Духовність під загрозою

2000 (06-12.05.05),

06.05.05

100 днів в опозиції стали для СДПУ(О) боротьбою за культурні та духовні цінності українського народу. Ми і надалі їх відстоюватимемо!

Нова влада встигла втрутитися і в духовне життя українського народу. Деякі її дії в цьому напрямку викликали хвилю обурення з боку громадськості.

День Перемоги — традиційне свято віддання шани подвигу та героїзму наших батьків та дідів. Тому СДПУ(О) не могла допустити спроби влади знівелювати святкування 9 Травня. Тим більше, що мова йде про 60-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні. В заяві голови СДПУ(О) Віктора Медведчука з цього приводу зазначено:

«З глибокою стурбованістю сприйняв інформацію стосовно спроб нинішньої влади не допустити широкого й повноцінного святкування в Україні 60-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні. Зокрема, йдеться про існування планів відмовитись від проведення 9 травня у Києві параду Збройних сил України та інших державних урочистостей.

У цьому зв'язку маю особливо підкреслити, що будь-які дії, спрямовані на знецінення Дня Перемоги, завдають великої образи мільйонам наших співвітчизників. Вони сприймаються як приниження ролі українського народу у подоланні нацистської загрози, як прояв квіслінгівського цинізму й блюзнірства, знущання над пам'яттю загиблих, неповага до ветеранів і всіх тих, хто пережив ув'язнення й тортури у концтаборах за часів окупації або був висланий на примусові роботи до Німеччини.

Незважаючи на будь-які політичні зміни, свято 9 Травня назавжди увійшло у життя нашого народу. У протистоянні з нацизмом він продемонстрував рідкісну стійкість, витривалість і жертовність, які потребують шанобливого ставлення до себе.

Переконаний, 9 Травня 2005 року має відзначатись в Україні з найвищими почестями й обов'язковим проведенням повномасштабного військового параду. Українська держава має віддати символічну данину тим, хто забезпечив Велику Перемогу».

Об'єднані соціал-демократи відстояли свято, і парад на Хрещатику 9 Травня 2005 року відбудеться. Ми вважаємо це своєю перемогою і можемо з гордістю сказати: «Ми про Вас пам'ятаємо!»

Особливе обурення викликало втручання влади у релігійні справи, чого не було зафіксовано за всі роки незалежності України, оскільки законодавчо церква відділена від держави, як це і належить в умовах демократії. Однак оточення Віктора Ющенка зневажило цей факт, на що СДПУ(О) відреагувала наступним чином:

«В середині березня Україну відвідала офіційна делегація Вселенського Патріархату, голова якої, архієпископ Скопельський Всеволод, зробив гучну заяву, що ставить під сумнів включення України до канонічної території Московського Патріархату, що відбулося ще в 1686 році за згодою Вселенського Патріархату. Немає сумніву в тому, що нова українська влада, розпочинаючи новий виток контактів із Вселенським Патріархатом, має на меті схилити його до втручання у міжцерковні стосунки в Україні і нав'язати за його допомогою українським Церквам прийнятний для себе варіант розв'язання міжконфесійних проблем — об'єднання Церков та отримання автокефалії. Саме проти цього Священний Синод Української Православної Церкви застерігав Президента Ющенка у зверненні до нього на початку березня.

Якщо події розвиватимуться саме за таким сценарієм, це призведе до тиску влади на канонічну Українську Православну Церкву, порушення прав її вірних, різке підвищення рівня міжконфесійних конфліктів. Більше того — ці конфлікти можуть перерости рамки однієї країни і призвести до розколу всього Православного світу, а Україна стане ареною боротьби Московського і Вселенського Патріархатів. Ми рішуче засуджуємо втручання держави у справи Церкви, що може призвести до серйозних міжконфесійних конфліктів. Ми закликаємо керівництво країни припинити таке втручання і відмовитися від спроб нав'язати українським Церквам свої варіанти розв'язання міжцерковних проблем».

На початку квітня культурну громадськість України сколихнула вибухонебезпечна ситуація, що склалася навколо Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки та ще 17 українських національних художніх колективів, віднесених до сфери управління Мінкультури. Причиною штучної напруги став наказ Міністерства культури та мистецтв України №166 «Про розмежування посад» від 24.03.05, згідно з яким у цих установах розмежовуються посади генерального директора і художнього керівника.

На перший погляд невинне кадрове рішення нової влади, хоча воно, за логікою, має знаходитись у компетенції самих творчих колективів. Проте, здається, адміністративний свербіж новоспечених чиновників виявився вище за здоровий глузд. Адже тепер генеральний директор, будучи ставлеником Міністерства культури, перебере на себе цензорські функції, як це було за часів Радянського Союзу.

Таким чином все зводиться до спроб відвертого адміністрування театрального репертуару, який, скоріш за все, буде формуватися з позицій не художньої, а ідеологічної чи політичної доцільності. Сьогодні відомо, що на адміністративні посади вже претендують особи із сумнівною репутацією та фальшивими дипломами, які, однак, «засвітилися» як прибічники нової влади.

Ці дії з боку міністра культури та мистецтв (а одночасно — куми Віктора Ющенка) Оксани Білозір можна розцінити не інакше, як початок системного знищення національних колективів, що виглядає як відверта форма помсти за політичні погляди. Адже ні для кого не секрет, що керівники і колективи більшості театрів під час останніх президентських виборів активно підтримували кандидата Віктора Януковича.

Заяву СДПУ(О) з цього приводу 8 квітня оприлюднив з трибуни Верховної Ради України народний депутат, член партійної фракції Володимир Воюш:

«Сьогодні культурна громадськість України стурбована ситуацією, що склалася навколо Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

Однією із перших дій нового керівництва України в сфері мистецтва стало переслідування колективу театру ім. Лесі Українки, що виявилося, в тому числі, в проведенні прокурорських перевірок. Для всіх уже очевидним є те, що єдина причина пильної уваги прокуратури до театру — політична позиція колективу театру та його режисера Михайла Резніковича, які під час останніх виборів активно й відкрито підтримували кандидата на пост Президента України Віктора Януковича. Колектив театру звернувся з відкритим листом до Президента України, в якому йдеться: «Навіть за часів СРСР, за тотального контролю з боку КДБ, не було подібних прецедентів втручання в життя театру».

Це звернення залишилося без відповіді. Переслідування творчого колективу викликало широкий резонанс і за межами України. На захист театру виступили з відкритим листом до Президента України Віктора Ющенка провідні діячі мистецтв Росії — народні артисти К. Лавров, О. Басилашвілі, А. Фрейндліх, Ю. Соломін, Е. Бистрицька, О. Калягін, Г. Волчек та інші.

Предметом занепокоєння творчих колективів став також наказ Міністерства культури та мистецтв України № 166 від 24.03.2005 р., згідно з яким розмежовуються посади генерального директора і художнього керівника. Мета Мінкультури очевидна — встановити в колективах диктат адміністратора над творчим керівником. Можна не сумніватися, що при обійманні адміністративних посад головним критерієм будуть не творчі успіхи, а політична лояльність до нової влади.

Представники театрів переконані, що розмежування посад генерального директора й художнього керівника в національних закладах культури, зокрема в театрах, може призвести до їхнього розвалу. У будь-якому закладі культури, де займаються колективною творчістю, відразу ж можуть скластися напружені стосунки між двома керівниками, що призведе до сварок і чвар, а отже, буде порушено нормальну роботу театру. Саме через це в 1994 році було підписано відповідний указ Президента України про суміщення посад генерального директора та художнього керівника.

Сьогодні чиновники «від культури» вчать, як керувати, та нав'язують свої рішення таким видатним керівникам художніх колективів України, як А. Авдієвському, М. Вантуху, В. Куцевалову, М. Резніковичу, П. Чуприні та іншим, чий авторитет у галузі мистецтва не викликає сумніву, на відміну від авторитету новоспечених можновладців.

Грубе втручання влади в справи культури сприяє дестабілізації й без того напруженої обстановки в суспільстві.

Соціал-демократична партія України (об'єднана) висловлює рішучий протест і засуджує дії влади, спрямовані на руйнацію вітчизняної культури, переслідування діячів культури за політичні переконання і вимагає від Президента України негайного втручання в ситуацію, що склалася».

Напередодні оприлюднення цієї заяви Володимир Воюш висловив особистий погляд на конфліктну ситуацію:

«Вони (чиновники. — Ред.) говорять про те, що сьогодні потрібно розділити керування театром. Дотепер посади генерального директора і художнього керівника, відповідно до указу Президента від 1994 року, за сумісництвом посідала одна особа. Тепер вони повинні бути розділені на дві посади. При цьому один буде займатися господарськими питаннями, а інший тільки художнім керівництвом. Це призведе до того, від чого пішли: у театрах знову з'являться склоки і розбирання усередині колективу, знову виникне напруженість у взаєминах. А найголовніше, замість пріоритету художньої творчості знову буде пріоритет адміністративний.

Під цим підходом ховається бажання звести рахунки з деякими керівниками наших великих театрів, які на виборах підтримували не того кандидата. Суть, швидше за все, у цьому.

Сьогодні говорять про те, що потрібно відновити художні ради, а це вже радянська «колодка». Хотілося б знати, чи розуміють люди Миколи Томенка, що це те ж саме відновлення цензури, або вони не відають, що роблять?

Ми будемо використовувати всі методи парламентської боротьби, щоб влада не вчинила сьогодні розбій у відношенні театрів. Якщо нас і театральну громадськість не будуть слухати, то ми будемо проводити й інші акції для того, щоб влада зрозуміла: замахуватися на нашу культуру, у тому числі театр, вона не має жодного права».

Прикметно, що саме до Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) звернувся колектив Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки в пошуках захисту. Зроблено це було 22 квітня, тобто вже після наведених вище коментарю та заяви. Митці на своїх зборах вирішили наступне:

«1. Висловити протест проти незаконного звільнення генерального директора-художнього керівника театру, народного артиста України, заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації, професора, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, академіка-секретаря Академії мистецтв М. Ю. Резниковича.

2. Вважати єдиним легітимним генеральним директор-художнім керівником Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки М.Ю.Резниковича (ухвалено одноголосно).

3. Організувати комітет із захисту конституційних прав колективу театру і його керівника М. Ю. Резниковича з виробленням подальшого плану дій.

4. Наказ міністра культури і туризму О. В. Білозір № 231-до від 21 квітня 2005 року «Про Юдова Н. А.» вважати незаконним.

5. У зв'язку з ситуацією, що склалася, хворобою М. Ю. Резниковича і директора-розпорядника театру Г. Л. Пекарської колектив театру бере на себе повноваження з призначення тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора театру заступника генерального директора театру, заслуженого працівника культури України В. Д. Макаренка.

6. Звернутися за підтримкою до широкої театральної громадськості.

7. Колектив театру звертається до керівництва СДПУ(О), парламентської фракції СДПУ(О) у Верховній Раді України з проханням захистити колектив театру і його генерального директора-художнього керівника М. Ю. Резниковича і передати цю резолюцію Тимчасовій комісії Верховної Ради України з розслідування політичних репресій».

Ще одним скандалом в українському суспільстві стало сумнівне рішення щодо представлення України гуртом «Ґринджоли» на конкурсі «Євробачення-2005», який відбудеться в Києві 19—21 травня. Івано-Франківські співаки стали переможцями вибіркового туру фактично завдяки «вольовому рішенню» можновладців, а саме віце-прем'єра Миколи Томенка, а не симпатіям українців.

4 березня під стінами Секретаріату Президента України відбулася акція «За чесне Євробачення!», організована молодіжними організаціями «Українська соціал-демократична молодь», «Союз молоді регіонів України», «Соціалістичний конгрес молоді». Їх представники звернулися до Віктора Ющенка з вимогою припинити втручання окремих посадовців у проведення конкурсу «Євробачення-2005», а також висловили обурення у зв'язку з фальсифікацією остаточних результатів фіналу українського відбіркового конкурсу на участь у «Євробаченні-2005».

У Дніпропетровську молодіжна організація міськкому СДПУ (О) зібрала понад 5 тис. підписів місцевих жителів проти участі в «Євробаченні» групи «Ґринджоли». «Мета акції — показати, що Україну повинна представляти не ця група. Це — політичний фарс», — повідомила агентству секретар міськкому партії Інна Рудкевич. Крім збору підписів на вулицях міста, керівництво СДПУ (О) у регіоні звернулося до власників усіх розважальних закладів, нічних клубів і дискотек не використовувати пісні «Ґринджол» у своєму репертуарі до закінчення конкурсу «Євробачення».

Попри всі намагання, ситуація не змінилась. Україну представлятимуть «Ґринджоли», що зайвий раз підтверджує: Віктору Ющенку та його команді народ був потрібен лише як інструмент приходу до влади, який після «використання» можна ігнорувати.

***

100 ДНІВ В ОПОЗИЦІЇ — ЦЕ ЛИШЕ ПОЧАТОК. ПОПЕРЕДУ НАБАГАТО БІЛЬШЕ РОБОТИ. ТА ОБ'ЄДНАНІ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ І ДАЛІ БУДУТЬ РІШУЧЕ ВІДСТОЮВАТИ ПРАВА ГРОМАДЯН ВІД СВАВІЛЛЯ НОВОЇ ВЛАДИ ТА НЕ ПІДУТЬ З НЕЮ НА ЖОДНІ ЗАКУЛІСНІ ЗМОВИ.