Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  17.05.2024
  Статьи

Версия для печати


Про що не говорять політики, коли обговорюють НАТО

О.Іванов,

Робітнича газета,

22.11.05

Ю.Бойко: "Суспільство не почуло жодного доводу про вигоди від вступу в НАТО з економічної точки зору".

Україні потрібна власна стратегія розвитку "оборонки"

Велика частина населення України дуже мало знає про НАТО. Тому всі розмови про те, що наша країна збирається стати членом Північноатлантичного альянсу, викликає у одних нічим не мотивоване схвалення, а в інших — таке ж неприйняття. Про різні ризики навряд чи хтось замислюється. Виходить, менше знаєш — краще спиш?

Варто пригадати, що парламент вперше підтримав вступ України до НАТО ще в листопаді 2002 року, і ось тепер на рівні МЗСу і Міноборони йде розмова про те, що Україна може стати членом Альянсу впродовж якихось трьох років.

З приводу членства України в НАТО можливе ще одне розділення суспільства. Різні політичні сили вже намагаються організувати на цьому власні акції. Але чомусь практично немає фахівців, які б розповіли: а якими ж можуть бути наслідки вступу нашої країни до колись ворожого нам Альянсу, і взагалі, чи потрібно це нам зараз.

Про те, чи дійсно потрібно Україні вступати до НАТО, доволі цікавої думки колишній керівник оборонного підприємства "Зоря", лідер Республіканської партії Юрій Бойко. До речі, республіканці ще влітку запропонували, щоб питання членства в Альянсі було винесене на всенародний референдум. Цю ідею підхопили дуже багато політичних партій. Проте, вважає Юрій Бойко, сьогодні владі не вигідний такий референдум: останні соціологічні дослідження показують, що вступ в НАТО підтримують не більше 19% українців, і не випадково.

"Підстроїтися" під НАТО коштує декілька мільярдів

Сьогодні НАТО ніяких гарантій щодо вступу України до Альянсу не дає, і конкретних термінів не називає. А ось нашій країні, відзначає Юрій Бойко, для готовності до членства необхідно, як мінімум, провести заміну засобів зв`язку, розвідки, цілевказання, автоматизованих систем управління на устаткування натовського зразка. На це потрібно декілька мільярдів доларів, яких в українському бюджеті на сьогодні немає.

Можемо втратити свою "оборонку"

За словами лідера республіканців, існує й інший серйозний аспект — військово-промисловий (або, як тепер його прийнято називати — оборонно-промисловий) комплекс. У нинішніх умовах через інтеграцію є реальний ризик того, що Україна втратить свою "оборонку". А якщо підприємства ОПК зупиняться, без роботи залишаться більше 600 тисяч осіб. Є приклади і західного курсу на знищення конкурентних виробництв у країнах Центральної і Східної Європи. Так, уряд Чехії був вимушений викупити в американської компанії "Боїнг" раніше продані їй акції підприємства "Аerо Vоdосhоdу" після того, як це підприємство було практично доведено до банкрутства новим власником.

"Суспільство не почуло жодного доводу про вигоди від вступу в НАТО з економічної точки зору. Досвід Чехії і Польщі з достатньо розвиненими оборонними комплексами показав, що їх ВПК не змогли інтегруватися в систему НАТО. У підсумку вони практично втратили власну оборонну промисловість", — зазначив Юрій Бойко.

Потрібна власна стратегія

Як стверджують експерти, понад 90% українських оборонних підприємств спеціалізуються на виробництві не кінцевої продукції, а лише комплектуючих для озброєнь. Готові вироби з них випускають підприємства Росії. А росіяни останнім часом зайнялися дублюванням у себе українських виробництв оборонного значення. Тобто вітчизняний ОПК випадає з колишніх виробничих ланцюжків, що завдає реальних збитків. За підрахунками фахівців, втрати української сторони від вже згорнутих або заморожених проектів у найближчому майбутньому складуть не менше $150 млн.

Зараз необхідно ставити питання про розвиток власної стратегії і власної системи інвестування у виробництво, щоб завойовувати ринок продукції ОПК, і в той же час забезпечити свою безпеку, вважає Юрій Бойко. Зрозуміло, що річний бюджет Міноборони в $2,5 млрд. дуже малий для реалізації власної стратегії. Україні, вважає політик, потрібно проводити політику розумного державного егоїзму і розвивати виробництво високоточної і оперативно-тактичної зброї, яка приходить на зміну ядерній. Потенціал для цього у нашої країни є. Потрібні інвестиції (бажано привернути внутрішнього інвестора), відновлення ефективної кооперації з росіянами, і, як вважає Юрій Бойко, Україна може ще влаштувати грандіозний прорив на світовому ринку продукції ОПК.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0