Криза як форма життя

В.Княжанський,

День,

15.03.06

...до праці в кризовій ситуації нашому уряду не звикати.

Учора перед початком пленуму ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості, на якому було поставлено питання про проведення з 10 квітня тридобового безперервного страйку, журналісти мали можливість поговорити з міністром вугільної промисловості Віктором Тополовим. Він визнав наявність кризи в галузі, але висловив здивування у зв`язку з тим, чому шахтарі висувають претензії саме зараз. Адже, на його думку, галузь уже пройшла ту кризову точку, за якою починається підйом... Тополов розповів, що у 2005 році "був не найгірший порядок у соціальних питаннях, а 2006 рік почався з того, що ми йдемо з випередженням видобутку проти 2004 року... і на параметри, визначені в концепції розвитку вугільної промисловості, ми сьогодні в динаміці виходимо".

Як кажуть, погляд визначається місцем сидіння. Профспілковий лідер Віктор Турманов був набагато радикальнішим. Немовби підслухавши розмову журналістів із міністром, він у своїй доповіді вказав, що керівництво галузі змальовує "благополучну картину, вельми далеку від реальності". У 2005 році шахтарі недоотримали з бюджету 279 мільйонів гривень, що призвело до падіння видобутку вугілля на 3,8 мільйона тонн. Така ж політика триває і цього року. Тільки за два місяці з бюджету недоотримали 192,5 мільйона гривень. Звідки взятися зростанню видобутку, якщо зірвана програма підготовки нових лав і розрізів, питає Турманов. Приріст, який фіксує Держкомстат, н а його думку, зумовлений лише зростанням індексу цін. Заборгованість гірникам із заробітної плати на початку року становила 47 мільйонів гривень, а на 1 березня виросла до 94,3 мільйона. За словами профлідера, вугільна галузь фактично є банкрутом, оскільки ціни на вугілля практично стоять на місці або навіть знижуються, а на електроенергію, всі види сировини та матеріалів, необхідних для підземних робіт, — зростають. Загальні збитки від виробництва продукції минулого року становили 1,7 мільярда гривень. Важко повірити, але на багатьох шахтах, порушуючи законодавство, тарифна ставка робiтникiв 1-го розряду становить 140 гривень, що в 2,5 разу менше за встановлений законом мінімум заробітної плати... При цьому у вугільному міністерстві, де добре знають про фінансове становище шахт, усупереч підписаному тут же наказу м`яко не радять вугільним генералам переводити робітників на нові тарифні ставки, мотивуючи це можливим зростанням боргів із зарплати.

І все ж вони постійно зростають, і, за словами Турманова, саме в цьому головна причина трудового конфлікту між гірниками й урядом, що виконує сьогодні роль власника. Доходить до того, що органи Пенсійного фонду відмовляються оформляти пенсійні справи шахтарів, оскільки шахти не здійснили відповідних соціальних відрахувань.

Тим часом якісний склад робітників та інженерно-технічних працівників вугільної галузі постійно погіршується. Із 37 тисяч керівників і фахівців середньої ланки тільки 40% мають вищу освіту. Відтік кваліфікованих кадрів триває. Тим паче, що минулого року міністерство не укладало контрактів із керівниками шахт, утримуючи їх, як охарактеризував це Турманов, "на підвісі". Чого можна було вимагати від цих людей, які, як стверджує профлідер, почуваються "тимчасовими"? Ще гірша ситуація зі звичайними шахтарями. Чверть із них сьогодні становлять пенсіонери, і саме на їхніх плечах поки що тримається видобуток вугілля. А з ким уряд має намір нарощувати видобуток цієї єдиної з копалин, що наявна в країні в достатній кількості?

У кулуарах пленуму "День" познайомився з головою територіального комітету профспілки об`єднання "Первомайськвугілля" Віктором Підгірним. Розповідаючи про найважливіші проблеми галузі, він відзначив відсутність бюджетного фінансування, борги із зарплат. Але, схоже, найбільше його непокоїть втрата престижу праці гірників. За словами Підгірного, "ми зараз перебуваємо далеко-далеко від багатьох інших професій за рівнем заробітної плати". Щоправда, він не впевнений у тому, що страйк на його підприємстві, яке видобуває не так вже й багато вугілля, вплине на позицію уряду. На його думку, головне слово у вирішенні питання про страйк належить підприємствам, які роблять вирішальний внесок у виконання планів видобутку. Утім, і їх можуть не почути, адже страйк запланований на 10 квітня, коли він уже не зможе хоч якось вплинути на результат виборів. А до праці в кризовій ситуації нашому уряду не звикати. Як сказав учора, відповідаючи на запитання "Дня", Тополов, криза — це форма життя, і її не варто боятися.