Ховрахо манія

Л.Пустельник,

Україна плюс політика (№4-5, 2005),

25.05.05

Казка про польоти.

Дія відбувається серед народу, що колись мутував у ховрахів, бо історично занадто багато на все свистів. Після сходу помаранчевого сонця поволі повертає собі людську подобу.

Дійові особи:

Ющ - верховний всенародно обраний еколог, запалив народу помаранчеве сонце свободи.

Юл - права урядова рука Юща, хоче вивести народ на бензинові ріки й м`ясні береги.

Рошенко-ліва рука Юща, головний безпечний радник, але чомусь особливо небезпечний для Юл.

Зінведчук- головний секретар Юща і заклятий друг усіх його прихильників.

Члени уряду:

Коля Том - тягне нелегку гуму гуманітарних досліджень захисту ховрахів.

Юрко Мент - головний термінатор серед екологів і санітар ховрашого лісу, ловить шкідливих гризунів з голубим хутром, що все життя крали й надалі прагнуть красти народне добро.

Ром Заварка - головний юрист, любить дружину, пахощі нафти і зеленої капусти.

Піхвун - генеральний прокуратор, вчасно полиняв з голубого хутра в помаранчевий і нині ретельно виловлює всіх голубих ховрахів.

Путята і Бушата - східний і західний стратегічний партнери.

Вихідного дня екологічний уряд на чолі з Юл проводить виїзне засідання зі стрибків з парашутом. Після стрибка всі зависли в польоті. Політ нормальний, незважаючи на періодичну турбулентність.

Поки уряд виконує в повітрі акробатичні фігури на користь народного добробуту, Ющ і Бушата сидять в салоні літака, що кружляє поруч.

Бушата: На тебе, Вітя-френд, одна моя надія на євразійському просторі. Бо в мене вже бензину не вистачає літати туди, де ще нема демократії.

Ющ: Друже Джордже, маю той самий клопіт - дорожчає бензин. Навіть для леді Юл забракло, щоб до Москви поїхати, усе пальне пішло на посівну.

Бушата: Та вона в тебе й так літає високо.

Рошенко (виглядаючи з-за лівого плеча Юща): Високо літає, та низько впаде? Чи не так, Куме Ющ?

Зінведчук: Як не тепер, то восени. Або парашут у неї не розкриється, або політична реформа ткнеться.

Рошенко: І тоді я нагодую народ шоколадом аж донесхочу.

Ющ: Як же тебе, Куме, багато... Краще подав би леді Юл дружню руку - ми ж одна команда, будемо жити і працювати довго. Поки не обридне.

Рошенко (понуро): У мене до неї рука не піднімається.

Ющ (з ентузіазмом): Всі наші руки і помисли - до НАТО і ЄС!

Бушата: Yes, yes... Тільки не поспішай поперед батька в пекло. Спочатку давай приймемо Україну до США 51-м штатом!

Ющ: Цікава пропозиція, але до вас далеко, а тут зовсім рукою подати.

Літак з VIP-пасажирами елегантно кружляє на одному місці; уряд продовжує політ.

Юл: Знижуватися забороняю, це можна тільки цінам. Якщо потрібно, то й заночуємо у небі - тільки б народу добре жилося.

Зінведчук (виглядаючи з ілюмінатора): Цікава думка! Заради добробуту народу нам нічого і нікого не шкода!

Юл (не звертаючи уваги): А коли втрачатимемо висоту, скинемо баласт.

Коля Том: То що, Рому Заварці відрізати парашут?

Ром Заварка: Це просто якесь політичне кілерство! Я вже свого баласту позбувся - поки тут з вами літаю, всі дипломи про вищу американську освіту погубив. А ви, пане Колю, краще б свою сокиру скинули.

Коля Том: Не можу - прорубую вікно у "Євробачення" і на суспільне телебачення.

Путята (пролітає поруч на одномісному літаку): А гдє рубят, там щєпкі лєтят. Не рубала б ти, Юля, сук на котором сідім, не чіпала б моїх олігархів-нафтотрейдерів. А там, дивись, і запросив би тебе у кремлівських палатах погуляти.

Піхвун (стиха): Не вір їм, Юл! Поїдеш до Москви, то потім вдень із Інтерполом не знайдеш. Аж на Соловках вигулькнеш.

Юл (кокетливо сміючись до Путяти): Горе ви моє лукойлове! Ви краще про реформи б думали, бо незабаром нагрянемо в Росію з революцією.

Путята (погрозливо): Реформи по осені счітают. Тогда у нас в квартірє будєт газ, а у вас...

Юрко Мент: А у нас - настрижемо вовни з шкідливих гризунів, то вони самі почнуть бензином доїтися і все награбоване народу повернуть - слово цивільного мента.

Юл (замріяно): І вродить у нас стільки капусти, що жодної емісії не потрібно буде.

Рошенко: Для цього, друзі, вам ще вдало приземлитися треба. А запасного летовища у вас нема.

Коля Том: Нам і не треба, бо наступне екстремальне засідання уряду - під водою. Всім приготувати акваланги! Запросимо і Рошенка, він же ніколи не тоне...