Территория свободы слова
"Під килимом" у президента.
Віктор Медвечук: Ющенко не мав права ініціювати референдум
В.Сергєєв,
Робітнича газета,
17.01.06
"Віктор Ющенко намагається подати справу так, що політична реформа — це плід мало не змови," - заявив Віктор Медведчук .
Президент Ющенко і про-президентські політичні сили розгортають наступ на політичну реформу, яка діє з 1 січня нинішнього року. Блок "Пора-ПРП", наприклад, пропонує у зв`язку з цим відкрити широку громадську дискусію, штовхаючи президента на те, щоб після парламентських виборів він ініціював нову, повністю бажану йому, політичну й конституційну реформу.
Редакція звернулася до одного з "батьків" цього конфліктного "дитяти" — Віктора Медведчука (Опозиційний блок "Не ТАК!") з проханням прокоментувати аргументи його опонентів.
— Віктор Ющенко намагається подати справу так, що політична реформа — це плід мало не змови. У недавньому телеінтерв`ю він говорить, що громадяни України "не знають, що відбулася неконституційна зміна того ладу, який був до січня 2006 року". "Вони не знають, — продовжує він, — що ці зміни ніхто навіть не пропонував на всенародне обговорення, ніхто не обговорював ці зміни в парламенті. Все робилося "під килимом". Мене, як одного із розробників політреформи, це вражає найбільше. Вражає й обурює.
Нагадаю хроніку політичної реформи в Україні. Ось вона переді мною.
24 серпня 2002 року. Президент Леонід Кучма виступає із зверненням до народу з нагоди Дня незалежності. У цьому зверненні він висуває ідею політреформи й чітко формулює її мету: перетворення України на парламентсько-президентську республіку. Визнаючи, що на це, можливо, буде потрібно чимало часу, він виявляє готовність уже зараз поступитися деякими своїми повноваженнями. Він закликає Верховну Раду: створіть більшість, яка сформує уряд, і він, президент, охоче з нею працюватиме.
Я питаю пана Ющенка: це схоже на "підкилимність"?
29 серпня 2002 року. Відбувається зустріч В.Ющенка й Л.Кучми. В.Ющенко висловлюється за формування уряду парламентською більшістю. Про це повідомляють ЗМІ.
Це теж "підкилимність"?
30 серпня 2002 року. Президент Кучма звертається до законодавчої, виконавчої й судової влади з проханням назвати кандидатури до складу комісії з розробки законопроекту для внесення змін до Конституції країни.
І це "під килимом", Вікторе Андрійовичу?
5 березня 2003 року. У зверненні до народу президент Кучма викладає концепцію реформи. Цього ж дня він направляє до парламенту відповідний законопроект, який там реєструється.
6 березня 2003 року. Президент Л.Кучма підписує Указ про всенародне обговорення проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України". Встановлюється, що обговорення триватиме 2 місяців. До з`ясування громадської думки про проект політреформи залучаються провідні соціологічні служби країни.
Cвіт не часто бачив таку "підкилимність". Так, чи як, пане Ющенку?
14 квітня 2003 року. Опозиційна четвірка (Ющенко, Тимошенко, Мороз, Симоненко) оприлюднює свій "меморандум єдності". Критикуючи задум Кучми, четвірка підтримує найбільш icтотнi його положення: пропорційні вибори й формування уряду парламентською більшістю. Кучма погоджується з опозицією. Biн, зокрема, вважає можливим відкласти реалізацію iдеї двопалатного парламенту.
Тим часом в Україні — "розгул підкилимності". Проходить всенародне обговорення проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України". У цьому проекті— вci положення політичної реформи. Обговорюють усно — на зборах у трудових колективах i за мicцем проживання. Обговорюють i письмово — в листах президентовi, до парламенту, міністерства юстиції та інших відомств.
Ця "вакханалія підкилимностi" завершується 26 травня 2003 року. Відбувається заключне засідання Робочої групи з узагальнення пропозиції, що надійшли в ході всенародного обговорення. Повідомляється, що в обговоренн1 взяли участь більш як 9 мільйонів громадян України. Вони запропонували майже 40 тисяч доповнень до законопроекту. Підтримали проект більш як 4 мільйони 800 тисяч людей, i3 зауваженнями — приблизно 4 мільйони. 480 тисяч людей висловилися проти.
Найпопулярнішими виявилися такі пропозиції президента:
1) формування уряду й висунення кандидатури на пост прем`єр-мiнicтpa парламентською більшістю;
2) надання президентові права розпускати Верховну Раду, якщо протягом установленого часу депутати неспроможні створити парламентеру більшість, сформувати уряд, ухвалити бюджет.
Менше сподобалися громадянам України такі пропозиції президента:
1) мати у країні двопалатний парламент (проти цього висловилися найкатегоричніше);
2) ухвалювати закони на референдумах — референдум прямої дії, кажучи інакше.
Голова Робочої групи, міністр юстиції Олександр Лавринович запросив усіх бажаючих відвідати сховища свого відомства, щоб особисто ознайомитися з багатомільйонною кореспонденцією.
Вам не доводилося заглядати у це сховище, пане Ющенку? Думаю, що не доводилось. Інакше навряд чи ми почули б від Вас слова про те, що все робилося "під килимом".
— Ви сказали про залучення соціологічних служб до вивчення громадської думки в ході всенародного обговорення проекту полі і реформи.
— Перші опитування були проведені 20—24 березня 2003 року. Згідно з даними Центру "Соціс", 34% населення висловлювалися за скорочення повноважень президента, 25% — проти. Призначення ж уряду парламентською більшістю підтримали 59%, проти — 14%. Опитування Українського інституту соціальних досліджень і Центру "Соціальний Моніторинг" (УІСД/ЦСМ) дало по 2-му питанню 58%, проти 15%.
Недоліком тих опитувань була відсутність стандартизованого, єдиного опитувальника в різних соціологічних служб. Відповідно до указу президента, було вирішено провести опитування за єдиною анкетою. Зупинилися на чотирьох соціологічних службах. В їх число входив й Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. У травні того ж року було проведено нове дослідження громадської думки. Всі положення політреформи в усіх опитуваннях набрали більшість голосів.
Травневі опитування дали такі результати. Процедуру, при якій парламентська більшість пропонує кандидатуру прем`єра президентові, підтримали від 37% (Київський міжнародний інститут соціології — КМІС) до 41% (Центр Разумкова) населення. Проти
- від 18% (КМІС) до 25% ("Соціс"). Ідею призначення парламентом усіх міністрів, крім "силовиків", підтримали від 37% (КМІС та УІСД/ ЦСМ) до 43% ("Соціс"). Проти - від 20% (КМІС) до 24 ("Соціс"). Ідея двопалатного парламенту також знаходила більше прихильників, ніж противників, але співвідношення сил було іншим: за — від 30% (КМІС) до 35% (Центр Разумкова), проти - від 28% (КМІС) до 33% ("Соціс"). У підсумку від цієї ідеї відмовились.
Згідно з тими ж опитуваннями, від 5% (КМІС) до 8% (Центр Разумкова) безпосередньо брали участь у публічних обговореннях політреформи, тобто 2—3 млн. громадян України. А з рідними і знайомими питання політичної реформи обговорювала третина населення — від 32% (КМІС) до 38% ("Соціс").
Звертаю вашу увагу на те, які приємні для авторів проекту політичної реформи дані наводить Центр Разумкова. Його вже ніхто не запідозрить у надмірній лояльності до тодішньої влади.
Не випадково, мабуть, у той момент навіть Ющенко, виступаючи проти реформи загалом, на словах підтримував головний її пункт — формування уряду парламентською більшістю. А може, й випадково... Або з чиєїсь підказки. Я цілком упевнений: він і зараз не уявляє, що це таке. Це прикро, але разом із тим і не дуже дивно.
Скажу прямо одну дуже важливу, принципову річ. Позиція Віктора Ющенка у питанні політреформи, позиція, яка не раз змінювалась, — це скандальний анекдот.
— Президент Ющенко каже: "Вийду на референдум". Він має на увазі чи то скасувати політреформу, яка вже набрала чинності, чи то винести на референдум свій варіант політреформи...
— У будь-якому разі він знову-таки показує своє незнання не тільки українських законів, а й новітньої української історії. А якщо знає, то свідомо вводить своїх співвітчизників в оману.
16 квітня 2000 року в Україні відбувся референдум з питання внесення змін до Конституції, які підтримали більше двох третин виборців України. Того ж року Конституційний суд ухвалив рішення, згідно з яким зміни до Конституції можуть вноситися виключно парламентом. Отже, результати референдуму з питань внесення змін до Конституції не мають юридичної сили. Як ми знаємо, пізніше парламент ніяких змін до Конституції не вніс. Ми знаємо також, що це сталося через позицію фракцій, які підтримували тоді й підтримують зараз Віктора Ющенка.
Що звідси випливає? Перше. Президент не має права ініціювати референдум з цього питання. Друге. Референдум нічого не може дати в питанні політичної реформи, оскільки зміни до Конституції, повторюю, вносить тільки парламент. Таке рішення Конституційного суду, а воно є остаточним і не підлягає оскарженню.
Таким чином, те, що ми чуємо зараз від президента, свідчить, що він не знає і не хоче знати ситуації, пов`язаної з політичною реформою. Президент демонструє повний правовий нігілізм і популізм. Його популізм тотожній популізму тих, хто пропонує за допомогою референдумів установити, наприклад, статус російської мови як другої державної або зробити Україну федеративною країною. Адже в цьому випадку йдеться теж про зміни до Конституції. І тому не референдуми, а тільки парламент може вирішувати ці питання.
Отже: всі розмови про будь-які змінило Конституції за допомогою референдумів - популізм, популізм і ще раз популізм.
