Російська драма із продовженням

Н.Позняк-Хоменко,

Без цензури ( 29.04-05.05.05),

29.04.05

Актори театру ім. Лесі Українки вимагають відставки міністра культури.

Конфлікт навколо столичного театру російської драми триває. Після того як Печерський районний суд фактично залишив на посаді художнього керівника Михайла Рєзниковича (минулого тижня на парламентських слуханнях міністр культури Оксана Білозір оголосила про його відставку), колектив театру вирішив піти ще далі у справі відстоювання честі й гідності свого директора. Актори звернулися до прем`єр-міністра Юлії Тимошенко з проханням звільнити з посади міністра культури Оксану Білозір. Від самої Білозір вони вимагають публічного вибачення перед Рєзниковичем за те, що вона в ефірі дозволила собі сказати, ніби проти Рєзниковича порушено кримінальну справу й він "отримає строк і сяде". 27 квітня актори театру пікетували Кабінет Міністрів й домоглися зустрічі з першим помічником прем`єра Ольгою Трегубовою, якій і передали свої вимоги.

Тим часом далеко не всі актори театру готові "стати стіною" за Рєзниковича. Лист абсолютно протилежного змісту на ім`я Президента, прем`єр-міністра, міністра культури та інших державних посадовців підписали відомі актори – як ті, що працюють у театрі, так і ті, хто з різних причин пішов із нього. Власне, причину названо у відкритому листі: "неможливість творчого процесу в атмосфері майже казарменого режиму". Через це свого часу залишили театр Ада Роговцева, Євген Паперний, Віталій Борисюк, Антон Мухарський, Георгій Дрозд, Анастасія Сердюк, чиї підписи тепер фігурують у листі. Актори закидають режисерові створення в театрі абсолютно нездорової атмосфери страху та взаємних підозр, оточення себе "вірнопідданими" із "школи Михайла Рєзниковича", яких цінують не за талант, а за вміння мовчати, а в нинішній ситуації – відверте використання молодих акторів для власних політичних цілей. У листі актори закликають припинити істерію навколо театру й повернутися до Мистецтва. "Мова йде про конкретних людей, які керували театром, які використовували своє становище в театрі з певними цілями. Якщо вони вчинили якісь економічні порушення за підтримки тодішніх владних структур, нехай відповідають, але навіщо в цю брутальну історію втягувати трупу?" – каже Віталій Борисюк.

Останнє слово в цій справі має сказати Генеральна прокуратура, яка поки що не закрила справи проти Рєзниковича. Сам режисер нині перебуває за межами України, а "опіку" над театром узяли СДПУ(О), Віталій Коновалюк, Наталя Вітренко та інші представники новітньої опозиції. Висловитися із цього приводу ми попросили обидві сторони конфлікту.

Ольга Сумська:

– Втручання політиків у цю справу – це просто спроба ще раз вкусити чинну владу. Більшість акторів театру – нормальні люди, вони стомилися від цієї колотнечі, але вони залякані й безправні, їх залякують усі останні 11 років. Рєзникович оточив себе "своїми людьми", про яку ж незалежну думку в цьому колективі може йти мова? Той же Кирило Кашликов (я його називаю маленьким провокатором) підходить до молодих акторів студії при театрі, шантажує їх, каже, що, коли вони завтра вийдуть на мітинг, то будуть просто звільнені. Я це сама чула.

Треба припинити цю істерію та ці брутальні образи, які лунають із вуст того ж народного артиста Бабаєва і на адресу міністра культури, і на мою адресу. Звідки ця жорстокість у людях? У мене ніколи не було конфліктної ситуації з акторами – у мене був конфлікт із режисером.

Кирило Кашликов:

– Зараз існує багато домислів навколо ситуації, що склалася в театрі. Ми просимо про єдине: допоки не буде рішення суду, не треба пресувати й накручувати колектив, не треба чіпати Рєзниковича. Якщо Міністерство культури вирішило реформувати театр, то треба було б принаймні зустрітися з колективом і поговорити. А представники Міністерства культури вперше прийшли в театр тільки тоді, коли дізналися, що ми збираємося вийти на вулицю, і одразу почали погрожувати. Хіба так розмовляють? А політиків на відкриті збори ми запрошували всіх і не знали, хто прийде, а хто ні.