Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  17.05.2024
  Статьи

Версия для печати


Олександр ЗІНЧЕНКО: «Альянс старих і нових олігархів — стратегія нової впади»

Андрій КНЯЖИЧ,

Свобода (01-07.11.2005),

01.11.05

Хабарі й корупція посилюються на всіх поверхах державної машини. (А.Зінченко)

Українську постпомаранчеву історію можна поділити на два періоди: до та після резонансного виступу Олександра ЗІНЧЕНКА. До цього був тріумф революційного Майдану, великі сподівання на нову владу, перші тертя в команді Ющенка й Тимошенко... Зрештою, все таємне стало очевидним після того, як Зінченко оголосив про свою відставку й оприлюднив факти зловживань серед найближчого оточення Президента.

Ющенко був змушений звільнити корумпованих друзів, щоправда, збалансувавши їх втрату відставкою уряду Тимошенко. Після цього єдина раніше команда розкололася. Цікаво, що основним критерієм цього поділу стало ставлення людей до найодіозніших представників нової влади — Порошенка, Жванії, Безсмертного, Третьякова. Ті, хто вважає їх гідними представниками вітчизняного політикуму, продовжують симпатизувати їхній рідній партії НСНУ. Інші ж зробили більш моральний вибір. Зокрема, сам Зінченко є одним із лідерів Блоку Юлії Тимошенко. Днями його було обрано головою Партії патріотичних сил, яка заявила про блокування з БЮТ.

Головним мотивом, що підштовхнув його до рішучих кроків, Зінченко називає відновлення явищ, характерних для режиму Кучми. Відновлюється те, що рік тому викликало масовий народний спротив беззаконню, утискам і безправ'ю. За словами Зінченка, влада втрачає зв'язок із суспільством, не хоче чути правди.

«Хабарі й корупція посилюються на всіх поверхах державної машини. Незахищеність громадян перед владним свавіллям, непрацюючі закони, брак державної стратегії, повернення нафтогазових оборудок, кумівство та відверте нехтування думкою громадян — все це стало реальністю за кілька останніх місяців», — стверджує колишній держсекретар України.

З ним важко не погодитися, адже влада справді часто капітулює перед криміналом як на місцях, так і в центрі. Про це свідчать втручання високопосадовців у діяльність судових органів, засобів масової інформації, домінування приватних інтересів над державними.

Остаточною легалізацією нового олігархічного режиму, на думку Зінченка, стало чаювання Президента з найбільшими олігархами, які тільки з «Криворіжсталі» вкрали 20 мільярдів гривень і яких Ющенко ще два місяці тому називав не інакше як «шайкою». А сьогодні він, якщо користуватися його ж термінологією, став її главарем.

Деякий час олігархи почувалися не надто зручно і навіть переховувалися за межами країни. Передовсім їх не влаштовував уряд Тимошенко, який змусив справедливо сплачувати податки. Адже, за даними Державної податкової адміністрації, підприємства олігархів сплатили на початку 2005 року у 10 —15 разів податків більше, ніж у попередні роки.

Втім, Олександр Зінченко вважає, що тривожні часи для олігархів минули, адже сьогодні новий прем'єр Єхануров обіцяє працювати індивідуально з кожним. «Правити буде знову не Закон, а домовленості. Тобто мова йде про перерозподіл власності, а не про відновлення справедливості. Цікавим видається календар сучасного олігарха: вдень запрошення до прокуратури — на допит, увечері — на прийом до Президента чи до прем'єра», — саркастично наголошує Зінченко.

Екс-держсекретар вважає необгрунтованою та нелогічною відставку уряду Тимошенко, причому під час надважливого для держави бюджетного процесу. «Замість нього затверджують на 80% тих же самих людей. Ключовими — соціальними, енергетичними, аграрними — є ті ж самі гравці. Саме там, де й виникали кризові ситуації. Гучні відставки виявились камуфляжем. Справжня мета відставки уряду — відсторонення особисто Тимошенко», — наполягає Зінченко.

Саме присутність прем'єра Тимошенко, як живе нагадування про ідеали помаранчевої революції, заважала Ющенку укласти довгоочікуваний союз із Януковичем і Кучмою. Першим кроком до цього став сумнозвісний меморандум, яким фактично було амністовано фальсифікаторів виборів та розкрадачів країни, а їх кримінальне переслідування визнано політичними репресіями.

Відтак можна стверджувати, що кучмізм вижив, прилаштувався до нових обставин і пустив метастази. Справді, в країні змінилося 18 тисяч чиновників. Але система влади лишилася старою. її знову визначають Кучма, Янукович, Ахметов, Суркіс, Пінчук разом із Порошенком, Червоненком, Жванією, Безсмертним. Старі й нові олігархи утворили альянс, зафіксувавши курс на подальшу олігархізацію України. Ющенко з Януковичем не просто домовились, а закріпили пакт зради меморандумом. «Це нічого спільного з «національним примиренням» не має. Адже суб'єктом примирення має бути народ. А насправді спостерігаємо домовленість про розподіл сфер впливу поміж політичними кланами», — говорить Зінченко. Він переконаний, що ця співпраця не ситуативна. Це стратегічне єднання сил у розрахунку на майбутні парламентські вибори та призначення нового уряду.

Біля Ющенка вже немає критичної маси тих, хто б відкрито, в очі говорив йому правду. Відтак сподіватися на прозріння Президента марна справа. Тож люди мають дійти відповідних висновків. Адже наступні парламентські вибори будуть не менш визначальними за минулі президентські.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0