КИЇВ-ГАВАНА: РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРИВІТ "ОСТРОВУ СВОБОДИ"

Кирило Оровецький,

Украинская правда,

11.04.05

Роблячи разом з Вашингтоном зауваження порушникам свобод на Кубі, українські революціонери могли би відкласти в пам'яті один урок – той режим, проти зловживань якого вони сьогодні підняли свій наповнений обуренням голос, теж колись вважався справедливим і прогресивним.

В дні помаранчевої революції одна кмітлива фірма випустила маєчки з символами нової вільної епохи – стилізований під Че Гевару плакатний Віктор Ющенко. Це було так романтично, так по-анархістськи епатажно – вставити обожнюваних масами лідерів у контекст усесвітньо знаменитої торгової марки прориву до свободи.

Вправа з політичного реалізму

Президенти Буш і Ющенко мають багато спільних поглядів. І отут теж: Україна разом зі Сполученими Штатами занепокоєна станом зі свободою і демократією на Кубі. Про що двоє президентів повідомляють у спільній заяві.

В результаті кубинська офіційна делегація робить розворот на 180 градусів і з глибоким обуренням залишає Київ. Далі обмін дипломатичними фе. Не витримує здоров'я українського посла, розгублені коментарі прес-служби МЗС України. І знов обмін дипломатичними фе. Україна і Куба, які раніше не мали практично ніяких серйозних точок перетину інтересів, тепер мають спільну проблему.

Зрозуміло, що з точки зору політичного реалізму офіційний Київ зробив надзвичайно вигідну операцію: обміняв несуттєвого навряд-чи-союзника на прихильність світової надпотуги. Інтересів на Кубі в України мало, а правління Фіделя Кастро схоже на самого Фіделя – старого, виснаженого боротьбою, хворого пасіонарія.

Скільки років залишилось комунізмові на Кубі? Два, три, чотири? А Києву треба знімати поправку Джексона і Веніка, вступати в СОТ, йому потрібні кредити і іракська нафта.

Проти кого ще Київ так легко може проявити свою принциповість, яка ні до чого не зобов'язує і зачіпає так мало інтересів інших держав? Коштує мало, віддача висока, шанс отримати у відповідь щось неприємне близький до нуля.

Зрозуміло, що лікування українських дітей протягом 15 років у міркуваннях такого роду до уваги не береться. Як контраргумент, наші реалісти можуть навести хоча б приклад Насті Овчар.

Революції двох епох

Революція зразка ХХІ століття посилає свій полум'яний привіт революції століття ХХ-го. Між повстаннями народної душі у Києві і Гавані тисячі кілометрів і чотири десятки років.

За духом протесту і образом дій Ющенко і Гевара – схожі. Виклики кубинських "барбудос" і українських "помаранчевих", кинуті сильним світу цього для усіх тверезо мислячих людей могли здаватися абсолютно авантюристичними.

Бороди кубинських партизанів, і помаранчеві стрічки на деревах і телеграфних стовпах були пафосом, обіцянкою і алогічно-емоційною мовою знаків. Проте в них був більш тверезий прогноз на завтра, ніж у викладках скептиків, які звикли пояснювати успіхи і поразки лише ресурсами.

За сенсом боротьби між двома лідерами – прірва. Революція Че була частиною великої реакції ХХ століття на неконтрольоване поширення капіталістичної цивілізації. Революція Ющенка стала іще одним свідчення закінчення анти-ринкового комуністичного виступу.

Україна кинула виклик тому, що було викликом свого часу. І те, в чому Че Гевара бачив ярмо, для Віктора Ющенка стало призом у боротьбі.

Вільний ринок, імпортований зі Сполучених Штатів, обмін зелених папірців на природні багатства країни і здоров'я її народу, для Кастро і Гевари уявлялися коренем усіх бід і причиною інституціолізованих несвободи і залежності Куби, закладеної на сотні років у майбутнє.

Для нинішніх українців долар є перепусткою в краще життя, вітрилом надії на втечу від жебрацтва і беззаконня. А далека Америка – гарантом стабільності, в тому числі і своїх заощаджень, політичним заступником. Оспіваною на екранах кіно і телебачення землею обітованною, де все відбувається за правилами, а не волею примхи.

Кубинські революціонери додумались до двополярності тодішнього світу, і поставили на дальній від них полюс, щоби уникнути політичної залежності від ближнього. Революціонери з Майдану зробили ставку на однополярну геополітичну сутність сучасності і обрали точку опори, вхопившись за яку, вислизнули з-під сфери впливу свого північного сусіда.

Революція у ХХ столітті були символом свободи від принадливої сили капіталу, бунтом проти одноманітної раціональності світу, в якій другорядні країни були приречені на покору і вічну залежність.

Революції тепер – це реставрація принципів приватної власності, майже універсальної вартісної функції грошей. А в політичному сенсі це присягання однополярному світовому порядку, спроба втекти від залежності від слабкішого до залежності від наймогутнішого.

Про зворотній смисл свободи

Яке все ж таки ємне, багатосмислове, просто багате слово "свобода"! Яке універсальне і корисне слово! Всяк знайде в ньому відгомін своїх мрій і прагнень. Кожний, хто увірує у свободу, стане вільнішим, оскільки віра уже є виміром свободи. Увірувавши в свободу, ми наповнюємося новим смислом, стаємо іншими собою - шляхетнішими, вдумливішими, натхненнішими.

В дитинстві свобода уявляється нам у вигляді нашого дорослого майбутнього тіла, яке є перепуском у світ, де ти сам вирішуєш скільки пачок морозива ти будеш їсти по обіді. Молодь розуміє свободу як торжество вакхічних поривів. Далі свобода уявляється нам у вигляді гаманця, довкола якого обертається всесвіт куплених бажань.

Ще трохи і ступінь свободи вимірюється станом придатності нашого тіла до розкошів довгих прогулянок, моментального засипання і вживання жирної їжі без допомоги рятівних пігулок.

Інтелігент свободу бачить двояко. З одного боку хочеться робити те, що підказує творче "я" і обов'язок бути "сторожовим собакою" гуманізму і позитивних цінностей. З іншого боку - наскільки унезалежнює і убезпечує нас від тиску обставин хороша зарплатня, стабільний прибуток! Свобода матеріальна приємна і тілу, і має кількісний, обраховуваний, реальний вимір особистого прогресу.

Є іще один вимір цієї маломатеріальної субстанції – свобода націй, релігій, етнічних самовизначень. Схопити рукою, взяти в кишеню їх неможливо. Дати визначення можна, навіть багато різних визначень, в залежності від ваших смаку, віри, самоідентифікації. Це будуть дуже утилітарні визначення, і навряд чи є універсальне визначення свободи.

Маса у скрутному становищі довірлива і радо вірить у чудеса. Опиняючись наодинці з бідністю, раціональним усвідомленням своєї безперспективності, з нерадивою владою, несправедливістю, корупцією, неефективними законами і брехнею, яка усе покриває дірявою рядниною – люди готові повірити тим, хто обіцяє їм свободу від цього свинства.

Прохоплені вірою в свободу, у прагненні свободи ми творимо чудеса. Від слів про неї запалюються серця і відбуваються так звані історичні події. Велетенські колеса революцій обертаються, піднімаючи на вершину суспільної ієрархії переможців у скаженій битві воль, вчорашніх принижених ідеалістів, заслужених страждальців і просто кмітливих авантюристів.

Досягнувши того, що ми вважали свободою, ми бачимо такий самий світ, як був до того, однак свобода повертається до нас своїм другим обличчям – вона стає відповідальністю. От цю відповідальність, цей обов'язок, сумлінні революціонери і несуть на собі як хрест.

Інакше відповідальність перетворюється на необхідність, приреченість. А необхідність має короткий вибір, крихітне місце для маневру. І щоби врятуватися в цій ситуації з шагреневою шкірою, найлегший спосіб уявити, що свободи гідні не всі, а декому вона навіть шкодить. Що для задоволення одних потреб маси є виняткові ситуації обмеження інших потреб. І так далі.

Успіх революції не в захопленні влади, а в дотриманні обіцянок, якими було зваблено масу. Революція це не просто свідчення більшої вартості переможців, і меншої вартості розгромлених опонентів.

Тим більше не доказ притаманної тільки переможцям доброчесності, так само як і переможені не є уособленням зла. Не ексклюзивне право вирішувати долі близьких і далеких людей. Вона є зобов'язанням перед масою, що має бути виконаним.

Інакше наступає момент, коли революція обертається на порожню упаковку. Російська революція 1917 року, як і революція Че Гевари і Фіделя Кастро з часом стали такими нікчемними упаковками, спогадами про гарні наміри.