Історія одного порядку. Хроніки "ручного управління" енергоринком

С.Базаров,

Дзеркало тижня (25.-31.03.06),

25.03.06

Події, які відбуваються в енергетиці, дедалі більше нагадують наростання кризи, причому структурної.

Про енергетику згадують найчастіше лише тоді, якщо у неї з`являються проблеми. Коли вона працює в нормальному режимі, про неї забувають. На жаль, не виключено, що незабаром вона знову опиниться у фокусі уваги.

Події, які відбуваються в енергетиці, дедалі більше нагадують наростання кризи, причому структурної. І справа не тільки і не стільки в газі. Сьогодні особливо гостро постало питання про прозорість роботи державних органів і відповідальності їхніх чиновників за прийняті рішення. Тим більше це стосується енергетики. Від того, якими методами користуються чиновники, котрі вже рік керують цією галуззю, залежить енергобезпека країни.

Нещодавно один із п`яти легітимних членів Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) Юрій Кияшко подав прем`єр-міністру Юрію Єханурову заяву про відставку, яку вже прийняв Кабінет міністрів. Її причини він виклав у заяві, яка потрапила до ЗМІ. Відверто кажучи, до цього ще ніхто так відкрито не говорив, що Мінпаливенерго, а точніше, його глава, підпорядкував колись відносно незалежний державний регуляторний орган — НКРЕ — інтересам свого відомства.

Як ухвалюються нормативні акти, що регулюють галузь, які наслідки чекають на нас із вами, можна проаналізувати, розглянувши історію прийняття одного порядку.

Майже половину електроенергії країни виробляють теплові електростанції. Вони завжди були основою енергетики, особливо в періоди максимального споживання. В Україні за незначної (менш як 10%) частки маневрених потужностей гідроелектростанцій, тепловій генерації доводиться виконувати ще й не властиву їй функцію регулювання режиму енергосистеми. І наскільки ефективно працюватимуть ТЕС, залежить від механізму розподілу навантаження між ними.

Сам механізм розподілу навантаження між електростанціями відповідно до Закону України "Про електроенергетику" прописаний у Правилах Енергоринку, які є додатком до договору між членами Оптового ринку електроенергії (ОРЕ).

Відповідно до цього ж закону, в Україні існує лише один Оптовий ринок електроенергії, і електроенергія всіх електростанцій країни (у т.ч. ТЕС) повинна продаватися тільки в ньому. Як договірне об`єднання, цей ринок має свої органи управління: вищий — загальні збори членів ОРЕ, а також раду Енергоринку з 10 голосуючих директорів, котрих щороку вибирають на чергових загальних зборах. Функції ради досить серйозні, зокрема, вона має право змінювати згадані Правила Енергоринку.

Звучить досить нудно, проте саме від таких деталей багато в чому залежить те, чи буде взимку у містах світло.

В Україні в складі п`яти енергогенеруючих компаній ТЕС налічується 14 великих електростанцій. Половина з них працює на донбаському антрациті, а інша половина — на вугіллі так званої газової групи.

У травні минулого року на раді Енергоринку Мінпаливенерго презентувало свою версію про те, що в Україні існує дефіцит вугілля газової групи і надлишок вугілля антрацитової групи. Звідси зробили висновок про необхідність збалансувати пропорції накопичення вугілля. Для цього було запропоновано прийняти "Тимчасовий порядок обліку обсягів накопичення вугілля газової групи на ТЕС енергогенеруючих компаній на осінньо-зимовий період 2005—2006 років".

Правда, цим документом не регламентувалася кількість накопичуваного вугілля, а просто встановлювалося, що всі теплоелектростанції України, які споживають не антрацитове вугілля (а це — половина усіх ТЕС), повинні працювати мінімально допустимим складом устаткування.

Про тимчасовий порядок накопичення вугілля

Рішення далеко не безперечне, тим більше що процес підготовки документа викликав багато запитань. Регламентом Енергоринку визначено чітку схему прийняття нововведень на ринку електроенергетики. Спочатку ініційований документ направляється на розгляд однієї або кількох робочих груп, створених при раді ринку.

Робоча група, до компетенції якої входить досліджуване питання, визначає доцільність нововведення й оцінює його наслідки. Для таких питань, як зміна Правил Енергоринку, проводяться також розрахунки в так званому тіньовому режимі, тобто без реального запровадження нових правил.

Після всього цього висновок робочої групи виноситься на раду Енергоринку, яка у режимі обговорення розглядає його і приймає рішення простою більшістю голосуючих директорів ради. Після прийняття цим органом рішення про нововведення воно направляється в регулюючий орган — Національну комісію регулювання електроенергетики України, яка проводить оцінку (аудит) нововведення і відхиляє або погоджує рішення ради і визначає дату набрання змінами чинності.

Уся ця багатоступенева процедура впроваджена саме для того, щоб мінімізувати можливі помилки.

Проте ініціаторам упровадження тимчасового порядку накопичення вугілля газової групи вдалося значно скоротити процедуру прийняття такого нововведення.

19 травня 2005 року безпосередньо на засіданні ради Енергоринку було запропоновано внести до порядку денного питання про прийняття документа. Проект порядку було роздруковано у 12 примірниках і роздано лише голосуючим і неголосуючим директорам ради.

До цього ніхто ні оцінки наслідків, ні детального опрацювання ідеї не виконував. На обкладинці підготовленого документа значилося: "Тимчасовий порядок обліку обсягів накопичення вугілля газової групи для генеруючих компаній НАК "Енергетична компанія України".

Довідка:

З п`яти енергогенеруючих компаній ТЕС України чотири (ВАТ "Західенерго", "Центренерго", "Дніпроенерго" і "Донбасенерго") входять до складу Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (НАК "ЕКУ").

Державні пакети акцій цих чотирьох генкомпаній (по 70% і більше), а також усі держпакети акцій енергопостачальних та інших енергокомпаній України передані до статутного фонду НАК.

Безпосереднє управління НАК "ЕКУ" здійснювалося Кабінетом міністрів України, однак де-факто (а віднедавна — і де-юре) — Мінпаливенерго.

Еенергогенеруюча компанія "Східенерго" (три ТЕС у Донецькій і Луганській областях) є приватною.

Презентував тимчасовий порядок представник Мінпаливенерго, і "за" його впровадження, звісно ж, проголосували представники НАК "ЕКУ" (у раді Енергоринку з 10 голосуючих директорів — шестеро представники компаній, які входять до НАК, у т.ч. троє — представники генкомпаній ТЕС). Вийшло, що НАК "ЕКУ" сама для себе підготувала новий порядок, і сама для себе запровадила обмеження.

Категорично "проти", з огляду на порушення процедури прийняття і передбачаючи негативні наслідки від введення в дію такого документа, був представник єдиної генеруючої приватної компанії — "Східенерго". Але його не почули — тимчасовий порядок накопичення вугілля було прийнято, і підготовлено клопотання до НКРЕ.

Проте (увага!) НКРЕ своєю постановою узгодила тимчасовий порядок накопичення вугілля газової групи вже для всіх п`яти генеруючих компаній: чотирьох НАК "ЕКУ" і єдиної приватної "Східенерго". Тим часом рада Енергоринку приймала принципово інший документ.

Відразу ж після засідання ради Енергоринку, 19 травня, компанія "Східенерго" надіслала в НКРЕ лист із проханням запросити представників компанії на розгляд цього питання комісією. У листі були зазначені всі наслідки і правові колізії, які виникають при прийнятті цього документа, перелічені нормативні документи, яким прийнятий "Тимчасовий порядок..." суперечить.

Однак НКРЕ прийняла постанову, яка погоджує рішення ради ОРЕ про запровадження "Тимчасового порядку..." на чотири місяці: із червня по вересень 2005-го.

Відповідно до прийнятого "Тимчасовому порядку..." теплоелектростанції, які використовують вугілля газової групи, повинні працювати мінімальним складом устаткування, тобто лише двома блоками для забезпечення живучості ТЕС. Відповідно, вся інша необхідна потужність розподілялася між ТЕС, які працюють на вугіллі антрацитової групи.

У першій редакції документа не передбачалося обмеження потужності роботи енергоблоків. Керівництво НАК "ЕКУ", вважаючи цю ситуацію недостатньо ефективною, вирішило знову вийти на раду Енергоринку з пропозицією "підсилити" порядок. Тепер ТЕС, які працюють не на антрацитах, повинні були задіяти не лише мінімальний склад устаткування, а й за мінімального навантаження — на рівні технічного мінімуму (рівень, нижче якого робота станцій стає небезпечною).

У червні, після дебатів на засіданні ради Енергоринку, було внесено пропозицію про мінімальний "пайок" для ТЕС, які працюють на вугіллі газової групи, і це рішення пройшло.

Дивуватися знову ж нічому: НАК "ЕКУ" у раді має контрольний пакет голосів (див. вище), і прийняття рішення у разі його попереднього узгодження серед представників однієї національної компанії — справа формальна, майже як голосування делегатів на XXVII з`їзді КПРС. Час минув, але не знищено дух послідовників одноголосного схвалення. І знову — узгодження НКРЕ нового рішення ради. Так, одним розчерком пера половину ТЕС України посадили на "надголодний пайок". Заборона на їхню ефективну роботу завдала серйозних збитків економіці теплової генерації всієї країни.

Наслідки впровадження тимчасового порядку

Сьогодні вже можна оцінити наслідки впровадження "Тимчасового порядку...".

Теплові електростанції — основа маневрених потужностей у періоди добового підвищення споживання електроенергії. Проте їхня електроенергія — найдорожча (дорожча за електроенергію АЕС і гідроелектростанцій). Отже, від того, наскільки ефективно працюватимуть блоки ТЕС, залежить ціна електроенергії для кінцевого споживача. З липня 2005 року енергоблоки половини українських ТЕС (які використовують не антрацитове вугілля) працювали за мінімально допустимого навантаження.

Їхню економічність було істотно погіршено, тому що ККД устаткування при такій роботі знижується. Ще однією проблемою енергоблоків, які працюють при мінімальних навантаженнях, стало зашлаковування. Вугілля при такому режимі погано горить (про екологію помовчимо) і створює багато золи, яка у розплавленому вигляді забиває устаткування. Після п`яти-шести днів роботи енергоблоку в режимі мінімальних навантажень параметри його котлоагрегатів різко погіршуються.

Блок доводиться зупиняти і вручну розшлаковувати. Робота, м`яко кажучи, на любителя. На цей період запускають інший блок.

Це лише деякі моменти стосовно роботи енергоблоків, які використовують вугілля газової групи.

Проте, що примітно, при цьому також страждають і ТЕС, які працюють на антрацитовому вугіллі. У нічний час "антрацитові" ТЕС теж працюють на мінімумі, тобто по два блоки на мінімальних навантаженнях. При збільшенні потреби в електроенергії вранці уже працюючі блоки цих ТЕС виводять на номінальну потужність, але і цього виявляється замало. Тому доводиться включати додаткові блоки, які працюють на антрацитовому вугіллі. Парадокс у тому, що при цьому понад мільйон кіловатів потужностей уже працюючих, але не завантажених енергоблоків ТЕС, які спалюють газове вугілля, просто не використовували (забороняв прийнятий порядок). Між іншим, це майже 20% установленої потужності такої компанії, як "Західенерго".

Таким чином, під час дії "Тимчасового порядку..." щодня пускали-зупиняли додатково десь п`ять-шість блоків. Пуск же блоку триває близько трьох-чотирьох годин і потребує додаткової витрати палива (до 70 тонн умовного палива), а найголовніше — збільшує можливість його аварійного зупинника (жоден енергоблок вітчизняних ТЕС не розрахований на такий "рваний", як кажуть енергетики, режим роботи).

Крім усього вищезазначеного, пуск блоку "антрацитових" ТЕС потребує витрати газу, причому частка цього дорогого енергоносія в складі палива цих станцій істотно вища, ніж у "неантрацитових" теплоелектростанцій. Тож економічність "антрацитових" ТЕС також істотно погіршилася, хоча й з іншої причини, ніж економічність ТЕС, котрі працюють на газовому вугіллі. Наочний приклад "ефективності" по-українському.

Фактично юридична й економічна безграмотність ідеологів "Тимчасового порядку... " призвела до прямих збитків для економіки країни.

Фахівці вже можуть оцінити, наскільки підвищилася кількість аварійних зупинок блоків генеруючих компаній ТЕС у 2005 році після набрання порядком чинності і наскільки збільшилися витрати умовного палива на вироблення електроенергії (мал. 1, 2).

За оцінками експертів (досі не спростованими Мінпаливенерго і НКРЕ), Україна в результаті впровадження нового порядку перевитратила понад 150 тис. тонн вугілля, просто викинувши його в трубу, а це праця тисячі шахтарів. І за це вугілля вони часом платять своїми життями. У перерахунку на "живі" гроші втрати економіки можна оцінити в більш як 35 млн. грн.

Нераціональні пуски блоків, які спалюють антрацитове вугілля, своєю базою витиснули "Енергоатом", електроенергія якого в 2—2,5 разу дешевша, ніж електроенергія, вироблена на ТЕС.

Зауважимо, що спалене понад норму в липні—жовтні 2005 року вугілля (150 тис. тонн, або 60 повних поїздів) було б зовсім не зайвим у незвично холодних січні-лютому цього року, коли запаси вугілля на складах багатьох ТЕС (і антрацитових, і працюючих на газовому вугіллі) знизилися до критичних позначок. Пасажири залізниці, під`їжджаючи до Києва, могли на власні очі побачити майже порожні склади працюючої на антрациті Трипільської ТЕС.

Крім того, "Тимчасовий порядок..." призвів також до часткового заміщення дешевої електроенергії, виробленої атомними станціями, дорогою електроенергією, виробленою ТЕС. Іншими словами, ціна електроенергії для кінцевих споживачів теж зросла.

Загалом рішення спричинило як додатковий знос устаткування, так і перевитрату палива, зростання ціни на електроенергію. Чи не забагато для одного рішення ради Енергоринку або для однієї постанови НКРЕ?

У жовтні 2005 року енергогенеруюча компанія "Східенерго" подала позов до Господарського суду Києва з вимогою визнати недійсною постанову НКРЕ, яка вводить у дію "Тимчасовий порядок…". Рішенням суду дію "Тимчасового порядку…" було припинено до прийняття остаточного рішення, а постанову НКРЕ визнано протиправною.

Р.S. На момент написання статті з`явилася інформація про підтвердження цього рішення апеляційним судом.