАЙЖЕ ТРИ ДЕСЯТКИ ПРЕДСТАВНИКІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Ярослав Галат,
Демократична Україна,
16.06.05
Деякі законотворці так переймаються любов'ю до своїх виборців, що ось уже тривалий час ідуть на порушення закону, суміщаючи свої мандати із посадами в органах виконавчої влади. Микола Катеринчук … заявляє, що не віддасть депутатський мандат, навіть якщо його про це особисто попросить Віктор Ющенко. «Я отримав мандат з рук українського народу, а не від Ющенка,— цитує Катеринчука «Форум».— Якщо Президент вважає, що потрібно звільнити мене з посади заступника голови ДПАУ, я з цим погоджуся». Цікавий поворот.
Тезу про те, що кожен депутат — неповторний у своєму окрузі, колись запустили в маси самі законотворці. Що б хто не говорив про кадровий потенціал Верховної Ради, але людям приємно, коли їхній обранець приїжджає до них на зустріч і вислуховує скарги, побажання, а то й гнівні тиради...
Деякі законотворці так переймаються любов'ю до своїх виборців, що ось уже тривалий час ідуть на порушення закону, суміщаючи свої мандати із посадами в органах виконавчої влади. Узагалі, із сумісниками боролися в усіх парламентах незалежної України. Таке враження, що головний кадровий потенціал виконавчої влади міцно зосереджений у парламентських стінах, а тому кількість сумісників неабияк зростає зі зміною влади.
Нині у Верховній Раді на «двох стільцях» сидять 29 парламентарів. Деякі фахівці кажуть, що це — рекордна кількість, принаймні від часу ухвалення Конституції. Саме в цьому документі остаточно була закріплена заборона суміщати мандати з іншими посадами. Прикро, але сидіння на двох стільцях неабияк дискредитує нову владу. А представники влади попередньої, які нині на всі голоси критикують Віктора Ющенка, Кабмін і усе, до них дотичне, мало не на кожному пленарному засіданні нагадують своїм колегам про обіцянки в усьому дотримуватися закону. Мабуть, найвлучніше щодо цього висловився нещодавно Голова Верховної Ради Володимир Литвин. На патетичний заклик активіста Партії регіонів Олександра Стояна (до речі, колишнього другого номера у списку «Нашої України») скласти мандати, спікер зауважив: «Дякую за вашу принциповість, але щось вона запізно з'явилася». Річ у тім, що пан Стоян сам багато років суміщав мандат з посадою голови Федерації профспілок України.
Утім, це — аж ніяк не виправдання для сумісників від нової влади. Така їхня поведінка лише ллє воду на млин політичних супротивників. Навіть найблагородніші прикривання виборцями не витримують жодної критики. А «прикривання» подекуди справді досить оригінальні. Напевно, першим із представників нової влади у бік власних виборців «закивав» міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко. Він заявив, що ще має чимало зобов'язань перед тими, хто його обрав, а тому складати мандата не буде. Незрозуміло, чому пан Ніколаєнко вважає, що на посту депутата він може зробити для людей більше, ніж на посаді міністра освіти? Мабуть, якщо мешканці Херсонської області, де він вже тричі обирався народним депутатом, відчують реальні позитивні зрушення в системі освіти, вони дякуватимуть міністрові Ніколаєнку значно більше, ніж Ніколаєнку-депутату.
Схожий аргумент наводить інший сумісник — представник «Нашої України» Микола Катеринчук. Як відомо, він працює першим заступником голови Державної податкової адміністрації. Колишній ініціатор подання до Верховного Суду з приводу скасування результатів другого туру президентських виборів нині заявляє, що не віддасть депутатський мандат, навіть якщо його про це особисто попросить Віктор Ющенко. «Я отримав мандат з рук українського народу, а не від Ющенка,— цитує Катеринчука «Форум».— Якщо Президент вважає, що потрібно звільнити мене з посади заступника голови ДПАУ, я з цим погоджуся». Цікавий поворот. Але чи не доречніше було б у такому разі просто відмовитися від посади, якщо вже довіра людей для Миколи Дмитровича так багато важить. Прикро, адже Микола Катеринчук — правник і йому, як нікому, відомі усі тонкощі законодавства. На щастя, він визнає: якщо відповідне рішення ухвалить суд, він віддасть свій депутатський мандат.
До можливих судових рішень ми ще повернемося. А поки що звернемось до логіки ще одного сумісника — президента Національної телекомпанії Тараса Стецьківа. Він не відмовляється здавати свого мандата, але каже, що зробить це влітку. За словами Стецьківа, він сподівається, що справа до суду не дійде, оскільки готовий скласти депутатські повноваження. Але тільки після того, як будуть розподілені державні субвенції на округи і він отримає для свого округу певні кошти.
Міністр економіки Сергій Терьохін свого часу був проти того, щоб його колеги-мажоритарники (як і він сам, до речі) відмовлялися від мандатів з іншої причини. Він наголошував: якщо міністри та губернатори просто складуть депутатські повноваження, у парламенту не стане сил ухвалювати важливі економічні закони, над якими працюють в уряді. Мовляв, чіткої проющенківської більшості у ВР на сьогодні немає. При тому, що цей аргумент має дещо більше підстав, він також видається далеко не бездоганним, адже практика засвідчує: документи, над якими Кабмін працює справді якісно і ретельно, підтримують по триста парламентарів, а то й більше.
А ще — свого часу було запропоновано вихід із такої ситуації. У лютому депутат Юрій Ключковський розробив спеціальний законопроект, який дозволив би заповнити звільнені урядовцями-неофітами округи. За чинним законодавством, у мажоритарних округах не можна проводити довибори менш як за рік до чергового всенародного волевиявлення (26 березня 2006-го).
Далекоглядний Ключковський пропонував цю норму дещо переінакшити: «Рішення про призначення повторних або проміжних виборів депутата в одномандатному окрузі може бути ухвалене Центральною виборчою комісією не пізніше, як за рік до дня проведення чергових виборів». Себто, якби зміни вдалося узаконити, то відомство Ярослава Давидовича до 26-го березня цього року могло оголосити про вибори, а провести їх, скажімо, у травні.
Утім, нічого подібного не сталося, бо депутати навіть не розглянули запропонованого законопроекту. Кажуть, «нашоукраїнці», по-перше, не були впевнені у тому, що він набере достатньо голосів. А по-друге, далеко не всі представники нової влади хотіли таких змін, оскільки на той час вони не були готовими до довиборів — як з об'єктивних, так і з суб'єктивних причин. Об'єктивні — недавно завершені шалені президентські перегони. А суб'єктивні — невпевненість у власних силах під час висування кандидатур на окремі округи.
Поки такі от пошуки причин явища тривають, найчеснішим із сумісників виявився голова Одеської облдержадміністрації Василь Цушко. Він абсолюто по-одеськи не став посилатися на права виборців, а просто заявив, що його «давить жаба» здавати мандат, бо ж представники старої влади суміщали посади постійно і впродовж тривалого часу.
До речі, не складати мандатів депутатів може стимулювати приклад Віталія Олуйка та Сергія Касьянова. Ці добродії покерували відповідно Хмельницькою та Дніпропетровською областями дуже недовго, після чого повернулися у більш звичні депутатські крісла.
Пробував боротися із сумісниками за допомогою закону і Володимир Литвин. Він уже подав до суду низку позовів на народних депутатів-сумісників і каже, що решта — на черзі. А от його перший заступник Адам Мартинюк упевнений, що деяких депутатів-сумісників суд до березня наступного року повноважень так і не позбавить. За його словами, судді, які принципово підійшли до цього питання, вже ухвалили певне рішення, інші — тричі відкладали засідання.
Подібної думки дотримуються й деякі політологи. Серед них нещодавно навіть розгорілася суперечка: чи причетні найвищі посадовці й особисто Віктор Ющенко до того, що 29 сумісників досі сидять на двох стільцях? Однозначної відповіді на це питання, мабуть ніхто не знайде. Але хочеться вірити у щирість слів Президента про те, що він уже кілька разів просив сумісників визначитися з місцем роботи. Можливо, час уже й деякі кадрові рішення ухвалити?..
Территория свободы слова
