"Оранжевим" українська наука потрібна значно менше, ніж Кучмі...

Дмитро СТАРОКАДОМСЬКИЙ, канд.хім.наук Руслан МАЛИЦЬКИЙ, аспірант,

Комуніст,

15.04.05

Після приходу Ющенка раптом з'ясувалося, що успіхи науки залежать щонайперше від держави. А держава вустами нового президента заявила, що буде підтримувати тільки "економічно ефективну" науку. І ще — Україна орієнтується на Європу.

Обидва ці формулювання, при всій своїй красі, для нашого наукового базису смертельно небезпечні.

Напередодні 2005 р. була непогана перспектива для розвитку нашої науки. Вряди-годи почали надходити новітні прилади. У бібліотеках академічних інститутів з'явилися передплатні західні видання. Стали реальністю підвищення зарплат науковим співробітникам та інженерам, наукова пенсія, збільшення кількості аспірантів.

Наше "транзитне" положення між Росією та Європою дозволяло одержувати вигоди і від євро-грантів, і від замовлень російського ВПК. А також від підключення до західних наукових програм потужних, але позбавлених європейської уваги, російських центрів. І здавалося, що так буде завжди.

Обидва ці формулювання, при всій своїй красі, для нашого наукового базису смертельно небезпечні.

Справді, яка в Європі наука? Хороша, але... децентралізована. Вона групується біля університетів, окремих центрів, іноді — біля приватних компаній. Там, як і в США, немає Академій наук у нашому, "радянському" вигляді, а якщо і є, то на зразок наших усіляких "нових" академій. Уже багато років, як європейські вчені орієнтовані на вирішення "економічно ефективних" завдань. У перекладі на нормальну мову — комерційних замовлень. Це значить, що сьогодні вчений розв'язує одну проблему, завтра — зовсім другу, а післязавтра — шукає гроші під третю. Фундаментальна наука відсувається убік. Не випадково з усіх наших півмільйона вчених, які виїхали, так і не вийшло жодного Енштейна, Корольова, Менделєєва. Там ці потенційні ейнштейни за хороші гроші продають свій інтелект бізнесу, а не генерують ідеї планетарного масштабу. Така ж комерційно ефективна система підім'яла і більшість місцевих, західних учених. Не випадково побутує анекдот: американські університети — це місце, де російські професори вчать китайських студентів...

У СНД фронт фундаментальної науки вдається тримати академіям наук. В Україні це — очолювана Патоном НАН України.

Одержавши економіку, ющенківці уже встигли довести її до загрозливого стану. Про що скаржаться їхні ж міністри.

Втім, чого чекати від уряду зятів і кумів, лікарів, вчителів і музикантів? Тут уже не до жиру — як і всім бюджетникам, НАН України урізатимуть фінансування. Провідні видання опублікували нарікання проф-босів НАН — вдвічі урізані кошти на закупівлю приладів, припиняється фінансування цільових науково-технічних програм, кошти на проведення фундаментальних досліджень скорочені на 64 млн. грн. Цікаво, як уряд планує підвищити зарплату бюджетникам майже на 60%, урізавши на 55 млн. зарплатний фонд академії?

А в академічних колах гуляють похмурі чутки про закриття півтора десятка інститутів. Ні, звичайно ж, тільки "неефективних" і "застарілих". Як ефективні в нас перетворюють на неефективні, за 90-і роки всі надивилися. Решту інститутів, очевидно, будуть об'єднувати.

Як? Та дуже просто. Наприклад, стоять поряд Інститут фізхімії й Інститут фізики. Навіщо їх два — що за пережитки радянського минулого? Чи не краще мати один "ефективний"? Або, наприклад, сусідять Інститут хімії поверхні й Інститут проблем сорбції. Яке марнотратство коштів — чи не краще їх об'єднати, а заодно скоротити?

Така от руйнівна логіка нашим правителям бачиться дуже розумною і європейською. Хоча спробуйте запропонувати об'єднати, наприклад, корпорації "Рошен" і "Конті", мотивуючи тим, що обидві випускають схожі цукерки?

Є в апологетів реформ науки і раціональні зерна. Наприклад, щоб давати дорогу молодим, пропонується встановити вікову межу наукового керівника. Ввести рейтингову систему оцінки праці вченого. Більш суворо вимагати результат роботи наукових колективів.

Поки що ми лідируємо в по-справжньому наукоємких галузях. Де хвалені європейці і японці, наприклад, у космічній галузі або виробництві новітньої зброї? В авіапромі? Всі говорять, що ми відстаємо в біотехнологіях і хімії, але чомусь наших учених з радістю приймають у кращих центрах Заходу. Чи вдасться відстояти нашу науку перед черговою хвилею європеїзації? Чи знову піде розвал як у 90-і? Судячи з усього, така небезпека є.