У Москаля опять что-то "НЕ ТАК"?

Мария Птаха,

Lenta-ua.com.ua,

09.01.06

…не за людей турбується губернатор Луганщини, а за те, що порушилися чіткі схеми переправки нелегалів через кордон.

Варто нагадати, що за часів його керівництва область була загнана в соціально-економічну кризу, політичні сили вперше за роки незалежності відчули на собі, що таке справній адмінресурс. На парламентських виборах 2002 року доходило, до прикладу, до того, що дільничні інспектори міліції приходили до керівників бюджетних установ і відкрито лякали арештами за "не той" відсоток під час голосування. І хоч підтримуваний ним блок "За Єду" так і не набрав необхідних голосів, проваливши все, що тільки можна було провалити, керівнику Закарпаття це не завадило очолити Держкомітет з питань нацменшин та міграції.

Москаль покинув область, залишивши місцевий криміналітет у роздумах: чи за призначенням пішли гроші "общака", які, начебто, були витрачені на вибори? Подібні роздуми мали під собою підстави. Ні для кого не було секретом, що головний кримінальний авторитет на прізвисько "Блюк" майже щодня чи то обідав, чи то вечеряв з Москалем, обговорюючи, певно, не тільки погоду.

До речі, це той самий неодноразово судимий Блюк, котрого було за попередньої влади арештовано за підозрою у скоєні вбивства. Дивним чином, йому вдалося втекти з лікарні, до якої він потрапив після загадкового і раптового захворювання. А поміж тим лікарню охороняв спец розділ "Сокіл", (той самий, що так "героїчно" захоплював в обласному кардіоцентрі Івана Різака). Далі була помаранчева революція та активна участь у ній угрупування Блюка. Його можна було побачити на Майдані серед почесних гостей під час інаугурації президента.

Та повернемося до Москаля. Його згадують і представники нацменшин, правда, здебільше як такого, що обіцяв виселити всіх їх з України, якщо не голосуватимуть "за кого треба". По-своєму згадують Геннадія Геннадійовича підприємці: вони свого часу могли всього за 10 тисяч гривень придбати "блатні" номери. Правда, куди дівалися ті гроші, ніхто так і не знає до цих пір. Втім, як майже нікому не відомо, куди зникли кілька мільйонів гривень із благодійного фонду "Правопорядок" після того, як колишній начальник Закарпатської міліції Г.Москаль перевівся до іншої області.

Зустріч Москаля і Блюка відбулася одразу після помаранчевих подій. А трохи згодом Г.Москаль став заступником соціаліста Луценка, а рідний брат Блюка – кримінальний авторитет на прізвисько "Осел" – першим заступником голови закарпатського осередку Соцпартії...

Еліта області ледь витримувала натиск міліції і місцевих бандитів, наслідок якого – масовий вступ до Соцпартії та розправа з лідерами есдеків – головних їхніх опонентів в області. Кількох із них було кинуто за грати.

Нинішній приїзд Москаля пояснюють кількома причинами. По-перше: екс-генерал-губернатор приїхав перевірити тих, хто "кришує" переправку нелегалів та контрабанду. Подейкують, що за кілька днів до приїзду серед криміналітету тривав масовий збір коштів за Москаля як міністра внутрішніх справ. Луценко, виявляється, уже "списаний".

По-друге, Москаль серйозно стурбований появою черевного тифу в Перечинському районі. Ні, не за людей турбується губернатор Луганщини, а за те, що порушилися чіткі схеми переправки нелегалів через кордон.

Дуже розчарованим залишився Москаль після приватних розмов, в яких звучало відкрите невдоволення, мовляв, чому влада до цих пір не добила есдеків. Як кажуть, розправитися з ними гарантувало не тільки керівництво Закарпаття, але і особисто сам Москаль. Він неодноразово обіцяв всіляку підтримку тому, хто дасть свідчення проти Різака. За деякою інформацією, свого часу Блюк, відвідуючи в СІЗО екс-президента ФК "Закарпаття" В.Пауля, давав останньому можливість поспілкуватися по мобільному телефону із Г.Москалем. Результат розмови відомий: свідчення проти Різака Паульо підписав.

І на останок цікавий момент: під час відвідин Закарпаття Г.Москаля бачили біля партійного офісу СДПУ (О) в Ужгороді. Він прогулювався в спортивній курточці червоно-біло-синіх кольорів. Невже у Москаля знову щось "НЕ ТАК"? Восток – Луганщина – дєло тонкоє?, пане генерале?