Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  17.05.2024
  Статьи

Версия для печати


Твердо буде спати

Валентина Писанська,

Голос України,

23.11.05

Хоч уряд і м`якенько стелить, але спати селянинові буде жорстко.

Майже непоміченою залишилася важлива подія: набув чинності Закон про основні засади державної аграрної політики. Тож нарешті проблеми галузі будуть коли не розв`язані, то до цього зроблено важливий крок? Але селяни не заплакали від радості й навіть на одному зі своїх зібрань заявили, що триває пограбування урядом вітчизняного виробника.

Фахівці твердять, що хоч дія закону розрахована до 2015 року, але наслідки будуть незабаром: оголошений Верховною Радою мораторій на продаж землі закінчується 1 січня 2007-го. Вже нині експерти передбачають банкрутство аграрних підприємств. В чому річ? Адже уряд, пропонуючи проект закону, підкреслював розроблені ним прогресивні принципи аграрної політики. Щоправда, незрозуміло, з яких пір принципи зводяться в ранг закону? Це ще одна таємниця уряду, яку потрібно відкрити. З тим, щоб не сталася катастрофа — цього разу в сільському господарстві.

Хоч уряд і м`якенько стелить, але спати селянинові буде жорстко, бо, за законом, Кабмін не несе за "принципи" жодної відповідальності. Пріоритетом він визначив "потребу відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури". Проте обмежив свою роль у реалізації гасла скромним завданням: "Підвищити рівень споживання сільського населення до прожиткового мінімуму". Чи не парадокс: у житниці колишнього СРСР селян — "годувальників і носіїв моралі" — наш уряд опустив до рівня, нижчого за прожитковий?

Утім, не це головне. Кабмін, не обмовившись ані словом про рубежі виробництва зерна, цукру, соняшникової олії — нашої національної валюти, водночас як пріоритет висунув завдання щодо розширення посівів... ріпаку. Чи не тому в надрах Мінагрополітики дозрів план зі знищення, уже втретє (!), Української академії аграрних наук, котра активно виступає проти перетворення країни на ріпакову зону Європи? Що заховано між рядками Закону про основні засади державної аграрної політики? Експерти твердять, що уряд ретельно готується до приватизації земельних ресурсів України, громадяни якої одного паскудного ранку можуть прокинутися на "нашій, не своїй землі". ЗМІ багато пишуть, що майже половина угідь уже скуплена авансом моторними вітчизняними, а ще більше — зарубіжними ділками, а в селі бал правлять всюдисущі трейдери. Може, через те червоною ниткою крізь закон проходить вимога: "Створити систему земельного іпотечного банку кредитування". Тобто сільськогосподарські угіддя можна буде роздавати під заставу. Для потужного аграрного підприємства в цьому не було б нічого лихого. Але величезна їх кількість — у стані повного банкрутства. Тим часом уже підготовлено правові умови вилучення земель у боржників. Тож враховуючи, що мораторій на розпродаж землі закінчується, суть щойно ухваленого закону стає більш ніж ясною.

А уряд, замість того щоб зміцнювати сільське господарство, ускладнює ситуацію за вже відпрацьованою схемою у промисловості: підприємства були доведені до банкрутства з метою їх приватизації. Саме на часі згадати Тараса Шевченка: "Доборолась Україна до самого краю!" І межа проходить по лінії переділу земельної власності. Нині це замовчується. Але коли питання стане руба, то народні депутати відчують, як міцно зв`язані руки ухваленим ними за вимогою СОТ і Європи законом. Уряд цього разу обвів їх круг пальця, щоб у черговий раз дискредитувати в очах суспільства. А може, це ще одна нагода переконатися, хто є хто в українській політиці?

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0