Доборолися

Богдан ДІВНИЧ, депутат обласної ради,

„Наше місто”, Нововолинська міська газета,

07.04.05

Далі: люди вже „новій” владі, які завзято розганяли „стару” владу за меркантильність, використання фінансів для закупівлі для них житла, не менш завзято проголосували за виділення більш, ніж 100 тис. грн. тепер для „нових” у владі. Чим вони відрізняються від попередників?

29 березня відбулась чергова сесія Волинської облради. Якщо підсумувати від неї враження коротко, то деякі рішення наводять на сумну констатацію: після двох позачергових сесій в період піку протистояння „старій владі”, відбулося сповзання на „старі” позиції, але, правда, з іншими, ніби-то „новими” дійовими особами.

Та по порядку:

– тоді, в листопаді 2004 р., висловивши недовіру „старій” обласній владі та „забравши” у неї делеговані повноваження, депутати облради продемонстрували Солідарність з „Майданом” на користь демократії, права, верховенства закону.

– тепер, 29 березня на черговій сесії облради, депутати більшістю голосів „повернули” делеговані повноваження ніби-то „новій” владі. Але... Чи „новій”? Чи в межах Права і Закону? Адже „нова влада” в особі „нового” голови ОДА п.Бондаря В.Н. по суті є „на громадських” засадах, бо п.Бондар не склав повноважень депутата ВР, як того вимагає закон. Вважаю, що так дискредитується Президент, який обіцяв, що нова влада буде діяти в межах Закону на відміну від „злочинної” старої влади. На жаль, мої аргументи перед спокусою догодити „новій” владі виявилися безрезультатними.

Далі: не зумів п.Бондар всіх „своїх” посадити у більш-менш вагомі посадові крісла, бо Ющенко обмежив, кількість цих крісел. Знайшли вихід: ввели ще одну посаду заступника голови облради невідомо під які повноваження під конкретну особу – „новій” владі народних грошей не шкода. 47 депутатів облради з 80-ти клопоталися письмово, аби таке дійство відбулось. До речі, ніхто з них не почервонів від сорому, а це вже діагноз.

Ось такі, шановні нововолинці, вимальовуються перспективи. Очі „помаранчевих”, які світились надією, на мій погляд, можуть вже починати гаснути. Можна потихеньку надії змивати холодною водою. Посади є? Є. І досить. Мета революції досягнута. Та це ще не все. Сьогодні в політикумі повним ходом іде підготовка до майбутніх виборів. На сьогодні є два ключових слова та словосполучення, якими вже дурять людей. Це „народний, -а, -е” та „Наша Україна”. Давайте порахуємо, у скількох партій присутнє перше слово:

– Українська народна партія;

– Народна партія;

– Народний союз „Наша Україна” – тут неперевершено, є і одне, і друге.

Далі: Блок „Наша Україна”, до якого вже всі звикли як бренду під яким переміг Ющенко.

– „Наша Україна”, себто колишня партія „Реформи і порядок” (В.Пинзеника);

– партія „Народний союз „Наша Україна”.

Ось так. Традиційні прихильники Ющенка та Порошенка, герої Помаранчевої революції сьогодні не в моді, бо класичним адмінресурсом під керівництвом спеціально для цього дійства призначеним віце-прем’єром Безсмертним, під фанфари та овації створений Народний союз ”Наша Україна”, де вже затверджено більш як сотню членів верхівки цього союзу, які будуть у списках на вибори. Кого там тільки немає. Але щоб ви знали, громадяни міста, що там основу складає „Солідарність” Порошенка (ви про це щось колись чули в Нововолинську?!), група „Разом” (чи знаєте ви, що це сякі-такі свої бізнесмени?). І... решта, тобто дуже, ну, дуже багато з них, хто ще так недавно був яскраво біло-синім, а сьогодні найяскравіший з усіх найпомаранчевіших. Куди вам до них, істинним учасникам Помаранчевої революції!

Наскільки мені відомо, Нововолинська міська влада в особі своїх окремих представників, дуже навіть активно займалась і займається в місті цим проектом.

А що далі? Якщо так піде далі, то хтось з нас нехай запасається холодною водою, бо її прийдеться випити ще немало, а хтось мусить стати на захист демократії, свободи, Ющенка, Тимошенко від тих, які своєю поведінкою, своїми діями компрометують все те, що ми вибороли, бо та мирна Помаранчева революція може і мабуть повториться вже в іншому кольорі більш жорсткому. Про все це думати і діяти нам, і, в першу чергу – самому Президенту.