20 січня 2005 року лідерами СДПУ(О) було проголошено заяву щодо неможливості їхньої подальшої діяльності в органах виконавчої влади.
Після інаугурації Президента України Віктора Ющенка в нашій державі почався відлік діяльності нової влади. Українці почали жити в інших соціально-економічних та політичних реаліях.
20 січня 2005 року лідерами СДПУ(О) було проголошено заяву щодо неможливості їхньої подальшої діяльності в органах виконавчої влади. В ній, зокрема, йшлося:
«Після оголошення рішення Верховного Суду щодо результатів переголосування 26 грудня 2004 року ми не бачимо можливості для своєї подальшої діяльності в органах виконавчої влади.
Діяльність уряду В. Януковича привела Україну до стрімкого економічного зростання. Порівняно з часами уряду В. Ющенка в кілька разів виросли заробітна плата та пенсії. Ми, кожен на своєму місці, доклали зусиль для цього. Ми маємо право пишатися досягнутим і йдемо зі своїх посад із відчуттям виконаного обов'язку.
Події двох останніх місяців призвели до небаченого в історії нашої країни розколу між регіонами країни. Було зруйновано повагу та довіру між людьми, спотворене вільне волевиявлення народу. Мільйонів людей було позбавлено права голосувати.
У цих умовах ми вважаємо за необхідне подати у відставку з займаних нами посад у системі виконавчої влади, підкреслюючи цим кроком готовність партії перейти до опозиції».
Під заявою підписались голова Адміністрації Президента України, голова СДПУ(О) Віктор Медведчук (пішов з посади у виконавчій владі наступного дня після оприлюднення заяви), перший заступник голови Адміністрації Президента, заступник голови СДПУ(О) Юрій Загородній, заступник голови Адміністрації Президента, секретар Київського обкому СДПУ(О) Олексій Іщенко, голова Закарпатської облдержадміністрації, секретар Закарпатського обкому СДПУ(О) Іван Різак, голова Черкаської облдержадміністрації, секретар Черкаського обкому СДПУ(О) Вадим Льошенко, голова Чернівецької облдержадміністрації, секретар Чернівецького обкому СДПУ(О) Михайло Романів, голова Чернігівської облдержадміністрації, секретар Чернігівського обкому СДПУ(О) Валентин Мельничук.
Це був перший крок до переходу в опозицію. Другим кроком стала прийнята на засіданні Політбюро СДПУ(О), яке відбулося 25 січня 2005 року, резолюція «Про завдання партії в нових умовах», в якій містився заклик до «усіх членів партії в умовах, що склалися, зберігати стійкість і витримку, спокійно звільнитись від тих, хто перебував у лавах об'єднаних соціал-демократів з суто кон'юнктурних міркувань, і визнати необхідність переходу партії до опозиції».
Після обговорення та дискусій щодо цього питання усіма регіональними партійними організаціями це рішення було підтримано на ХIХ з'їзді партії, який відбувся 2 квітня цього року. У доповіді голови СДПУ(О) Віктора Медведчука на цьому форумі було сказано:
«Основні критерії опозиційності СДПУ(О), це:
перше: забезпечити громадський контроль над правлячим режимом, стримуючи властиві йому авторитарні тенденції та домагаючись виконання усіх передвиборних зобов'язань. Влада створена так званим революційним шляхом, а отже, потребує подвійного контролю;
друге: зробити все для просування України шляхом стабільної представницької демократії європейського зразка та не допустити блокування політичної реформи;
третє: сформувати справжній лівоцентристський і соціал-демократичний вектор в українській політиці, забезпечити просування в парламенті законопроектів, пов'язаних з інтересами профспілок та утвердженням України як соціальної держави. Це означає боротьбу за забезпечення мінімальних зарплат та пенсій на рівні прожиткового мінімуму та захист конституційного права громадян на безоплатну освіту та медицину;
четверте: усіляко сприяти запровадженню дієвої судової реформи, спрямованої на подолання корупції в судах і забезпечення справжньої, а не декларованої рівності громадян перед законом;
п'яте: зробити все можливе, щоб Україна, всупереч планам нової влади, зберегла братерські відносини з Росією і не втягувалася всупереч національним інтересам у НАТО та до пулу антиросійських держав на посткомуністичному просторі. Така опозиція має діяти у співпраці з політичними силами інших країн, які заявили про неприйнятність однополярного устрою світу та диктатури глобалізму;
шосте: захищати інтереси промисловості й сільського господарства України від необдуманих поступок при вступі до ВТО та у відносинах з європейськими партнерами;
сьоме: обстоювати національний економічний суверенітет і чинити опір транснаціональним концернам у їхніх спробах встановити контроль над економікою України;
восьме: забезпечити захист російської та інших мов і культурних прав національних меншин від зазіхань з боку націоналістичного крила чинної влади та не допустити, щоб Україна скотилася в епоху націоналістичних диктатур 20-х — 30-х років;
дев'яте: забезпечувати підтримку справедливих інтересів регіонів, зокрема Сходу та Півдня України, у бюджетних відносинах з офіційним Києвом;
десяте: домагатися зміцнення міжконфесійної толерантності, протидіяти тискові глобалістських сил на національну культурну ідентичність, зокрема — на історичну спадщину православ'я.
Об'єднані соціал-демократи зобов'язані стати дієвою лівоцентристською альтернативою так званій «народній владі».
Про результати діяльності нової влади прийнято судити після 100 днів її керування країною. Такий же підхід можна застосувати і до опозиційних сил, зокрема — до СДПУ(О). Її сто днів наповнені активними діями, спрямованими на захист прав, свобод та інтересів громадян України.
Территория свободы слова
