Скандал вокруг образования министра юстиции Украины Романа Зварича, длительное время державший в напряжении политический бомонд и общественность страны, не без участия представителей СМИ вышел на международный уровень. Не обделили вниманием бывшего гражданина США, а ныне министра украинского правительства и некоторые издания США, тем самым, вызвавши неоднозначную реакцию у представителей американской высшей школы. Об этом свидетельствует письмо преподавателя Государственного университета Штата Минессота, выходца из Украины, которое пришло на адрес KW.
Скандал з освітніми документами міністра юстиції України Романа Зварича набуває все ширшого міжнародного розголосу і без сумніву шкодить утвердженню іміджу України як демократичної держави. Але про імідж поговоримо потім. Спочатку спробую прояснити нагромадження і свідому чи несвідому плутанину специфічних освітніх термінів, до якої вдався Р. Зварич.
Я належу до тих українців, до кого пан Зварич зневажливо звернувся під час своєї заяви 10 травня нинішнього року з словами: "Чи можуть вони зі своїми дипломами вузів, ступенями кандидатів і докторів наук отримати викладацьку посаду якщо не в американському університеті то бодай в американській середній школі?".
Я спробував - і зміг. Маючи наукову ступінь кандидата фізико-математичних наук, понад 60 друкованих праць та вчене звання доцента, у 1994 році виїхав до США, де вже десять років викладаю в американських вищих учбових закладах. Володіючи досвідом викладацької роботи у вузах України та Америки, допомагаючи студентам з моєї батьківщини продовжувати навчання в США та розуміючись на визначеннях еквівалентів української та американської освіти, вважаю що маю моральне право виступити з експертним судженням стосовно освіти пана Зварича. На жаль він так і не продемонстрував журналістам документи про свою освіту, тому про них можна судити лише по його власним заявам, які досить суперечливі.
Почну з того, що пан Зварич закінчив High school. Дослівний переклад цього терміну - "вища школа", проте до вищої освіти вона має дуже далеке відношення. Український еквівалент - середня школа. Потім, за його словами, він отримав диплом бакалавра (Bachelor Degree) Манхетен коледжу. Bachelor Degree - вимагає додаткової чотирирічної освіти після закінчення школи і, згідно з сучасною українською освітньою термінологією, відповідає ступеню бакалавра. Водночас чотирирічна вища освіта в Україні вважалася і вважається незакінченою чи неповною вищою освітою. На жаль, пан Зварич не вказує здобутої ним спеціальності. Але, незалежно від цього, він не має юридичної освіти. Бо такої коледж, який він закінчив, її просто не надає. Також сумнівним є твердження пана Зварича про те, що він "вступив до одного з кращих вузів – Манхетен коледжу". Однак, згідно з інформацією Прінстон Ревю (http://www.princetonreview.com), цей навчальний заклад не входить до переліку 357 найкращих коледжів США. Наступне місце навчання Зварича – Колумбійський університет дійсно вважається престижним учбовим закладом. Як заявив пан Зварич, отримана ним "освіта в Колумбійському університеті рівна магістерському ступеню". На жаль, це твердження, м`яко кажучи, неправдиве. Згідно з вимогами School of International Affair Колумбійського університету, здобуття магістерського ступеню вимагає виконання 54 навчальних кредитів, що відповідає об’єму 12-15 курсів (http://www.sipa.columbia.edu/). Взяті Зваричем курси тягнуть щонайбільше на 30 кредитів. До речі, курси 4000-6000 рівня відносяться до "graduate level", тобто необхідні для здобуття магістерського ступеня, а не до "postgraduate study" як заявляє Зварич. Останні беруться для здобуття вченого ступеня PhD, тобто докторату. Здавалося б, невелика порівняно з іншими неточність. Але чомусь пан Зварича помиляється на власну користь. Майже як продавець у магазині радянських часів - і свій палець разом з цукерками зважить, і здачі недорахує. Думаю, що переважній більшості українців хотілося би бути впевненими у всесторонній чесності міністра юстиції, зокрема в тому, що за жодних обставин він не покладе свій палець на ближчу до інтересів своєї родини шальку терезів правочинства та правосуддя.
Далі у своїй заяві пан Зварич твердить, що "без визнання еквівалентності його знань рівневі магістра неможливо було би отримати посаду в Нью-Йоркському університеті, де студенти називали його професором". Пан Зварич працював в New York University з вересня 1989 року (а не з 1987 р як він твердить) по травень 1992 року в якості "part-time adjunct lecturer" (газета Вашінгтон Пост, 10 травня 2005 року). Ця посада найнижча за рангом в вузах США і відповідає українському еквіваленту лектора-погодинника, який працює на неповну ставку. Деякі з університетів, в тому числі і той, де працюю я, керуючись фінансовою доцільністю, приймають на такі посади людей зі ступенем бакалавра. Студенти цілком могли називати там Р. Зварича професором але є неетичним називати себе так самому, не маючи вченої ступені PhD, чи не обіймаючи посаду професора.
Ще одне, пан Зварич заявив, що навіть не маючи юридичної освіти, "він почувається юристом". Проте навіть недосвідчений юрист знає, що давши інтерв`ю будь-якій газеті, політик зобов`язаний вимагати від журналіста підготовлений кінцевий варіант на підпис. А після публікації перевірити ще раз і настояти на спростуванні, якщо були опубліковані неправдиві дані. Будь-яка особа повинна перевіряти те, що вона підписує, а особливо якщо мова йде про власну анкету, аби не довелось пізніше брехню називати помилками. Не знаю, але як на мене все це ставить під сумнів кваліфікацію Р. Зварича як юриста. Разом з цим виникає великий сумнів, чи зможе такий міністр юстиції сприяти впровадженню в Україні реальної, а не декларативної відповідальності за подання неправдивих даних у офіційних документах, як це практикується в багатьох демократичних державах.
Підсумовуючи, можна сказати, що пан Зварич свідомо (якщо свідомо, то це кваліфікується як шахрайство) чи несвідомо (якщо несвідомо –це грандіозна юридична безграмотність) заплутує терміни. Замість того, щоб сказати, мовляв, маю ступінь бакалавра американського коледжу, він використовує український термін "вища освіта", який в США практично не використовується. Насправді ж він має незакінчену вищу освіту.
Самооцінка своїх знань як еквіваленту докторського чи то магістерського рівня, разом з заявами про відчуття себе спеціалістом, не мають жодної юридичної сили, виглядають неетично. Вони можуть вживатися для підвищення свого престижу в родинному колі, але не як офіційні заяви посадової особи в ранзі міністра юстиції країни.
Я знайомий з непоодинокими випадками, коли студенти вузів США з тих чи інших причин полишали магістратуру. Проте жоден з них не визнавав, що припинив навчання через нездатність подолати складнощі науки, але ніхто з них і не називав себе магістром чи професором. За подібну неправдиву офіційну заяву в Америці можна потрапити до в`язниці. Але виявляється, щоб потішити своє самолюбство неіснуючими званнями, потрібно лише виїхати за кордони США в якусь малорозвинуту країну.
І, нарешті, про імідж. Чи може людина без юридичної освіти з незакінченою вищою освітою по спеціальності далекій від права займати посаду міністра юстиції? Особливо якщо перед призначенням на цю посаду вона поширила неправдиву інформацію про юридичну освіту, магістратуру, докторат, досвід професора. Виходить, що може. Проте якщо ця інформація стає надбанням міжнародних ЗМІ, то у світі вимальовується відповідний образ такої держави як Україна.
Ще не так давно, перебуваючи на посаді Президента, Леонід Кучма нахабно проігнорував касетний скандал, який змусив би будь-якого політика демократичної країні піти у відставку. Але Л. Кучмі вдалося зберегти своє президентство на кілька років, принісши в жертву імідж України, яка тривалий час асоціювалася в уяві світу напівдиктаторською країною злодіїв та повій, де уряд вбиває журналістів. На щастя, помаранчева революція поклала початок кардинальним змінам сприйняття світовою спільнотою України. Позитивний імідж України - це не тільки урочисті прийоми її керівництва з найвищими почестями за кордоном, але й повага до пересічного громадянина країни, до бізнесу, а також запорука залучення значних інвестицій в економіку країну. Звісно, відправити у відставку одного із соратників, який, на жаль, виявився не гідним тих принципів чесності та відкритості які були задекларовані на Майдані, чи й надалі відмовчуватись у відповідь на чисельні публікації в українських і світових ЗМІ про міністра юстиції без відповідної освіти і тим самим пожертвувати іміджем вищого керівництва країни, яке утверджує демократичний шлях розвитку і відповідає перед тими, хто його вибрав і привів до перемоги, власне вирішувати потрібно самому Президенту В.Ющенко.
Территория свободы слова
