Вінницький привіт уряду

Ілля ФЕТИСОВ,

Комуніст,

13.05.05

Минуло лише 100 днів нової влади, а люди говорять, що з такою роботою президента й уряду вони на парламентських виборах за таку владу голосувати вже не будуть. Скептики скажуть — ну, що таке 100 днів?! Справді! Але так говорять і ті люди, які за цей час встигли розчаруватися в ними ж обраній владі.

Початок травня для одних ознаменувався походом у церкву, для інших — виходом на демонстрацію, для когось — роботою на городі, а для мене — поїздкою на Вінниччину. До цього я там був у липні-серпні минулого року, саме в розпал передвиборної кампанії. Фаворитом тут і тоді, і під час самого голосування був Віктор Ющенко. Минуло лише 100 днів нової влади, а люди говорять, що з такою роботою президента й уряду вони на парламентських виборах за таку владу голосувати вже не будуть. Скептики скажуть — ну, що таке 100 днів?! Справді! Але так говорять і ті люди, які за цей час встигли розчаруватися в ними ж обраній владі. Вони кажуть: "Звичайно, за сто днів змінитися кардинально нічого не могло. Але рішення, прийняті Кабміном і президентом, повинні давати відчуття того, що країна рухається в правильному напрямку, і що через рік-два населення відчує поліпшення свого добробуту". Однак цього не відбувається. Навпаки — рішення та ініціативи, започатковані урядом, викликають дедалі більше здивування і розчарування простих громадян. Взяти хоча б проведення адміністративно-територіальної реформи. І за що Роман Безсмертний так не любить свою малу батьківщину — Вінниччину? Адже переваги адміністративно-територіальної реформи, втілювачем якої він є, вирішено спочатку випробовувати саме у Вінницькій області. Нагадаємо, що відповідно до реформи, найменшою адміністративно-територіальною одиницею буде громада, яка нараховує 5000 чоловік. А це означає справжню катастрофу для сільських жителів. У цьому негусто заселеному регіоні вже й так на 5 — 6 сіл припадає одна сільрада, одна школа, один медпункт, один магазин, одна пошта. При цьому сукупне населення, котре належить до однієї сільради, не перевищує 1,5 — 2 тисячі жителів, серед яких здебільшого пенсіонери. Майже триразове укрупнення сільрад, при практично відсутньому транспортному сполученні між селами означає, що більшість сільських жителів будуть не в змозі ані розв'язати свої проблеми в сільраді, ані одержати пенсію, ані скористатися медичною допомогою, ані відправити дітей вчитися. Крім того, укрупнення сільрад призведе до збільшення безробіття, яке й так у сільській місцевості досягає майже 100%. Друга урядова новація — різке зниження цін на м'ясо. Звідки, запитують селяни, взяти зниження ціни, якщо ціни на бензин тільки те й роблять, що зростають і зростають? І справа не тільки в тім, що продукцію потрібно довести до прилавка. Адже худоба — не трава, не сама по собі росте, її годувати треба. А корм, знову ж таки, треба привезти. І виробити. А методи, якими з ціною на м'ясо бореться нова влада, просто шокують. Облави податкової міліції, котра нещадно бореться з тими (чи то перекупники, чи трудяги, які добряче погорбатилися над тим, аби виростити ту ж свиню), хто посмів продавати м'ясо вище 18 грн. Зате продавці риби та інших продуктів почуваються безкарно — за тиждень ціна на рибу зросла майже вдвічі, на стільки ж піднялася ціна на помідори й огірки, зрівнявшись з урядовою ціною на м'ясо(!!!). Це можна. А на м'ясо — зась! Як справедливо з цього приводу завважила одна жінка: "Бог високо, а той — далеко, а боженята роблять усе, що хочуть". Не порадувало людей і підвищення розміру мінімальних зарплат і пенсій. Чому? Та тому що очевидно: якщо мінімальна зарплата нижча мінімальної пенсії — то це обман, такого не буває. Викликає це й соціальне невдоволення — у селі непрацюючий пенсіонер одержує більше ніж будь-який працюючий трудяга! Лише гірку усмішку викликала у сільських жителів ініціатива уряду (не інакше як Томенка) замість відродження клубів урізноманітнити радіоефір молодіжними програмами. Адже за дурістю це можна порівняти тільки з тим, коли замість відкриття магазину показувати по телевізору кулінарні програми. Ось тому й не випадково, що ті ж люди, котрі палко агітували за Ющенка, тепер готові йти в перших рядах тих, хто голосуватиме проти ющенківського Народного союзу "Наша Україна". А ось за кого вони віддадуть свої голоси, залежатиме від роботи тих політичних сил, які ще не втратили довіри населення, у першу чергу — комуністів.