Людей звели для масовки

Н.Білей,

Україна і світ (15-21.04.05),

15.04.05

Щоправда, народ, який був рушійною силою помаранчевої революції, в це вузьке коло "своїх людей" не пустили. А й справді — навіщо тепер?

Без перебільшення: такої скандальної, погано організованої установчої конференції не проводила жодна політична партія, яка представлена нині у політикумі Вінницького регіону. Було б не дивно, якби за побудову нової партійної структури взялися новачки - перший млинець завжди глевкий. Однак до складу оргкомітету створення обласного осередку партії Народний союз "Наша Україна" ввійшли добре відомі в краї політики, представники виконавчої влади, керівники потужних підприємств. Серед них - і губернатор Олександр Домбровський.

Простора актова зала Вінницького обласного держтелерадіокомітету на початок поважного зібрання була переповнена. В президії — губернатор Олександр Домбровський, заступник міського голови Анатолій Ворона, керівники підприємств, народні депутати України. Перше враження — все має пройти на найвищому рівні. Однак незабаром ілюзії розвіялися, мов дим.

Передусім з`ясувалося, що у значної кількості присутніх не було мандатів делегатів, відтак вони не мали права голосу. Навіщо ж приїхали? Для масовки? Щоб заповнити порожні місця в залі? Цікаво, що "безмандатним" головуючий запропонував ноу-хау-експромт — голосувати тим, що є — папками, партійними картками тощо. Мовляв, це організаційний промах, даруйте.

І от настав кульмінаційний момент конференції — треба обрати лідера обласного осередку. Зал запропонував Сергія Щетиніна, одного з керівників помаранчевої революції у Вінниці, довірену особу тоді ще кандидата у президенти України Віктора Ющенка. Президія ж, у якій, до слова, сидів і пан Щетинін, лобіювала інтереси іншого кандидата — Миколи Сокирка, народного депутата України від Вінниччини, який потрапив до парламенту за списком "Нашої України".

Колізія полягала в тому, що пана Сокирка більшість нашоукраїнців, які приїхали на конференцію, майже не знали і взагалі бачили вперше. Вони справедливо обурилися нав`язуванням їм керівника організації з Києва, так би мовити, згори. Така демократія навиворіт остаточно вивела людей з рівноваги і з вигуками "Ганьба!" вони масово почали залишати залу. Переважно це були представники районів і селищ, які, ідучи до Вінниці, були переконані, що їх тут чекають і що з їхньою думкою будуть рахуватись. Адже більшість з них стояли під час помаранчевої революції на столичному Майдані, організовували акції протесту на місцях. Утім, кандидатура Сокирка все ж таки пройшла і тепер пану Миколі доведеться частіше "мотатися" зі столиці до Вінниці в партійних справах. Мабуть, депутатськими обов`язками він не дуже обтяжений.

А тим часом у кулуарах конференції журналісти довідалися з уст обурених "неделегатів" цікаві речі. З`ясувалося, що для демонстрації масовості цього заходу привезли до Вінниці по два-три автобуси людей з кількох районів. Їх ніхто не реєстрував, не видавались, ясна річ, і мандати делегатів. Мало того. Практично жоден із лідерів районних партосередків "Нашої України" не увійшов до керівного ядра обласної організації партії НСНУ. Людям пообіцяли зробити довибори перед першим партійним з`їздом. Зате без проблем пройшли кандидатури двох вінницьких керівників, яких запропонував особисто губернатор. Загалом до партійного активу організації були включені на 90% представники обласного владного олімпу. Вони, слід розуміти, є і будуть обличчям нової і ще однієї народної партії. Щоправда, народ, який був рушійною силою помаранчевої революції, в це вузьке коло "своїх людей" не пустили. А й справді — навіщо тепер?