Тріумф президентів

Валентина ПИСАНСЬКА,

Голос України,

13.04.05

Тріумф відбувається на тлі складної економічної ситуації в Україні після виборів — зростання цін та інфляції, що шкодить не так уряду, як самому Президенту, з котрим населення пов'язувало надії на краще життя. Не додають оптимізму чвари в самому уряді та смиканина нової влади, котра намагається воювати з представниками старої.

Два останні зарубіжні візити Президента Віктора Ющенка — до США та Польщі, — без сумніву, тріумфальні: овації під час виступу в Конгресі, захоплення особистою мужністю в Америці та такий самий прийом у Варшаві. Здавалося б, визнання нашого Президента мало б стати також тріумфом нації. Але щось заважає почуватися причетним до закордонної осанни...

У «щось» є цілком конкретне пояснення: тріумф відбувається на тлі складної економічної ситуації в Україні після виборів — зростання цін та інфляції, що шкодить не так уряду, як самому Президенту, з котрим населення пов'язувало надії на краще життя. Не додають оптимізму чвари в самому уряді та смиканина нової влади, котра намагається воювати з представниками старої, не дуже дбаючи про аргументи, а також протестні акції опозиції, яка, власне, ще не склалася, що не є свідченням зрілості громадянського суспільства, про що Віктор Ющенко чомусь однозначно заявив у Вашингтоні.

Тож здається, що результатами нашої революції більше вдоволені лідери США та Польщі, ніж ті, хто її здійснив. Газета «Вашингтон таймс» писала: «Буш знайшов у Ющенкові зарубіжного демократичного лідера своєї мрії, котрий поділяє його пристрасну відданість до зменшення державного гніту, визволення підприємницької ініціативи громадян та поширення демократичних цінностей у цілому світі», а події в Україні дали змогу адміністрації Буша «реанімувати свою концепцію «нової Європи» — держав Центральної та Східної Європи, котрі вступили до ЄС у результаті «копенгагенської експансії». Передбачалося, що вони будуть проамериканськими і в такий спосіб врівноважуватимуть антиамериканський та напівсоціалістичний вплив західноєвропейських держав, що належать до «старої Європи». Тому немає сумнівів, пише газета, що президент Буш і його найвпливовіші радники готові підтримувати Ющенка.

Отакої! А ми в Україні думали, що нарешті здобули справжню незалежність! Утім, якщо під час революційних подій їх лідери всіляко відхрещувалися від звинувачень в американській фінансовій підтримці, втручанні інших країн, то нині вже відкрито дякують за неї тим, хто не був байдужий до наших, здавалося б, внутрішніх подій. А ще, з'ясовується, Буш полюбив нашого лідера за «зменшення державного гніту та визволення підприємницької ініціативи громадян». А що в Україні це справді є?

Під час виступу перед американськими конгресменами Віктор Ющенко попросив США скасувати поправку Джексона — Веніка, що лібералізувало б режим двосторонніх торговельних відносин, посприяти у визнанні ринкового статусу української економіки, уточнивши, що це бажано зробити до осені, а після цього — до листопада Україна хотіла б стати членом СОТ. Мова йшла також про сприяння у вступі України до ЄС, бо «Вашингтон завжди відстоював ідеали свободи та демократії у світі, а вступ України до ЄС — це новий рівень безпеки від Тбілісі до Баку». Ми вже готові стати новим регіональним лідером?

Утім, незважаючи на овації, в США вдалося виторгувати лише обіцянку прийняти Україну до НАТО. Тільки-но вона побажає. Щодо можливих вигідних контрактів в Іраку, на що ми дуже розраховували, то американці були стримані, пояснивши, що це має вирішувати уряд Іраку. Така само реакція була на заклик стимулювати прихід американських інвесторів в українську економіку: мовляв, це — справа приватних компаній.

А конкретно США дали нам те, що обіцяли: 60 млн. доларів на розвиток демократії. Та ще 45 млн. — на демонтаж четвертого блока ЧАЕС. 2000 року країни «великої сімки», членом якої є і США, навзамін за закриття блока пообіцяли фінансову допомогу, зокрема й для спорудження нового саркофага, на що потрібно один мільярд доларів. «Сімка» щось не поспішає виконувати зобов'язання. А США вже розпочали?

Ось такий тріумф. Ще одна цитата з газети «Вашингтон таймс»: «У середу Президент України Віктор Ющенко був на американських телеекранах і перших шпальтах газет як герой і переможець. У четвер він зник, перетворившись на вчорашню новину». Чи не інформація до роздумів? Утім, не тільки для України...