Відповідь "оранжевим"

Д.Старокадомський,

Комуніст,

18.05.05

Мабуть, команда Ющенка думала, що пільги, надані Росією Україні, вічні, як сонце і повітря. Зізнаюсь, багатьом так і здавалося, тому попередження і заклики не ускладнювати відносини з РФ сприймалися як стандартна пропаганда "вічної комуністичної опозиції". А все виявилося таким хитким...

Взагалі, Росія вже давно на Україну не дуже покладається. Адже навіть при дружньому Януковичі Москва без зайвого галасу почала переводити "україноємкі" сегменти виробництва в межі РФ. Рідко, але постійно з`являється інформація, що те чи інше російське підприємство одержало завдання освоїти здійснюваний в Україні процес. Лише до кінця правління Кучми, і то як передвиборний крок, були скасовані обмеження на перебування українців у Москві і припинилися розмови про закордонний паспорт. Зараз же ситуація може загостритися.

Деталі кроків, які здійснює російське керівництво для відгородження від України, рідко потрапляють на сторінки газет. Недавно ось Терьохіну довелося зізнатися, що пропозиції України про зону вільної торгівлі в рамках ЄЕП у Москві відхилили. Не перенесли на дорозгляд, як часто бувало раніше у спірних випадках, а просто не церемонячись відхилили. Преса побіжно повідомила, що на зустріч із Ющенком приїхали не всі найбільші російські бізнесмени. Відомо, що російські компанії згортають тут роботу, а ділові видання перестали цікавитися українськими ринками. Просочуються новини про невдоволення нафтотрейдерів.

Усе це для Ющенка, котрий руйнує виробництво і заганяє народ у НАТО, не так важливо. Але один намір Росії справді лякає не тільки нове українське, а й американське керівництво. Це відроджена ідея обхідного трубопроводу.

Реакцію на цю ідею видно з... подій у Білорусі! Можливо, ось чому. Останнім часом почала простежуватися така тенденція по Білорусі. США фактично оголосили війну Лукашенку, роблячи навіть у Москві відверто нахабні заяви про необхідність якнайшвидшої зміни влади в Мінську. До цих заяв американці легко долучили Ющенка, який підписав у Вашингтоні відомі підлі заяви щодо Куби й Білорусі, а потім підсилив їх нападками вже з Києва. Очевидно, тиск на Мінськ різко зріс. На цьому тлі видно пасивність європейських країн щодо "прав людини" в Білорусі, хоча раніше, навпаки, саме ПАРЄ та євроструктури бомбили Мінськ своїми гнівними дацзибао. Чого б це? Очевидно, справа в транзиті ресурсів. Росіяни, які так довго терпіли злодійкувате посередництво України в газотранзиті, нарешті, вирішили обійтися без нас. Це, на біду всім українцям, виявилося навіть дуже вигідно європейцям. Нагадаємо, що основними споживачами російського газу є Німеччина (понад 30%), Італія (до 15%), Франція (8%) і Східна Європа (дані "World Oil and review", 2004 р.). І дружба дружбою, але платити зайві гроші навіть найоранжевішій Україні європейцям не хочеться. Тому російсько-білоруському проекту вони віддають явну перевагу. Можливо, тому Європа зараз не поспішає приєднуватися до знавіснілого хору антибілоруських голосів з Вашингтона та Києва. Навіть проамериканських Польщу й Литву не дуже чути, мабуть, через грізну близькість до них зацікавленої в білоруському коридорі Німеччини.

Але все це не влаштовує фалангу США — Україна. Американці кинули таку кількість доларів на перемогу Ющенка не для того, щоб "багаті допомогли бідним", а для контролю над транзитом Росія—ЄС. А тут раптом транзит перейде на територію нескореної Білорусі? Тому Вашингтон поспішає змінити владу в останній непідконтрольній транзитній території між Європою та Росією. Інакше вплив США і на тих, і на других зменшиться. Ось що означає мовчання Європи й істерія США з приводу "прав людини" у РБ.

Переможе "демократія" у Білорусі чи ні, нам уже легше не стане. Якщо росіяни візьмуться на ділі тягнути нафтопровід в обхід нас і вкладуть у це мільйонні інвестиції, процес уже навряд чи можна зупинити. Просто центр геополітичних баталій переміститься в Мінськ, а про Київ згадуватимуть не частіше, ніж про Кишинів чи Вільнюс. Важливо те, що Росії набридло витягувати нас щоразу з трясовини криз, і вона вирішила обходитися без нас. У цьому вина тих, хто голосував за Ющенка, і трагедія тих, хто був проти. Як говорив Горбачов, процес пішов. Зупинити його може тільки реальний народний лівий фронт. Без появи якого на європерспективах і на перспективах України можна буде ставити хрест.