Сьогодні "світле майбутнє" обіцяють побудувати люди з дуже темним минулим

О.Голуб,

Комуніст,

11.05.05

Сьогодні ми даємо витримки з виступів депутатів-комуністів тільки за один парламентський день.

У своїх численних листах до редакції наші читачі наполегливо просять знайомити їх з позицією, виступами і голосуваннями фракції Комуністичної партії України у Верховній Раді. Не всі, на жаль, можуть стежити за радіотрансляцією засідань парламенту. Звичайно, обсяг газетної площі не дозволяє нам наводити повністю усі матеріали. Сьогодні ми даємо витримки з виступів депутатів-комуністів тільки за один парламентський день. Але й вони дають можливість зрозуміти, що єдино опозиційна сила в країні не на словах, а на конкретному ділі втілює в життя гасло: "З людьми і для людей".

Петро СИМОНЕНКО

У чому полягають реальні загрози для народу України. Перша — ми є з вами найбільшими виробниками цілої низки продукції, яку вирощуємо, переробляємо, котрою насичуємо внутрішній ринок і, звичайно, реалізуємо за межами України. І сьогодні треба було б вводити не зниження митних тарифів, а насамперед виділити кошти для того, щоб ввозити технології, устаткування, створювати нові робочі місця і, насамперед, запровадити нульову ставку на ввезення устаткування для посилення можливості нашої переробки.

Друга — у результаті дій уряду ми реально втратимо свою переробку. Це стосується і того ж борошна, круп, соняшника, жирів. Ми практично втратимо остаточно матеріальну базу, що була створена в результаті міжколгоспної кооперації, доб`ють матеріальну базу і споживкооперації. Знищується така галузь, як цукрова: вирощування цукрових буряків і виробництво цукру. Сьогодні "світле майбутнє" у країні і народу України обіцяють побудувати люди з дуже темним минулим. Могутню державу Україну штучно перетворюють на велике злодійське кубло.

Олександр МАСЕНКО

Прикро констатувати той факт, що сесія Полтавської обласної ради з ініціативи голови обласної держадміністрації соціаліста Бульби (тут говорилося, що соціалісти відстоюють інтереси трудового народу) ухвалила рішення про підвищення тарифів на теплопостачання, на постачання гарячої води, холодної і водовідведення. Ганьба дійсно дуже велика. Це порушення чинного законодавства, оскільки обласна рада не може приймати такого рішення — це прерогатива Кабінету Міністрів. А Кабінет Міністрів не вирішує цього питання тільки тому, що все у нас у державі уже приватизовано. А хіба не могли б вони вирішити це питання шляхом відпуску житлово-комунальним підприємствам електроенергії й газу по тій ціні, яка передбачена для населення? Або ліквідувати сплату ПДВ житлово-комунальним підприємствам, і таким чином вирішили б це питання не за рахунок знедоленого народу.

Тому всім полтавчанам, всім жителям України наголошую ще раз: розкрийте очі і подивіться, які були обіцянки, і яку ми маємо прикру реальність...

Володимир ПУЗАКОВ

До мене, як до народного депутата, надходять звернення від мешканців області, які стурбовані звісткою про розформування Кіровоградської області. Ця інформація викликала у жителів області неабияке збудження негативних емоцій, протестів. Адже кіровоградці в цих питаннях мають сумний досвід. У хрущовські часи в області були ліквідовані Аджамський, Великовисківський, Витязівський, Новопразький, Підвисоцький, Піщанобродський, Рівнянський, Тешківський, Хмелівський і Червонокамінський райони. Люди вочевидь переконалися, яку величезну руйнівну силу справили ті волюнтаристські рішення не лише в економіці, соціальній сфері, а й в душах людей. Не можна без сліз дивитися на колись квітучі, а нині убогі, обшарпані екс-районні центри.

Кіровоградці гордо пишаються своєю удостоєною ордена Леніна областю, областю творців вагомих трудових звитяг і розквітлих самобутніх народних талантів і не бажають її бачити десь на задвірках без крил і вітрил, сповзаючою в безодню.

Від імені моїх земляків я прошу керівництво Верховної Ради зробити так, щоб з високої трибуни Верховної Ради з даного питання було зроблено вичерпну інформацію.

Мій виступ прошу розглядати як депутатський запит.

Микола НОСЕНКО

Я хочу висловитися з приводу гучних подій, які відбулися нещодавно у місті Ніжині Чернігівської області. Пропрацювавши в цьому місті сім років на посаді начальника залізничної станції, на той час з 1998 по 2002 роки, був депутатом Ніжинської міської ради. І глибину та сутність давнього конфлікту, що став причиною цих подій, знаю дуже добре. Так от: сутність цього конфлікту не має ніякого політичного підґрунтя, вона полягає в боротьбі за свої промислові та торгово-фінансові інтереси бізнес-кланів міста Ніжина, підтримуваних з Чернігова та Києва, і та опозиція до міської влади, що вийшла на центральну площу міста, ні що інше, як група ніжинців, не задоволених діями міського голови, а також обдурена політичними помаранчевими лозунгами молодь, підбурювана та спрямована туди представниками цих кланів. До речі, серед прибулих до стін виконкому — близько 1500 людей, що становлять приблизно 2% мешканців Ніжина. Значна частина прийшла на підтримку міського голови Приходька. Соромно і ганебно сприймати факт використання в цих брудних розборках деяких депутатів Верховної Ради України. Про це явище мої земляки-ніжинці говорять так: "Приїхали до нас київські левки та рудьки, напіарились досхочу, пересобачили між собою ніжинців та й поїхали геть. А нам тут жити, нам знаходити порозуміння, будувати нове життя. Нехай собі піарять в Києві, а нас не чіпають, ми зі своїми проблемами розберемося самостійно". Всім добре зрозуміло, що за цими народними обранцями, "неупередженими героями" ніжинських подій стоять провладні фракції, прем`єрки та міністри-соціалісти. Дії невдоволених ніжинців, які під керівництвом вищезгаданих народних депутатів штурмували стіни міськвиконкому з подальшим виламуванням дверей держустанови та побиттям міського голови, на моє глибоке переконання, були заздалегідь сплановані та погоджені з правоохоронними органами України. Адже там керівники — однопартійці народних депутатів. А де ж тоді демократія? Де виконання гучних гасел про силу закону? А маємо закон сили, про який так часто і голосно говорили сьогоднішні можновладці напередодні виборів Президента України.

Перестаньте вже дурити народ України піаркампаніями, помаранчевими бунтиками на місцях, принесенням живності під стіни Кабміну за домовленістю з його керівництвом, імітацією запеклої боротьби з олігархами, та відволікати суспільство від вирішення насущних проблем. На закінчення хочу сказати, люди добрі, ми живемо в часи, коли справджується народна приказка "Не вір вухам своїм, а вір очам своїм". Невже ви не бачите, що тільки дійсно опозиційна до нинішнього режиму Комуністична партія України з її колосальним досвідом та високим потенціалом спроможна вивести наше суспільство з глибокої морально-економічної кризи, в яку ми потрапили. Ніяка інша притягнута за вуха опозиція даної проблеми не вирішує, хоч скільки б її піарила нині діюча влада.

Володимир ЛЕЩЕНКО

Минуло 19 років з часу найжахливішої техногенної аварії в історії людства — Чорнобильської катастрофи. Це питання детально розглядалося 12 квітня на Дні уряду. Представники Кабінету Міністрів проінформували нас про ту роботу, яка зараз ведеться з ліквідації наслідків, запевнили в оптимістичних перспективах. Але насправді справи тут кепські. Ситуація з подоланням наслідків настільки складна, що дехто навіть і не уявляє. Негативно позначається поряд з іншими чинниками і капіталістична реставрація в Україні, антинародні реформи, які здійснюються владою в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Фактично хоч як би там хто розказував, держава кинула чорнобильську постраждалу територію напризволяще.

Якщо в містах і райцентрах хоч якась робота з потерпілим населенням ведеться, то в сільській місцевості її обсяги мізерні. В буржуазній державі, де нагорі народу жирують мільйонери і мільярдери, для цієї мети немає коштів. Тому на уражених Чорнобилем територіях закриваються школи, медичні заклади, скорочуються обсяги будівництва газопроводів, водогонів, існує страшне безробіття. Люди вживають забруднені радіонуклідами гриби, ягоди, воду, молоко, м`ясо, інші продукти харчування. Вони масово хворіють і помирають в ранньому віці.

Значні території навколо ЧАЕС поступово перетворюються на мертві зони, а в декого ще язик повертається говорити про скорочення переліку населених пунктів, які віднесені до зони радіоактивного забруднення внаслідок цієї катастрофи.

Потрібно відкинути, як шкідливі для народу України, ці зловісні наміри. А от що пише у своєму листі заступник голови Чернігівського обласного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля Кобелінський: "На превеликий жаль, з жовтня минулого року і по цей час ні колишній, ні новий Кабінет Міністрів України не виділяє для інвалідів-чорнобильців ніяких коштів на стаціонарне лікування. Пенсії більшості з них не дозволяють закупити необхідні ліки, а в стаціонарі їх теж немає. Інвалідів, які не мають при собі ліків, виписують із стаціонару додому, не пролікувавши, і тоді їх чекають важкі наслідки або смерть". Коментарі зайві.

Верховній Раді України разом з урядом, на мій погляд, терміново слід вирішити питання щодо значного збільшення фінансування усіх чорнобильських програм, щоб для придбання чистих продуктів харчування виділялася не 1 гривня 60 копійок, а пристойна сума, щоб активно велися роботи з дезактивації територій, будівництво газо— і водопроводів, житла для чорнобильців, щоб медичні заклади мали вдосталь ліків, щоб постраждалі могли оздоровлюватися не тільки в санаторіях за вказівками МЧАЕС, а й за своїм вибором, в тому числі, і в своїх місцевих, щоб ліквідатори та їхні сім`ї мали можливість по-людськи жити, щоб уражені радіацією території та мешканці розташованих там населених пунктів мали перспективу, хоча в умовах "дикого капіталізму" про все це можна лише мріяти.

Анатолій ОРЖАХОВСЬКИИ

Спілкуючись з ветеранами Херсонщини та інших областей, читаючи їх листи, чув таке: немало ми наслухались від команди Кучми запевнянь, похвал про себе та загиблих побратимів, про тих, хто боровся з ворогом, взявши в руки зброю, хто кував перемогу в тилу. Звичайно, не дуже вірилось в усе сказане, проте в душі жевріла надія, що, можливо, в рік 60-річчя Перемоги радянського народу та його армії над фашизмом, нам, героям війни та тилу, котрих залишилось зовсім небагато, віддадуть належне. Проте марними були сподівання. Навіть за те, щоб у Києві ветерани пройшли по Хрещатику, довелося боротися на парламентських слуханнях, шукати аргументи тепер уже для пана Ющенка. Ветерани України дякують фракції Компартії України за розуміння та захист інтересів Героїв Великої Вітчизняної війни як у парламенті, так і в регіонах. Ми бачимо: хто обіцяв золоті гори, поділивши міністерські та інші посади, той хвалить себе, своїх рідних і швидко перейшов під патронат Заходу.

На жаль, ні новообраний Президент, ні Прем`єр-міністр помаранчевого уряду навіть не згадують про 14 мільйонів ветеранів. Мабуть, через те, що серед них багато тих, хто воював за радянську Батьківщину, піднімав зруйноване післявоєнне господарство, відстоював славу великої перемоги, а тепер кожного дня спостерігає за руйнацією держави.

Мало того, нинішня влада не розглядає велику Перемогу як перемогу народів інтернаціональної країни, а намагається підняти статус вояків ОУН-УПА. Продовжується знущання з військових пенсіонерів. Керівник законодавчого органу України 9 лютого нинішнього року, виступаючи у столиці Чехії, словом не обмовився про своїх співвітчизників, котрі захищали Чехословаччину від фашизму. Були навіть допущені некоректні вислови щодо Радянських Збройних Сил. Ветерани це розуміють, як образу подвигу воїнів-фронтовиків.

А ось свіжий приклад. Парламент не підтримав пропозиції Петра Симоненка про необхідність звернення до керівників держав провести спільний парад на честь 60 роковин Перемоги. Очевидна і відверта брехня пана Томенка у відповіді на мій запит щодо акту вандалізму, вчиненого батюшкою автокефальної цюрупинської церкви відносно руйнування історичної пам`ятки. Дії останнього та його послідовників урядовець сприймає не як протизаконні, що призвели до знищення пам`ятника на честь визволителів міста від фашистів, а як допомогу владі у виконанні першого етапу з переміщення святині. Ось вам і приїхали. Це, мабуть, є лице нинішньої влади.

Сергій ЧИЧКАНОВ

Останнім часом у політичному житті України з`явилися нові, видимі неозброєним оком, тенденції прямої залежності зовнішньої політики Президента та його уряду від волі заокеанських хазяїв. Йдеться про несамовитий вереск чиновників та заангажованих політиків із приводу перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Севастополі.

Уже всім видно, що активізація цього процесу почалася відразу після візиту Ющенка та його опричників у Вашингтон. Відмашку дали із-за океану. Мета її одна — посварити Україну з Росією, відірвати її від історичних сусідів, просунути НАТО далі, на схід, дестабілізувати ситуацію в Азово-Чорноморському і Середземноморському регіонах. Тут немає нічого дивного, оскільки люди, які прийшли до влади на американські гроші, зобов`язані ці гроші відпрацювати. І вони не тільки не враховують сформовані віками історичні і політичні реалії, а й традиції дружби наших народів. Вони не є патріотами держави України, вони є продажними маріонетками Сполучених Штатів та їхніх політичних партнерів.

Вони вмить знайшли безліч аргументів, котрі пояснюють надзвичайну шкоду перебування флоту в Севастополі, більше того, його загрозу національній безпеці України. Йдеться навіть про недопустимо шкідливий вплив флоту на ситуацію в Криму, про те, що флот займається русифікацією населення Криму, отруює екологію півострова, сприяє проникненню світового тероризму в Україну, і вже тим більше, їм та їхнім хазяям страшно те, що на флоті з`явилася авіація, здатна реально протистояти агресивному прагненню американців. Виставляються також економічні претензії.

Безсумнівно, підписаний у 1997 році Договір про перебування флоту Росії в Севастополі може мати недоліки. І їх треба усунути. Але говорити про виведення флоту, денонсацію Договору, економічні претензії до Росії не просто цинізм, а зрада добросусідських відносин двох держав. Я хочу запитати тих, хто ратує за виведення флоту і неприховане бажання розмістити в бухтах кораблі НАТО. Ви будували місто і флот 200 років? Ви відбудовували його після війни? Ви забезпечуєте його життєві інтереси? Ви можете захистити південні кордони України з допомогою того мотлоху, який називається військово-морськими силами України? Звичайно, ні. Одержавши можливість щорічно мати 97 мільйонів доларів за перебування флоту, ви якось швидко забули про два мільярди боргу Росії, забули про те, що фактично обдираєте місто Севастополь та його жителів. У народі таких правителів називають "халявщиками". Більшість населення України проти вступу країни в НАТО. І як можна назвати владу, яка не рахується з інтересами народу? Звичайно, антинародною. Незугарні дії цієї влади у народу мають визначення, вони називаються "політичні гринжоли". На більше ні розуму, ні фантазії немає. А Чорноморський флот стояв, стоїть і буде стояти в Севастополі, така воля народу.