Якщо проїхатися по прикордонних районах Львівщини, неможливо не помітити одну місцеву "примітну річ", яка впадає в око, — безліч "царських сіл". Багато хоромів на кордоні такі, що мало кому снилися, куди там найрозкішнішим особнякам під Києвом. А хто в цих теремах живе? Митники!
Якби мій співрозмовник був менше завантажений невідкладними справами, наша розмова про особливості контрабандного промислу могла б перерости у велике цікаве інтерв'ю. Тому що тема ця йому знайома не з чуток, а, як кажуть, зсередини. До того ж Юрій (умовно назву його так) — контрабандист із солідним стажем: цим непростим, досить нервовим промислом він займається уже восьмий рік.
Інтерв'ю, на жаль, не вийшло. Через зайнятість Юрій встиг відповісти лише на одне запитання:
— Чи вожу я зараз контрабанду? Звичайно, вожу. І навіть більше, ніж возив раніше. В останні тижні на митниці днюю й ночую. Поспішаю туди й зараз, ти вже вибач... Гріх, братело, не возити. Сам поміркуй. При Кучмі за "буса" із польським цукром з мене знімали півтори штуки "зелених". Зараз побори скромніші: на хабар іде на 200—300 доларів менше. Зрозуміло: явище це тимчасове, і швидко все повернеться на круги своя. Просто митники — жирні пики — ще не відійшли від переляку. Я маю на увазі ці декларації про боротьбу з корупцією, "Контрабанду-стоп". Знаєш, як цю програму називають самі контрабандисти? "Контрабанда-гоп-стоп". Бо раніше одна наволоч на цьому вельми наживалася, а тепер цей "мішок із грошима" у них перехоплюють інші.
Повити контрабандистів непросто: з ранку страшенно болить голова
На "війну" з контрабандистами й митниками-корупціонерами я потрапив, працюючи у львівській газеті "Тиждень".
Акцію цю спланувало керівництво обласної СБУ. А щоб про доблесну антиконтрабандистську боротьбу спецслужб дізналася громадськість, у рейд на митницю запросили кількох журналістів.
Починалося все, як у "крутих" фільмах про шпигунів. На інструктажі нам розповіли, що операція проводиться під великим секретом співробітниками елітних "есбеушних" відділів. Тому ми повинні дотримуватися конспірації, аби ніяким чином себе не видати. Продемонстрували "знаряддя праці" — записуючу аудіо- та відеоапаратуру. На наших очах співробітники СБУ почали "екіпіруватися" — обвішувати себе з голови до ніг жучками І диктофонами.
На Рава-Руську митницю ми приїхали на двох автомобілях і мікроавтобусі (підмінені номерні знаки, затемнені вікна). Первісний задум був простіше простого: прилаштуватися в довжелезну автомобільну чергу на виїзд за кордон і зафіксувати, як беруться хабарі за проїзд поза чергою (на той момент це "задоволення" коштувало 40 — 50 доларів). Однак не встигли ми озирнутися на всі боки, як до мікроавтобуса підійшов усміхнений митний начальник і, заглянувши у вікно, запричитав: "А що ж ви, хлопчики, тут мерзнете?.. А чому не зайшли до мене в кабінет — зігрітися, побалакати?.. А куди ваші контрабандисти дінуться?..". Ось і вся засекреченість і конспірація (пізніше вдалося дізнатися, що ми ще не виїхали зі Львова, а на митниці про "нежданих" гостей уже знали).
Коротше, наступний завершальний етап нашої операції відбувався у затишному кабінеті митного начальника за великим столом, який ломився від контрабандної випивки і закуски. „Трапеза" тривала годин десять — з обіду до пізнього вечора. Застільні тости, як прийнято в такому середовищі, були "контрольними" і закінчувалися однаково: "хто не вип'є — падлюка". Тому пити доводилося всім, причому кінськими дозами. А потім вантажили тіла: митники, котрі ще трималися на ногах, запихали в мікроавтобус п'яних до нестями "есбеушників" та журналістів. Слідом за тілами в автобус вантажили ящики з шампанським і коньяками — подарунки для керівництва СБУ, які треба було відвезти у Львів.
Повернення додому я запам'ятав надовго. Хтось повзав по салону на карачках і шукав загублену записуючу апаратуру. А її вже встигли роздавити й затоптати. Хтось розмахував над головами знятим із запобіжника пістолетом. П'яні крики, лайка, мордобій... Але "найсмішніше", що це був ще не кінець. Кілометрів за тридцять-сорок від кордону нас зупинив "даішний" патруль. Як виявилося, для ... продовження банкету. Під це "діло" працівниками ДАІ було підготовлене солідне придорожнє кафе — накриті столи, замовлені жива музика і повії. Один із "даішників", побачивши мої вирячені очі, пояснив: "А це, щоб нас ніхто не чіпав. Кордон всіх прогодує. Жити треба дружньо". Сказавши це, "даішник" взявся виконувати розпорядження начальства: почав витягати з мікроавтобуса п'яних, як ніч, "гостей" і по черзі перетягати їх у кафешку.
Будуть мобільні групи...
У деклараціях нової влади про боротьбу з корупцією та контрабандою створення мобільних засекречених груп постаудитконтролю (з числа співробітників СБУ, МВС, Генпрокуратури, Мінтрансу, Державної митної служби подається як важлива складова програми "Контрабанда-стоп". За словами прем'єр-міністра, такі групи матимуть право зупиняти машини з товарами, які пройшли митницю, перевіряти товар, і у разі потреби донараховувати митні платежі. Стимулювати їх має те, що "певний відсоток від нарахувань групи братимуть собі як премію за якісну роботу". А щоб члени груп не змогли домовлятися між собою для здійснення корупційних дій, члени однієї групи нібито не будуть знати, що робить інша. "Групи почнуть працювати протягом тижня. Уже найближчим часом контрабанди в Україні не буде", — заявила прем'єр-міністр.
Коли читав про мобільні секретні "загородзагони", хотілося сміятися і плакати одночасно. Відразу ж згадав свій "антиконтрабандний" виїзд на кордон (у складі, до речі, мобільної засекреченої групи), те, чим цей рейд закінчився, і як я, надриваючись від важких тіл, допомагав затягувати в автомобіль п'яних співробітників СБУ та коробки з алкоголем. Відразу подумалося: цікаво, а в яку з мобільних груп включать моїх знайомих "есбеушників" цього разу? Чи, можливо, після проголошення програми "Контрабанда-стоп" все найдивовижнішим чином змінилося? Співробітники спецслужб, міліціонери, митники стали іншими? Загрузлі в корупції й хабарництві — чесними і совісними, нездари — професіоналами, той, хто був "дахом" для контрабандистів і збив на цьому великі багатства, глибоко покаявся і почав жити на одну зарплату? Ой, ледве не забув: їх же хочуть зацікавити і стимулювати — за якісну роботу буде премія: "певний відсоток від нарахувань".
Відсоток від нарахувань... Якщо проїхатися по прикордонних районах Львівщини, неможливо не помітити одну місцеву "примітну річ", яка впадає в око, — безліч "царських сіл". Багато хоромів на кордоні такі, що мало кому снилися, куди там найрозкішнішим особнякам під Києвом. А хто в цих теремах живе? Митники! Ще, правда, трапляються менти, прокурори, співробітники СБУ, як правило, ті, хто не один рік заробляв на контрабанді. За нажите непосильною кримінальною працею добро ніхто з них ніяк не був покараний (і, швидше за все, не буде покараний і в майбутньому), більшість із них і сьогодні працює на тих же посадах, де працювали й раніше, а багато хто, встигши вчасно зметикувати і продемонструвати "оранжеві" вірнопідданські почуття, піднявся ще вище. І сьогодні нас намагаються переконати в тому, що найближчим часом контрабанди в Україні не буде...
Территория свободы слова
