Проводити не можна заборонити

Олег Байло,

"Укрпартінформ", From-ua.com,

11.03.06

М.Погребинський: "...Це типовий приклад демагогії владної команди. Вони розуміють, що опинилися в дуже складному становищі, бо понад 60% населення стверджують, що країна розвивається не в тому напрямку, якого б вони хотіли. Тобто напрямок розвитку обраний невірно".

Президент України заявив, що референдум щодо вступу України до НАТО буде обов`язково проведено...

Кореспондент "Укрпартінформу" звернувся до знаних політологів із запитанням: Як оцінювати таку обіцянку В.Ющенка невдовзі після гучних заяв таких високопосадовців, як А.Гриценко, Б.Тарасюк, про недоцільність проведення "натівського" опитування, і чи не варто було б Президенту не впроваджувати щось нове, а підтримати вже започатковану "Опозиційним блоком НЕ ТАК!" ініціативу з підготовки референдуму?

В.Кулик (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

"Референдум потрібен, оскільки Президент має порадитися із народом, перш, ніж вести країну тим чи іншим курсом. Це є головною умовою демократичної країни, думаю, ці принципи не можуть бути заперечені такою демократичною силою, як "Наша Україна".

Зрозуміло, що підтримати свого ідеологічного опонента, що висуває таку пропозицію, Президент не може. Однак, коли ми говоримо про саму ідею, то він має на неї пристати. Може, в іншій формі. Ідея референдуму має бути реалізована".

А.Єрмолаєв (директор Центру соціальних досліджень "Софія"):

"Не всяку думку, припущення політика можна вважати рішенням політика. Думаю, що ми маємо справу з такою реактивною ситуацією, що Президент висловив лише допуск. Бо на відміну від питань, пов`язаних із Конституцією, де ми маємо справу з технологіями - підготовка рішень, опрацювання нових пропозицій, робота груп, які узгоджують різні варіанти Основного закону, ми маємо справу з реплікою, пов`язаною із реакцією Президента на проблему, а зовсім не з ініціативою про референдум.

Зрозуміло, що в нашій країні проблема НАТО не може вирішуватися шляхом консультацій чи рішень вищого законодавчого органу. Ця проблема розколює державу й має вирішення тільки через загальнонаціональний компроміс - референдум.

Я не бачу у цьому загравання із політичними силами, як не бачу й ініціативи Президента.

А щодо реакції на НАТО названих міністрів, то, на жаль, це свідчення про те, що помаранчеві команди давно перестали бути політичними колективами, а стали політичними федераціями. Кожен з них працює на себе, на свою кар`єру, а іноді самоутверджуються навіть іменем Президента".

М.Погребинський (директор Центру політичних досліджень та конфліктології):

"Очевидно, що жодного референдуму щодо НАТО Президент не хоче. Його заява стосовно того, що обов`язково референдум буде проведено, - це лише таке собі емоційне звернення до громади: "не слухайте опозицію, не говоріть на цю тему, не провокуйте людей".

Це спроба заспокоїти, а потім швидко забути, як це було, зокрема, з висловами щодо необхідності і потреби захисту російськомовних громадян. Сьогодні він стверджує, що захисту потребують не вони, а українська мова.

Я вважаю, що серйозно ставитися до його слів не варто. Це типовий приклад демагогії владної команди. Вони розуміють, що опинилися в дуже складному становищі, бо понад 60% населення стверджують, що країна розвивається не в тому напрямку, якого б вони хотіли. Тобто напрямок розвитку обраний невірно.

Той напрямок, який пропонує владна команда, - це курс на НАТО. Це означає, що суспільство вже має свій вердикт щодо цього питання. А влада ігнорує цю позицію. Тому проведення референдуму в передбачений законодавством термін дуже на часі, бо до НАТО можна ще йти дуже довго, а наслідки цього вже проявляються сьогодні. Я маю на увазі ускладнення стосунків з Росією.

Мені видається, що Президент робить вигляд, що не розуміє проблеми. Він все дуже добре розуміє і саме тому хоче заспокоїти людей, а потім заблокувати законно ініційований референдум".