Олександр Мороз: "Опозиціонер опозиціонера завжди зрозуміє"

Ю.Грицик,

Експрес (Львів) (05-06.04.05),

06.04.05

Олександр Мороз : «Чому матеріали слідства не передаються до суду, якщо, за словами Президента і генпрокурора, вбивці журналіста відомі? Чому хтось так не хоче залучити до слідства плівки майора Мельниченка, які, повірте, можуть пролити багато світла на обставини загибелі Гонгадзе? Доки ми не маємо відповіді на ці питання, доти не можемо стверджувати, що в Україні перемогла демократія. Тому в цьому контексті ми й далі лишатимемося в опозиції».

Минулого тижня лідер Соцпартії Олександр Мороз підписав із лідером держдумської фракції об`єднання "Родина" Дмитром Рогозіним протокол про співробітництво. Це неабияк здивувало багатьох вітчизняних політиків та оглядачів. Чому саме "Родина", і чому Рогозін? І чому це Сан Санича раптом понесло до білокам`яної брататися з представниками місцевих специфічних політичних сил?

Адже не хто інший, як Дмитро Рогозін не раз засуджував і лідерів нового українського керівництва, вважаючи, що "вони не є тими особами, які прагнуть до розв`язання російсько-українських контактів так, як їх уявляє "Родина". До того ж в очолюваній ним фракції чимало депутатів, відомих своїми шовіністичними позиціями. Наприклад, заступником голови Держдуми, членом "Родины", є Сергій Бабурін, який зробив чимало таких заяв про російсько-українські відносини. Крім того, рух "Родина" на чолі з Дмитром Рогозіним ніколи не приховував своїх антипатій до помаранчевої революції. Врешті, Рогозін гостро засудив призначення відомого російського політика Бориса Нємцова радником Президента Віктора Ющенка і в одній із заяв підкреслив: "Люди, які таким чином лаштуються служити Україні, повинні відмовитися від російського громадянства".

Які ж мотиви спонукали Олександра Мороза, нещодавнього соратника Віктора Ющенка в опозиційній діяльності, піти на такий доволі несподіваний крок? Про це ми запитали в самого лідера СПУ.

— Олександре Олександровичу, чому вас раптом зацікавила Росія і тамтешні політичні сили? Окремі експерти стверджують, що ви вже починаєте думати про завоювання симпатій східного електорату під час майбутніх парламентських виборів.

— Ну, по-перше, не раптом. Бо з багатьма російськими політиками у мене давні приятельські стосунки, як, зрештою, і з лідерами європейського Соцінтерну. Якщо комусь це подобається, то він може називати це завоюванням симпатій східного електорату. Однак, як на мене, це просто триває державотворча робота. Ми орієнтуємося на те, що ця політична сила має перспективи, що вона сьогодні є чи не єдиним опозиційним угрупованням у російському парламенті. А ще два місяці тому й ми були опозицією. Ось чому "Родина" нам близька за духом. Як кажуть, опозиціонер опозиціонера завжди зрозуміє. Ну а тісні контакти у нас налагодилися ще тоді, коли в опозиції були і "Родина", і СПУ.

Але опозиційність вічною не буває. Як правило, партія приходить до влади, якщо вона веде послідовну лінію. У мене складається враження, що партія "Родина" матиме перспективи на наступних виборах. Ми також розраховуємо на те, що й соціалісти матимуть непогані результати у 2006 році.

Тому цілком логічно налагоджувати стосунки саме з "Родиною". Отож ми й підписали таку широку політичну угоду про нашу співпрацю, сподіваючись, що наміри реалізуються в конкретних справах — тепер і тоді, коли ця партія буде при владі.

— Вас не бентежить те, що Рогозін і його однопартійні не раз доволі різко висловлювалися і про Віктора Ющенка, і про помаранчеву революцію?

— Кожний політик має право на власну думку. Рогозін — людина державна, а тому передусім вболівав за інтереси Росії. На жаль, ще кілька місяців тому в Росії панував сформований стереотип про те, що Ющенко провокуватиме конфронтацію між обома країнами. Після зустрічі Ющенка з Путіним цей стереотип уже до певної міри зруйнований, а тому, думаю, формуватиметься відповідна думка і в російських політиків. То й не треба все це так драматизувати.

— Після вашої поїздки в Росію окремі експерти зробили висновок, що Мороз, мовляв, хоче провадити самостійну лінію у спілкуванні з російською політичною елітою. Декотрі навіть натякають на те, що "Родина", незважаючи на свою опозиційність, є близькою до адміністрації Путіна, й припускають, що ваш візит міг бути узгодженим із вищим російським політичним керівництвом. Поповзли навіть чутки про те, що СПУ стане лобістом російських інтересів і неформально перейде в опозицію до нинішньої влади.

— Усе це лише чутки. Самостійно будувати міжпартійні зв`язки — це нормальна світова практика, і для такої діяльності не треба брати дозвіл ні у Віктора Ющенка, ні у Юлії Тимошенко, ні ще у когось. Ніхто нам не може заборонити співпрацювати з російськими політиками у, так би мовити, вузькому форматі. Що ж стосується нашої опозиційності, то соціалісти в опозиції перебувають завжди — в опозиції до всяких антидемократичних виявів.

Ось і в нещодавній розмові з доповідачем Парламентської асамблеї Ради Європи у справі Гонгадзе я чітко означив свою позицію: в Україні є декларації про рух до демократії, а насправді його немає. Адже вбивство Гонгадзе і акції протесту, пов`язані з цим злочином, чотири роки тому розпочали помаранчеву революцію. Чому справу Гонгадзе і досі пригальмовано? Чому матеріали слідства не передаються до суду, якщо, за словами Президента і генпрокурора, вбивці журналіста відомі? Чому хтось так не хоче залучити до слідства плівки майора Мельниченка, які, повірте, можуть пролити багато світла на обставини загибелі Гонгадзе? Доки ми не маємо відповіді на ці питання, доти не можемо стверджувати, що в Україні перемогла демократія. Тому в цьому контексті ми й далі лишатимемося в опозиції.