Рецепт катастрофи

В.Писанська,

Голос України,

26.05.05

Спокійним життя нашого суспільства не назвеш. За кількістю скандалів, спричинених представниками лише вищих ешелонів української влади, ми вже можемо претендувати на занесення їх до книги негативних рекордів.

Серед них, за визначенням самих високопосадовців, - штучно створені ситуації: "стабілізація" гривні, бензинова криза, реприватизаційний список... Час від часу і глава держави, і міністри вибачаються за порушення законодавства, але запевняють, що у владній команді існує єдність.

Читаючи регіональну пресу, переконуєшся, що новоявлені можновладці районного масштабу кожен по-своєму наводять лад. Деякі з них навіть у письмовій формі вимагають від "вищестоящих" "усунути" й навіть... "знешкодити" керівників, які працювали за попередньої влади...

Тим часом Україна посідає одне з перших місць у Європі за кількістю звернень до Міжнародного суду в Страсбурзі, чимало з яких подано впродовж останніх півроку.

Україна не стала привабливою для зарубіжних інвесторів, бо досі не врегулюване податкове та митне законодавство. Посол однієї із західних держав на представницькому інвестиційному форумі заявив, що в Україні є оркестр влади, але немає вправного диригента, тому "музиканти" створюють не мелодію, а какофонію звуків.

У нас величезна кількість нерозв`язаних економічних проблем, однак досі не оприлюднено чіткого плану дій з їх подолання. Натомість складається враження, що пріоритетне завдання нової влади - виловити якомога більше причетних до порушення законодавства представників влади попередньої. Та чи є це полювання пріоритетом для суспільства, котре чекає конкретних і рішучих кроків у галузі зростання економіки, створення робочих місць, поліпшення соціальної сфери? Адже нова влада декларувала наміри здійснювати реформи. Нехай би ми побачили не результати, бо рано про це говорити, але бодай напрямок, у якому разом із владою рухаємося. Натомість остання повідомляє, кого й де затримано. Та, пояснюючи власні недолугі рішення і дії, дедалі частіше посилається на те, що її попередники "чинили так само, а нині скривджені скаржаться на порушення закону щодо них".

Цікаво, що чимало читачів, які надсилають відгуки до публікацій під рубрикою "Тема" й котрі не згодні з ними, пишуть: "Так, нова влада, буває, помиляється, але хіба не так само чинила стара влада?" Чом не інформація до роздумів?

Трапилося мені недавно прочитати в газеті "Високий замок" інтерв`ю голови Національного банку Польщі Лєшека Бальцеровича - головного польського реформатора 80-х років. Кореспондент газети марно намагався витягнути зі співрозмовника оцінку економічної і політичної ситуації в Україні: той уперто посилався на її "незнання". Але зауважив, що коли економіка прагне розвиватися, то підприємці повинні мати чітку перспективу, стабільність у відносинах власності, а також знати, що їх її не позбавлять. І що без глибоких реформ держава обійтися не може, навіть якщо це ущемлює чиїсь інтереси. Однак більша біда буде, коли реформи не здійснювати, бо це - рецепт катастрофи.

Хитрий Бальцерович! А запевняв, що він не має достатньої інформації про нашу країну...