МАЧУХА ПРИ ЖИВІЙ МАТЕРІ?! Рідна ненько-Україно, захисти своїх дітей. Поки не пізно

Світлана ШМЄЛЬОВА,

Комуніст,

13.05.05

Нещодавно телеканали розповідали нам не тільки про розв'язання соціальних і економічних проблем, а ще й про приїзд двох колишніх радянських, а тепер лондонських жителів, які привезли в Україну "привіт" від росіянина Березовського, котрий знайшов притулок за кордоном — частину касет, на яких нібито є все, що розкриє нам з вами очі на правду закулісного життя правителів. Колишніх.

За нинішніми поки що не стежать. Чи стежать? А Бог їх знає, вони такі всі наскрізь "чесні і прозорі", що й мікрофончика ні за що зачепити. Поки що. Народ-бо наш, що голіший, то мудріший. А ще коли спецзамовлення одержать? — землю ритимуть власним носом, не те що придумати, куди мікрофончик засунути.

Я ось одного ніяк не второпаю: чому ми з вами, народ тобто, дозволяємо себе за "телепнів" тримати? Адже з нами поводяться за принципом один до ста. Що я маю на увазі? А те й маю, що одне щось реальне, важливе, приміром, злощасні пенсії, вирішують, хоча й зі страшними потугами. Але для того, щоб від необгрунтованої тяганини і жахливого помутніння з цифрами народ не став "дибки" (вони, керівники наші, хоча й багатенькі, а все одно страшненько їм), демонструється нескінченне "розслідування справи Гонгадзе". "Виявляються" нові, ну просто дуже "важливі" відомості і свідки. Ну ось, приміром, короткостроковий візит в Україну дружини (вдови?) загиблого (?) журналіста. Чому я поставила питання? Бо ще не пред'явлено реальних, переконливих доказів того, що Гонгадзе немає живого. Давайте логічно спробуємо розібратися у тому, що відбувається навколо його прізвища. Якщо коротко, то це політичні розборки. Із самого початку. Це заздрість і помста. І все це відбувається не з простими представниками народу. Ну, самі здогадайтеся: хто і, головне, кому міг (могли!) мстити? Так, правильно, кому — ви вже здогадалися, а ось хто — хоч і складніше, але все одно вимальовується. І якщо журналіст став жертвою політиканів, то на його місці міг бути кожен, головне — щоб ім'я було на слуху. Те, що справа про вбивство людини, при наявній безлічі "свідків" і "доказів", досі не розкрита, є першою причиною для сумніву в тому, що це звичайна кримінальщина. Завважте, протягом усього часу від загадкового зникнення людини, по суті, нічого не розкрито. Ідентифікацію тіла (тому що обезголовлене) робили кілька разів і не тільки в нас у країні. Чому? І тут з'явилися плівки, їх так заповзято, з таким ентузіазмом демонстрували в сесійній залі, що після почутого можна було пана Кучму та іже з ним прямо з робочих кабінетів вести на розстріл. Але всі залишилися на місцях. Касетний бум стих. А в той час люди так захопилися "чесністю" тих, хто "наважився підслуховувати і підглядати за найголовнішим, що навіть про свої порожні шлунки забули. А вони, правителі, і раді, адже за цей час, поки ми з відкритими ротами насолоджувалися елементами сучасної демократії, вони встигли ще відхопити від народного добра. Пам'ятаєте, ті, хто приніс плівки в стіни Верховної Ради, заявляли, що це копії, а оригінали знаходяться в "героя" (хоча я особисто вважаю майора держбезпеки (!) зрадником). Що ж ми маємо тепер? Виявляється, що на стрічку "намотано" не одну долю. Та й де оригінали — теж уже складно зрозуміти. І з Мельниченком катавасія лише. З ким він сьогодні? А з ним хто? І хто він на сьогодні? Чи хочуть його бачити і, головне, чути у Києві? А чого хоче нині цей "торгаш"? (А хто ж він іще, оскільки продав плівки Березовському. Або, думаєте, просто так віддав, з любові до Вітчизни?). Одного точно — залишитися живим. А коло-бо звужується. Як виявилося, на плівочках йдеться не тільки про тих, кого планово хотіли затаврувати народним обуренням. Там компромат і на призвідників, від чого вони зараз, як карасі на сковорідці, підскакують, намагаючись викрутитися, уникнути відповідальності. Але ж це ще не кінець? Так їм і треба. Ніколи жоден зрадник, в жодній країні не був у пошані. Тому що він зрадник, по суті, по крові, по нутру. Зрадив одних, зрадить і інших. Він, щоб захиститися, мотав (записував) компромат на всіх наближених до двору. Ось і живуть тепер в очікуванні правди про себе. Про те, що "справа Гонгадзе" політична, говорить і той факт, що "вдова", не встигши зійти з трапа літака, впевнено так, завчено заявила, точніше назвала три прізвища головних "замовників" убивства: Кучма, Кравченко і Литвин. Ну, з першими двома зрозуміло: один живе в очікуванні, другого прибрали зі шляху. А ось Литвин є, і він набрав плюси перед народом за час "оранжевого заколоту". І продовжує набирати очки, що абсолютно не влаштовує деяких відомих політиків. Ось за Володимиром Михайловичем уже стежать (з його заяв), а тут і "вдову" терміново прислали, щоб додала "відомостей" проти спікера. А ми з вами знову роти пороззявляли. Та тут, щоправда, не тільки рот розкриєш, тут і щелепа відпаде від такого неуцького ставлення до народу. Щоправда, багато (!) самі винні в тому, що нас вважають тупими. Ну замисліться на хвилиночку, хто з нас може взяти і полетіти в Америку? Без впливової допомоги — ніхто. Мельниченко ж полетів і благополучно влаштувався. І не в Німеччині, наприклад, а саме в Америці. Що само по собі не може не викликати підозри. Адже, крім карколомної вартості квитка, складності з візою, він, як виявилося, має фінанси для тривалого перебування в заокеанських Штатах. Люди, ну якщо зараз хтось із вас ще не зрозумів, що майор Мельниченко не з почуття патріотизму винюхував "підкилимне" життя Президента, а виконував спецзавдання, то я тоді і не знаю, які вам ще потрібні докази про мерзенність, у яку намагаються нас з вами втягнути. Примушуючи співчувати і поважати зраду і брехню. Тепер ще кілька слів про "вдову". Вона теж швиденько і простенько разом з мамою і дочками сіла на літак... і куди вирушила? Правильно, теж в Америку. І не на вокзал, не в негритянські злидні, а на повне забезпечення. І навіть роботу одержала. За що ж такі почесті? За те, що її чоловіка — чесного журналіста — вбили? Та є ж журналісти, яких справді вбили. Але їхніх дружин в Америці (і ніде взагалі) не чекають. А чому? Бо там вбивство за інакомислення, а тут — політика. Ну як ще можна назвати цю історію? Самі судіть. Ще задовго до виборів Президента почалася ця катавасія з Гонгадзе. І кермо влади вочевидь крутилося з Америки. Ну, думали ми, крутяться то й крутяться. Але тут "оранжевий бунт" почав зароджуватися. І знову американські важелі виявилися. Далі — більше. Але офіційно нам всім говорили: ви що, очманіли? При чому тут Америка? Це народ хоче свободи і демократії. А дати її можемо тільки ми, "оранжеві". І так далі. Все це нещодавно відбувалося, тому можна не заглиблюватися. І що? А те, що як тільки "чесні" суди-пересуди швиденько закінчилися, влада була взята, так американський шлейф буквально промчав переможним маршем по Україні. Ну а тепер вже й не приховується непідробна любов до дядечка Сема. А ми, ми-бо з вами де? Думаємо що? А про нас що думають, уявляєте? Тому-бо знайшлися грошики і на приліт "постраждалого. Нині вона може спокійно повертатися і доповісти своїм хазяям, що завдання виконане — прізвище озвучене. Тепер про гінців від Березовського. Цьому пану на нас з вами, як і на Україну в цілому, суто, даруйте, наплювати. Йому головне Путіну помститися. А чиїми руками це зробити, російському олігарху все одно. І ось ми знову прилипли до екранів телевізорів: цікаво, що ж новенького привезли нам ці колишні радянські громадяни? А в цей час соціальні питання перебувають у тій же стадії дозрівання: гроші за новонародженого розділені на рік, зразу видаватися не будуть. Ну і що з того, що вся сума могла б вирішити багато для молодої сім'ї, а по краплі — це зовсім не те, що обіцяли і на що будували плани батьки новонародженого. Та, власне, як і все інше, що стосується допомоги від держави. Навіть якщо взяти найважливіше сезонне питання з посівними. Скільки ми чуємо, що ціна на дизпаливо буде знижена? Уже два тижні. Але ж весняні жнива не можуть бути влітку або взагалі восени. І знову політика. Якби не вона, проклята, то і з дизпаливом, і з погодними умовами, і з усім іншим було б усе в порядку. Як колись, коли влада була в одних руках. Коли була відпрацьована система, а не панував ринковий (базарний) розбрід - купи-продай. Продав? Купи. І пішла торгівля. Продали майже все. Тепер — зворотний процес. А час іде. І він, на жаль, працює не в Інтересах людей. Політики замість зерна на полях сіють свої "зерна" для врожаю в 2006 році. Але як би вони не проросли для нас з вами метастазами страшної хвороби, на яку хворіє держава Україна. Нас же посилено годують "касетним скандалом". А восени ми одержимо реальний скандал — порожні засіки. І будемо дякувати "тямущим" правителям за те, що вони потурбуються про народ і закуплять те, чого не вистачає, за кордоном. А за які грошики вони це зроблять? Правильно, за наші з вами. Ось вам і реальність, ось вам і турбота про народ. Тому, шановні, якщо вже дивитеся і слухаєте теленовини, то не дозволяйте робити із себе того, ким заокеанські управителі хочуть усіх нас бачити. Чи мати?! Вдумайтеся, скільки ми зараз чуємо про національне надбання, про національне зростання, про те, що Україну знають в усьому світі тощо. Так, це правда, про нас почули всі, навіть глухі і німі. А як же "мирна революція", не пролилося жодної краплі крові (?!), демократія, свобода, площа (майдан тобто) досі ще підстрибує від молоді, яка тоді танцювала... Але ми ж тут, у себе в країні, добре розуміємо, що реальність інша. Ну будемо ми всі говорити тільки українською. Ну нав'яжуть нам інших героїв. Ну випалять з пам'яті правду радянського періоду життя. І що? Якщо реально, чесно — куди ми йдемо? До Америки? Тоді абсолютно треба вже сьогодні забути про національні цінності. Тому що найнепатріотичніша, найбезнаціональніша країна — це саме Америка. Там одна "національність" — американець. Зараз чітко вимальовується прогноз Великого українського поета, письменника, пророка Т.Г.Шевченка: "...неначе люди" подуріли, німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть...".

Ще раз повторю вже раніше сказане в інших моїх статтях. Відповідні органи заявляють про те, що вони знають замовників убивства, затримали виконавців і ті навіть зізналися у скоєному. Тоді запитання. А що, виконавці замовлення, а простіше — вбивці, не знають, де голова трупа? Вони що, вбили, поїхали, доповіли, а їм наказали перехватити труп? Вони приїхали, а він уже без голови? Хіба це не загадка? Та ні, мабуть, це зовсім не загадка. Це хід для "замуток". Для брудної гри. Для вирішення своїх питань. І ось доки голова не буде повернена на місце, доти стверджувати, що знайдене тіло в лісовій ямі належить Георгію Гонгадзе - не можна. А якщо справді ті, хто зізнався в убивстві, вбивали Георгія, то вони не можуть не знати, де його голова. Як і не знати, навіщо його обезголовили. Ось у такій правовій державі ми живемо. Ось вам і "чисті" ручки наших керівників. Ось і незалежність від Америки вся очевидна. Але ж після Гонгадзе є інші жахливі вбивства, і вони також демонструють надзвичайну непрофесійність їх організаторів. Але для них професіоналізм не головне. Головне — місце під сонцем. Та ще й не яке-небудь, а перше. А де наше місце? Біля телеекранів? Куди ми йдемо? У Європу? Ні, швидше за все — повертаємося на панщину.