Мовою гітлерівського гауляйтера влада заговорила з народом

І.Симоненко, В.Нестеров,

Комуніст,

22.04.05

Не минуло й ста днів від дня облаштування "нової влади" біля державного "керма", як вона відчула явний дискомфорт: чи то роль випала не по талану, чи то кермо виявилося не під силу. Загалом, влада заговорила з народом мовою гітлерівського гауляйтера.

Як відомо, тому постійно вдавалися партизани, диверсії, саботаж і шкідництво. Віце-прем'єр Микола Томенко, якому давно пророкують геббельсівські лаври, побачив загрозу політики саботажу олігархічними угрупованнями і підлеглого їм чиновництва, а також налаштованість олігархів на масові звільнення і зупинку підприємств, власниками яких вони є, щоб загострити соціально-політичну обстановку в країні.

Підвищення цін на продукти харчування і пальне, транспортна, митна і кадрова плутанина, кавалерійські наїзди на виробничників-експортерів та згортання традиційних народногосподарських комунікацій з Росією, де з вини самої української влади, "яка йде в Європу", а де через недогляд—призвели до неузгодженості не тільки виробничої сфери, а й сфери обороту. Україні загрожує розлад господарського життя, влада ж шукає "козла відпущення". У таких випадках модна нині література нагадує: "Якщо в черзі, метро, на роботі, вдома хтось вносить дискомфорт, провокує скандали, плітки і всім скаржиться на свою долю, — ви маєте справу з вампіром".

Почуте з вуст Миколи Томенка звучить дуже вже застрашливо: "Я аналізував дії влади в постреволюційні часи і переконався, що боротьбу із саботажниками вели по-різному, але завжди жорстко. Переконаний, що в нової влади вистачить політичної волі, аби гідно витримати тиск і повністю виконати програму дій Президента й уряду, спрямованих на поліпшення життя українського народу і кожного громадянина. Віктор Ющенко мобілізує всі інститути влади на центральному і регіональному рівнях, як, зокрема, правоохоронні структури, щоб українська влада працювала як єдина узгоджена команда".

У нас могло б скластися враження, що панам просто сподобалося воювати! З народом, опозицією, зрештою, один з одним. Напевно, працювати складніше. Чи менш прибутково?

Схоже, не "саботаж і шкідництво олігархічних угруповань" створили навколо вітчизняних товаровиробників ситуацію, коли йде "вимивання оборотних коштів підприємств і змушує їх брати кредити в тих же комерційних банках під великі відсотки". Це замість державної турботи про українського виробника "нова влада" завдає удару по державному бюджету. Завдають шкоди. Здавалося б, навіщо? Ну, по-перше, Заходу ми потрібні не як конкуренти, а як буферна зона на підступах до Росії. По-друге, обіцяний вступ у цьому році у СОТ повинен супроводжуватися ліквідацією залишків вітчизняних виробництв, особливо сільгосппереробних. Потрете, відмова від Єдиного економічного простору і виробничої кооперації з колишніми союзними республіками все одно різко підвищує виробничі витрати і робить збитковими будь-які галузі промисловості, крім перепродажу європейського непотребу. А списати результати нової Руїни, хунта, яка прийшла до влади шляхом перевороту, хоче на міфічне шкідництво!

У цьому розумінні показова книга Альберта Шпеєра "Спогади", який на суді в Нюрнбергу сказав: "Якби в Гітлера були друзі, я був би його другом. Я зобов'язаний йому натхненням і славою моєї молодості так, як пізніше жахом і виною". Він потім 21 рік провів у тюремній одиночній камері, де й згадував: "Якраз у липні 1944 р. наша галузь досягла піку... Підкресливши, що до нас пред'являються вимоги подальшого нарощування випуску продукції, я хотів показати, наскільки я і мій апарат незамінимі в нинішній ситуації. Мені дещо вдалося розтопити лід, коли я на численних прикладах показав, які величезні невикористовувані всілякі резерви лежать на складах вермахту. Геббельс голосно прокоментував: "Шкідництво! Шкідництво!". У цій репліці відбилася настанова, яка переважала після подій 20-го липня, скрізь і в усьому бачити зраду, змови, саботаж".

Цілком очевидні прогалини, які міцно пов'язані з юрисдикцією тотальної демократії, але ще не впроваджені у суспільну практику нинішнього "нового порядку". Ми маємо на увазі політико-кримінальний термін "підривна діяльність". Цікаво, кому першому його "пришиють"? Можливо, він торкнеться більш працездатної частини народу, який ще поки створює, хоча й у колоніальному статусі, основні багатства держави.