ОБЕРЕЖНО З КУМОМ
Про одне «нетримання» і непросту дилему для Президента

Олексій РЕДЧЕНКО,

Народна газета (02-06.06.2005),

02.06.05

Ми, чоловіки, до жінок, ясна річ, небайдужі. Та Петро Порошенко, здається, страшенно небайдужий до посади і повноважень, які обіймає Юлія Тимошенко.

Бажає того секретар РНБОУ чи ні, але це просто написано на його обличчі, надто коли під час прес-конференцій журналісти, знаючи цю «слабкість», намагаються «розкрутити» його на відповідні критичні коментарі... До речі, даючи інтерв'ю радіостанції «Ехо Москви», секретар РНБОУ навіть обмовився, сказавши, що «найліпші друзі Росії — це Президент Ющенко і ... прем'єр Порошенко». Як кажуть, що на думці — те й на язиці...

На початку конфлікту «Порошенко-Тимошенко» Президент уже казав своєму кумові: «Петре, ти мужчина, тож маєш подати руку примирення першим...». Та у Петра щось не дуже виходить. І це сумно. «Нетримання» ним власних амбіцій щодо влади (а це було добре видно ще під час вироблення повноважень секретаря РНБОУ) і претензій на крісло прем'єра є надто очевидним і надто впадає у вічі.

Якщо так піде далі, загроза нашій нацбезпеці щобільше виходитиме від голови саме того відомства, яке мало би нею опікуватися... Тоді рано чи пізно Президентові доведеться робити вибір: або кум, або Україна.

Хто зробив Юлію Тимошенко «невиїзним» до Росії прем'єром? Цілком імовірно, що це скоординовані дії її заздрісників в Україні і російської сторони. Адже Москві треба було вибирати — на кого ставити в Україні. Певні російські кола це зробили, давши нам принагідно корисну інформацію щодо своїх симпатій та антипатій. Тут особливо варто відзначити безхребетність нашої влади, яка не захистила честі й гідності прем'єр-міністра України від самого початку конфлікту.

Навіть якщо й не було спільної акції «Москва — Порошенко» щодо «невиїзду» українського прем'єра, існування певних спільних інтересів вищеназваних двох сторін є незаперечним: в Україні Юлія Тимошенко не влаштовує передусім тих, кому не дісталися повноваження прем'єра, а в Москві — ті кола, які вбачають у ній сильного лідера, здатного захистити інтереси України, людину твердішу й рішучішу від поступливішого і «бізнесовішого» Порошенка. Приміром, коли Борис Тарасюк називає лише півтора десятка документів, які Україна може підписати щодо ЄЕП з економічною вигодою для себе і без шкоди для суверенітету, то Петро Порошенко готовий розглядати повний перелік з 93 документів... Чіткий сигнал Кремлю: «Я хороший! Працюйте зі мною!».

Варіант із можливою відставкою прем'єра, яку звинувачують у занадто «соціалістичних» методах керування економікою, взагалі був би нечуваним успіхом одразу для трьох «гравців» — путінської Москви, Петра Порошенка і нашої нинішньої опозиції. Тож можна припустити, що головні «підкопи» під прем'єра ще попереду.

Дехто з російських політологів також визнає, що і в Москві, і в Києві були люди, зацікавлені в тому, щоби український прем'єр не потрапила до Росії і щоб їй не вдалося стати новим «мостом» між Москвою та Києвом. Натомість Порошенко, перебуваючи в «білокам'яній», дав зрозуміти, що він загалом є проросійськи налаштований український політик, тож і відповідатиме за контакти Банкової та Кремля. Монополія ж на спілкування з російським бізнесом значно розширює власні бізнесові можливості того, хто нею володіє. Примітно, що Петро Порошенко є прихильником призначення послом України до Росії Миколи Азарова, з яким має добрі стосунки.

Припускають, що в усій цій історії не обійшлось і без Президента. Оскільки Віктор Ющенко не вбачає для себе в секретарі РНБОУ політика-конкурента на відміну від Юлії Тимошенко, він міг вирішити за краще не віддавати в її руки певні політичні ресурси (міст «Київ — Москва»), які можуть бути використані згодом...

Те, що нова влада неоднорідна за намірами і кінцевою метою тих, хто увійшов до неї, було ясно ще під час виборчої кампанії. Тож побажаємо Президентові не проґавити слушну мить у відстежуванні тих, хто прийшов у владу не так заради реалізації власних здорових амбіцій, поєднаних з інтересами України, як з метою «відбити» гроші, витрачені на підтримку Помаранчевої революції...

ОБЕРЕЖНО З КУМОМ Про одне «нетримання» і непросту дилему для Президента

Олексій РЕДЧЕНКО,

Народна газета (02-06.06.2005),

02.06.05

ОБЕРЕЖНО З КУМОМ
Про одне «нетримання» і непросту дилему для Президента