Левко Лук`яненко: "Проблема розколу України — вигадка російських шовіністів"

А.Пакош,

Україна і час (19.-25.01.2006),

23.01.06

Л.Лук`яненко: "Те, що уряд зробив, заслуговує на надзвичайно суворе засудження, навіть на кримінальне переслідування".

Майже три десятки років радянських тюрем і таборів загартували Левка Лук`яненка як політика, патріота і особистість. Тож редакція газети "Україна і час" вирішила поцікавитися його думкою про дві найголовніші події в Україні: газову кризу і відставку уряду.

— Чи варто було відправляти уряд Єханурова у відставку?

- Гадаю, що відставка уряду була доцільною. Але, з іншого боку, можна було знайти інший вихід зі ситуації. У принципі, Верховна Рада покарала уряд за те, що він зрадив економічні інтереси України. Те, що уряд зробив, заслуговує на надзвичайно суворе засудження, навіть на кримінальне переслідування.

"Уряд капітулював перед Москвою"

—Який інший шлях виходу з цієї ситуації Ви бачите?

— Можна було відправити у відставку міністра палива та енергетики пана Плачкова, усунути з посади голову НАК "Нафтогаз України" Олексія Івченка. Але це такий собі проміжний спосіб. І, зрештою, прем`єр-міністр, коли виступав перед парламентарями, також не дав вичерпної відповіді, не обґрунтував доцільності прийнятого рішення і не навів жодних цифр. Тобто, він приєднався до цієї антиукраїнської акції. Уряд Єханурова, погоджуючись на такі умови, зрадив українські економічні інтереси, які вимагали іншого. Не можна було погоджуватися на зміну договору, який мав діяти до 2009 року. Існує чіткий договір, котрий діє, і його не може змінити одна сторона. Уряд капітулював перед Москвою, погоджуючись платити 230 доларів. А відповідно до договору, передбачено оплату 50 доларів за тисячу кубометрів (газу — А.П.). Коли Росія вирішила переглянути умови договору, Україна, у свою чергу, повинна була наполягати на виконанні вже існуючої угоди. Розуміючи, що світова ціна на енергоносії підвищується, держава мала би готуватися до цього в майбутньому. Адже загалом наша промисловість отримувала дешевий газ, що аж ніяк не стимулювало до вдосконалення техніки та модернізації самого виробництва. Підприємці не мали стимулу. Уряд мав би таким чином примусити самих підприємців готуватися до підвищення цін, і поступово до 2009 року Україна могла би модернізувати техніку і перейти на економні режими. А це раптове підвищення може породити катастрофічні наслідки. Я вважаю прийняття такої постанови зрадою економічних інтересів і голосував за відставку уряду.

— То Ви переконані, що у цьому конфлікті Україна таки програла? Деякі фахівці твердять, що ми перемогли...

— Та де ж! Звичайно, ми програли. Знаєте, ота ціна, про яку говорять сьогодні, вона ж складається з чого? Туркменистан продає нам газ по 40 доларів, інші країни — по 50, і цю суму склали докупи, доплюсували російську суму і поділили це все діло на чотири. Отримали 95 доларів. Ну, так це, знаєте, шахрайська махінація. Реально Росія чого хотіла, того й досягнула. Вона хотіла збільшити ціну до 230 доларів, і український уряд на це пішов, тому тут немає ніякого компромісу від нашої сторони. Це радше капітуляція України.

"Президент бере владу у свої руки"

— Як розвиватимуться події в Україні після відставки уряду?

— Я бачу два можливі шляхи виходу із ситуації. По-перше, відставка уряду здійснена з порушенням регламенту. Адже так, як це зробили, уряд не відставляють. Отже, Верховна Рада може скасувати свою постанову про відставку і провести нову процедуру, відповідно до регламенту. Окрім того, Верховна Рада може дійти іншого висновку — не відправляти весь уряд у відставку, а порушити кримінальні справи проти винуватців. Окрім того, невирішеним залишається ще одне питання — не скасовано саму постанову, що є помилкою. Спочатку слід було денонсувати саму постанову, а потім уже говорити про відставку уряду. З іншого боку, згідно з перехідними положеннями Конституції, Президент перебирає повноту повноважень на себе до часу формування нового уряду. Отже, Віктор Ющенко нині є цілком повноважним і може когось усунути з уряду, а когось і призначити. Тобто, він сам бере владу безпосередньо у свої руки і таким чином продовжує виконувати обов`язки впродовж двох місяців.

— Провину в порушенні регламенту відставки уряду Ви покладаєте на спікера Володимира Литвина?

— Я думаю, що було би логічніше денонсувати угоду. А він чомусь не захотів цього зробити, і його підтримала у цьому власна фракція. Тут можна висувати різні варіанти того, чому він так зробив, але зараз я не хотів би ворожити на кавовій гущі.

— Якщо Верховна Рада скасує постанову, чи не приведе це до нового конфлікту між Україною та Росією?

— Верховна Рада може вчинити дію у два ходи. Спочатку вона ухвалює закон про те, що укладати такі договори повинні тільки представники уряду, а цей договір підписували господарюючі суб`єкти. Окрім того, документ, який підписав уряд нашої держави, верховний законодавчий орган ставить під сумнів. Він може ухвалити закон, на основі якого можна визнати цю угоду незаконною. Інше, що конфлікт полягає в тому, що Росія сама оголосила нам "газову війну". Немає ніякого миру, існує економічна війна. Але Україні боятися вже нічого, бо своїми діями наша держава може тільки послабити тиск Росії.

— Президент натякав про розпуск парламенту...

— Гадаю, що такого кроку Ющенко не зробить. Це станеться тільки в тому випадку, коли цей відставний уряд діятиме впродовж останніх двох місяців як виконувач обов`язків. Президент може приставити на те чи інше місце в уряді інших людей, а на розпуск парламенту не піде, адже, на мою думку, в такому рішенні немає логіки. Парламент і без того доживає останні місяці. А його розпуск означає проведення виборів, які вже призначені на березень. Розпуск парламенту не прискорить цього процесу, і тому я не бачу ніякої юридичної основи для здійснення такого ходу.

"Підписати такі документи означало кинути Україну в економічне рабство Москви"

—Яким чином Росія поводитиметься з Україною: заграватиме чи чинитиме тиск?

— Можна вважати, що будь-які заяви щодо зменшення чи збільшення ціни російського газу для України — це тільки загравання з боку нашого сусіда. Проблема в тому, що ця біда розростається через відсутність державницької волі до захисту національних інтересів. Гадаю, що Путін прекрасно розуміє, що коли б Україна мала вольовий уряд, то він відшукав би чимало шляхів для різноманітних маневрів. Уявіть собі, що наш уряд і Президент не здрейфили би, не відступили і почали виставляти Росії рахунки в інших порядках. Скажімо, в оплаті за севастопольську базу (орендує Чорноморський флот Росії у Криму — А.П.) замість 92 мільйонів 3,5 мільярди доларів! І тоді ми будемо платити вам і по 230 за газ. Або заплатіть нам за радіорелейні лінії, віддані майже задарма в оренду Росії. Або ж поверніть нам 84,3 мільярда карбованців Ощадного банку Радянського Союзу. А ще можна згадати про те, що в 1941-му з України в Росію, якщо не помиляюся, вивезли 531 підприємство. Україна має великі можливості для маневрів. Нам просто бракує державницької волі для захисту наших інтересів, а не матеріальних можливостей для ненормальних стосунків із Росією.

— Натякаєте на нинішню владу і Президента?

— Президент є наслідком тих умов, у яких жив не тільки він, але й 52 мільйони громадян. Він, по суті, не є гіршим екземпляром. Нас упродовж 340 років знищували, і це є результатом біологічного відбору. Плюс ідеологічне забамбурення. Тому маємо сьогодні такий стан.

— Юлія Володимирівна нещодавно дала скандальну прес-конференцію, під час якої звинуватила панів Івченка та Плачкова у корумпованості. На Вашу думку, чи реальним є система махінації під час постачання газу за такою системою?

- Безпосередньо такими різними поставками газу та нафти я не займався. Тому обґрунтованої думки не маю і можу покладатися лише на висновки фахівців.

— Тимошенко запропонувала варіант розв`язки газової проблеми через відбирання європейського газу з української труби, що перекриє газ Європі. Погодитеся з думкою, що реально Юлія Володимирівна не має конкретного шляху розв`язання цієї проблеми?

— Гадаю, що вона має конкретні шляхи. Її виступ був чітким і зрозумілим для всіх. Треба дотриматися угоди, яка повинна діяти до 2009 року, — ось засновок її позиції. Європа, вихована в повазі до закону та права, у цьому нас абсолютно підтримує.

— Після відставки уряду всі заговорили про втрату голосів на виборах для команди Тимошенко. Її поставили в один ряд із Партією регіонів і СДПУ(о)...

— Варіант співпраці Юлії Володимирівни з цими силами абсолютно не можливий. У Верховній Раді теж може так статися, що по один бік із тобою стоять ті політичні сили, котрі фактично є твоїми супротивниками. У цьому питанні Юлія Тимошенко керувалася не тим, хто стоїть поруч, а змістом самих дій уряду, які були антиукраїнськими. Підписати такі документи означало кинути Україну в економічне рабство Москви.

— Чи не стане слабка позиція Президента та тиск з боку Росії причиною розколу України?

— Ні, це не має жодного відношення до цього.

— А вибори?

— Ні. Проблема розколу України — це вигадка російських шовіністів. Україна єдина, підстав для розколу не існує.

— Кажуть, що влада псує людину. Як уникнути цього?

— Не клювати, не піддаватися чи горіти бажанням збагатитися. Не потрібно прагнути перетворитися на багатія, а варто дотримуватися своїх ідеологічних засад і моральних принципів. Це шлях до того, як не піддатися до цієї деградації, до котрої штовхає влада. Шкода, що більшість українських політиків, йдучи у владу, в основі своїй закладають прагнення збагатитися — і не більше.

У Канаді кожен знає своє місце

— Чи сумісні висока людська мораль і політика?

— Можна бути в політиці і залишатися моральною людиною. Але не можна бути в політиці і десь не піти на якийсь компроміс. Політика — це дія багатьох людей. От ви хочете написати простий, спільний документ, а біля вас сидить п`ятеро осіб. І коли вони всі не поступляться у чомусь, то створити спільно текст буде неможливо. Кожен захищатиме саме те, що йому хочеться. Політика не можлива без компромісів. Але проблема меж відступу кожного разу буває іншою. І тут важливо не переступити межу, коли людина починає діяти аморально.

— Ви були послом України в Канаді. Які найяскравіші враження від Країни кленового листка?

— Перебування на посаді посла мені дало дуже багато. Якщо говорити узагальнено, то, по-перше, канадське суспільство зовсім інше. І ця "іншість" проявляється у дрібницях поведінки. Те, що в нас є нормальним, там трохи не так. От, наприклад, до Канади я не знав, що таке субота чи неділя. Реально в мене тиждень не поділявся на будні та вихідні. І от одного разу в суботу зателефонував своєму знайомому, а він здивувався, що я хочу обговорити з ним справу. Уже згодом мені розповіли, що в Канаді вважають неґречним навіть у п`ятницю у другій половині дня говорити про ділові справи — ну, хіба про полювання чи ще щось. Там кожен знає своє місце і не нарікає, що він тут, а не вище. Він знає, що працює шофером і не скаржиться на те, що не є, скажімо, міністром.

— Що підтримувало вас під час ув`язнення у Володимирському централі?

— Мене підтримувала велика ідея великої Української держави.

— Ви, мабуть, єдина людина в Україні серед політв`язнів, якій винесли смертний вирок. Що взагалі відчуває у таку мить людина?