Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  17.05.2024
  Статьи

Версия для печати


Голі королі

Валентина ПИСАНСЬКА,

Голос України,

02.11.05

Влада не має ані стратегічного курсу на майбутнє, ані програми, що робити нині.

Незабаром річниця помаранчевої революції. Її лідери, які донедавна називали себе єдиною командою, сперечаються, хто в цей день має стояти на Майдані й хто з ким повинен миритися. Усупереч тому, що кожен уже розказав один про одного таке, чого в демократичних країнах було б достатньо, щоб назавжди піти в політичне небуття. Наші не такі: струснувши з дорогих костюмів пилюку, вони кажуть, що знову слід об'єднатися. Заради України.

Чому ті, кому повірив Майдан, удають, ніби не сталося нічого, що скомпрометувало їхні ідеї та щедрі обіцянки? Справді припускають, начебто найбільша наша мрія — побачити їх знову разом? Якби у владної команди були лише такі «проколи», як, приміром, «Ґринджоли» на конкурсі Євробачення, створення власного літака-винищувача, відкриття магазинів для бідних чи авантюра з дешевим м'ясом і бензином.

Але ми переконалися, що нові демократи не дуже хочуть жити, як живе «їхня нація». У них та їхніх родин — інші стандарти, не співвідносні з оприлюдненими деклараціями про доходи, які навіть не у фахівця викликають більше запитань, ніж відповідей на них. Виявляється, вони живуть переважно за рахунок дружин і родичів. Інші навіть не намагаються приховувати свої бізнесові доходи, запитуючи, чи потрібна українцям влада, представники якої — жебраки? Навіщо ж отак, панове-можновладці? А чому б вам не жити на встановлену державою зарплатню — так, як це роблять ваші колеги в демократичних країнах?

Та ми, напевне, і простили б нашим політичним лідерам цю хитрість, якби переконалися: вони ведуть державу саме туди, куди обіцяли. Що там зі входженням у ЄС, де ми неодмінно мали б уже бути і в чому палко запевняв один з апологетів революції? Утім, нині він так само переконаний, що не сьогодні-завтра ми будемо в НАТО.

Утім, ми вже бачимо й інше: влада не має ані стратегічного курсу на майбутнє, ані програми, що робити нині. Як, приміром, з коштами від продажу «Криворіжсталі» — куди їх спрямувати? З'ясовується, наші керівники досі не знають, куди саме...

То куди ми взагалі йдемо?

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0