Тоталітарний "Народний союз"

Михайло КНЯЖИЦЬКИЙ,

Київ сьогодні (17-22.06.2005),

17.06.05

Нова влада все більше стає схожою на стару. Це стосується не лише методів боротьби з опозицією. Знову чується та ж сама риторика: мовляв, опозиції у нас нема, є тільки комуністи. Інша біда - створення так званої провладної партії, якою покликаний бути Народний Союз "Наша Україна" на чолі з Віктором Ющенком. Мабуть, без "батька" голові Ради НСНУ "синові" Роману Безсмертному не вистачає політичного безсмертя. Нова влада, граючи на протиставленні добро-зло, змушує кожного вибирати, звичайно, "добро", тобто себе, тим самим практично нівелюючи принцип політичного вибору.

ЦК НСНУ

У березні нинішнього року на політичному небосхилі з'явилася нова партія влади. Згідно зі статутом, вона називається "Народний Союз "Наша Україна". Всі чотири слова з великої літери. Як Комуністична Партія Радянського Союзу. На офіційному сайті партії зображена символіка: та ж підкова з самовпевненим "Так!" на помаранчевому фоні. Під час установчого з'їзду далеко не опозиційні журналісти скептично жартували: для повного культу особи варто було б розмістити портрет нового Президента. Бо це партія Ющенка.

Він отримав членський квиток за номером один. Він обраний і почесним головою партії. Ці ритуали здивували навіть помаранчеву "Українську правду". Якщо згадати, то відразу після перемоги на виборах Ющенко вимагав від майбутнього Прем'єра відмовитися від керівництва в партії, щоб не було підозр у використанні адмінресурсу на користь рідних структур. Але потім це все було забуто, Юлія Тимошенко і досі лідер "Батьківщини", а тепер і сам Ющенко став почесним партійним босом.

Головою Ради НСНУ було обрано Романа Безсмертного, який свого часу вірно служив Леонідові Кучмі у якості його повпреда у Верховній Раді. Заступниками Безсмертного стали олігархи Петро Порошенко та Микола Мартиненко. Головою виконкому обрано Юрія Єханурова - вихованця "режиму Кучми". На з'їзді були також обрані 120 із 151 членів ради партії. Інші місця, мабуть, зарезервовані для керівників політичних партій, які захочуть долучитися до НСНУ пізніше.

Організаційною основою нової "КПРС" стала громадська організація "За Україну! За Ющенка!", якою опікується рідний брат Президента Петро Ющенко. В нову партію погодилися влитися "Солідарність" Петра Порошенка, "Єдність" Олександра Омельченка та низка дрібних структур. Микола Катеринчук сподівається, що до НСНУ ввійдуть ще близько 15 політичних партій.

Без патетики

Ще на з'їзді Віктор Ющенко пояснив делегатам та гостям, навіщо було створювати "мегапартію". НСНУ планує у 2006 році разом з "Батьківщиною" та Народною партією Володимира Литвина виграти вибори та створити парламентську більшість у Верховній Раді. Тобто таким чином встановити "помаранчеву диктатуру" у всіх гілках виконавчої та законодавчої влади. Чого не було навіть за "режиму Кучми".

Таким чином влада намагатиметься звести розчепірену долоню, на яку вона сьогодні схожа, докупи. Але чи можна жити зі зчепленими пальцями обох рук? Нинішній хаос у владі тільки доводить тезу, що "помаранчеві" хочуть схрестити їжака та змію. Як можна формувати з різних, інколи ідеологічно протилежних, політичних структур єдину партію? Це розуміють навіть на Донбасі.

Та що там говорити про відмінності у політичних поглядах Ющенка, Тимошенко та Литвина. Самі "нашоукраїнці-союзівці" досі виразно не можуть викласти, який ідеологічний та економічний напрямок вибрала нова влада. Окремі її чільні представники демонструють діаметрально протилежні погляди. І це є другою істотною причиною майбутніх проблем у владному таборі.

Не можна бігти одночасно у двох протилежних напрямках. Якщо, звичайно, у вас немає роздвоєння особистості.

Литвин - проти, Безсмертний - за

Голова Верховної Ради Володимир Литвин одним з перших виступив проти створення пропрезидентської партії. Спікер вважає, що НСНУ знизить рейтинг Ющенка. Дослівно Литвин сказав: "Я не раджу Президенту України створювати президентську партію. Я розумію, що зараз можуть бути образи на мене, але я виходжу з того, що зараз потрібно дуже добре подумати, щоб не втягнути Президента в процес і не знизити його рейтинг як президента. Ми знаємо, що таке проурядові партії, як вони створювалися, і що з цього виходило". На його думку, "глава держави повинен бути весь час над суспільством, він не повинен бути в процесі і займати одну частину в суспільстві. Він повинен постійно демонструвати, що він Президент всього українського народу".

Але найближчі радники Ющенка не хочуть слухати мудрого Литвина. Навпаки, сьогодні вони намагаються створити політичний нонсенс. Наприклад, той же Роман Безсмертний наполягає на тому, щоб Ющенко залишався не лише головою партії (нехай почесним), а й очолив список виборчої коаліції. За словами Безсмертного, Президент вже погодився на такий крок. Цікава, звичайно, виникає ситуація. Про депутатів-сумісників ми вже чули, а от про таких президентів - вперше! Чому тоді Ющенка не делегувати до керівництва Генпрокуратури, Верховного Суду тощо? Або взагалі не надати йому монархічних повноважень? Здається, він буде не проти.

"Впихнути невпихуєме"

Зараз НСНУ проводить регіональні конференції та збори. Від ради партії пішов наказ про долучення до партійних лав якнайбільше членів. До НСНУ йдуть усі - "помаранчеві", "зелені", "коричневі", "голубі". І йдуть не тому, що поділяють "цінності Майдану". Бо президентська партія жорстко асоціюється з владою.

Втім, методи "впихання" членства до НСНУ вже починають лякати навіть самих "помаранчевих". В інтерв'ю "Київському телеграфу" соратник Порошенка Віктор Король заявив, що його дивує підхід до будівництва "Народного Союзу "Наша Україна". "Ця структура формується зверху донизу, адміністративним способом", - сказав Король.

Не менш занепокоєні й інші творці "помаранчевої революції" з Народного Руху, Української народної партії і т.д. На них здійснюється психологічний тиск з тим, щоб ці партії саморозпустилися та злилися в єдиному "екстазі" з НСНУ. Фактично така форма "спілкування" застосовується і до інших політичних сил. Мовляв, якщо хочете йти з нами разом на вибори, ви мусите зникнути як окрема партія.

Зрештою, колишніх "помаранчевих" побратимів лякає не лише диктатура НСНУ, а й неможливість ідентифікувати ідеологію цієї партії. Це вже не права партія, оскільки традиційних гасел, характерних для правих, від НСНУ не чутно. Це не є ліва сила, оскільки вона різко виступає проти класичних цінностей лівих (націоналізація засобів виробництва, домінування держави у суспільному житті тощо). Це і не ліберальна партія, оскільки політика перших 100 днів свідчить про повну відсутність захисту інтересів не лише великого, але й малого та середнього бізнесу.

Роман Безсмертний якось назвав ідеологію, що лежить в основі НСНУ, народницькою, на зразок європейських народних партій, що мають найбільше представництво в Європарламенті. Проте, це лише копіювання слів Юрія Костенка, котрий кілька років тому пояснював, чому Український народний рух змінив назву саме на Українську народну партію.

Крім того, адміністративні методи "забривання" добровольців до лав НСНУ призвели до розколів у середовищі партій, які, з одного боку, нібито саморозпустилися і влилися до партії Ющенка, з іншого - спокійно собі проводять регіональні конференції. Так сталося з "Єдністю", нові керівники якої вважають, що Омельченко після того, як ввійшов до політради НСНУ, не має навіть морального права говорити про ліквідацію "Єдності". Лишається "живою" і партія "Наша Україна" (колишня ПРИ), незважаючи на те, що її лідери гамузом перейшли до нової політструктури. Є багато випадків, коли новобранці НСНУ до сьогодні крокують у лавах інших політичних сил. А це - порушення статуту будь-якої партії і законодавства України. Та "нашо-українці" зараз цим мало переймаються. Бо якщо Президент балотується у депутати, хіба їм не можна сидіти на двох, а то й трьох стільцях?..

Опа! З'явилися

Як прогнозував колись "КС", "помаранчеві" після перемоги застосовуватимуть всі методи управління та контролю, проти яких вони боролися. Однією з таких тактик стала розсилка партійних "темників". Ці цидулки потрапили до рук сайту "Майдан". В них розміщені рекомендації, як "правильно" треба реагувати на ті або інші політичні заяви. Як зазначається на сайті, такі письмові "рекомендації" розсилають зі служби інформаційно-аналітичного забезпечення НСНУ в обласні партійні організації. У цьому документі, озаглавленому "Пропозиції до політичної позиції партії", вказані події та бажана реакція на них партійних осередків. От, скажімо, подія - "Створення міжпартійного об'єднання "Трудовий Союз". Далі йде "До відома": коротко про те що, власне, сталося ("Трудова партія" і Всеукраїнська партія трудящих створили міжпартійне об'єднання "Трудовий Союз" для участі у виборах до Верховної Ради й органів місцевого самоврядування в 2006 році" тощо). І далі "Пропонується" - "Уникати коментування, регіональним структурам партії звернути увагу на можливість приєднання місцевих профспілок до об'єднання"...

Або, наприклад, тема № 10 "Заява В. Януковича про помаранчеву революцію". На те, що Віктор Федорович вимагає перевірки, звідки бралися кошти на "помаранчеву революцію", "темникотворці" з Банкової пропонують "Акцентувати увагу на наступному": "Подібні популістські заяви В.Януковича ображають (? - "КС") мільйони громадян України, які зробили свій свідомий вибір на користь народного Президента В.Ющенка і за власною ініціативою, власними зусиллями захистили свій вибір на Майдані"...

Як то кажуть, проти чого боролися - на те і напоролися. З півріччям "помаранчевої революції", панове!

Р.S. Назвати НСНУ "мегапартією можна лише у тому сенсі, що вона покликана стати могилою для інших політичних сил. Та й ті не поспішають "само-розпускатися" і лягати у домовину "Народного Союзу". Бо ще невідомо, про які 15 політичних сил говорив Катеринчук. Якщо до НСНУ долучиться, скажімо, Партія тяжкохворих, солідним структурам вже якось буде ніяково від такого "народного" сусідства. Окрім того, намагаючись побудувати нову КПРСЮщенко, "нашоукраїнці" можуть наступити на граблі історії. Ми пам'ятаємо, коли радянські комуністи, прикриваючись "народними" гаслами, "лабали" політбюро, а потім самі ж переписували історію. Тому не варто нинішнім "помаранчевим комуністам" спекулювати на "народництві". Громадяни самі розберуться, яка політична сила насправді захищає їх права. Ми ж залишаємо за собою право і далі писати справжню історію НСНУ - об'єктивно, неупереджено і без "нашоукраїнських" "темників".