Експертиза державної політики

2000 (13-19.05.05),

13.05.05

Уряд та парламент, розробляючи і затверджуючи новий порядок застосування ПДВ, порушили норми законодавства.

Правова допомога

Уряд зобов'язав українських підприємців застосовувати новий порядок адміністрування ПДВ та перейти зі спрощеної на загальну систему оподаткування, обліку і звітності (закон України № 2505-ІУвід 25.03. 2005р. року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»). В результаті:

— піднято поріг розміру оподатковуваних операцій з 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 300 000 грн., після перевищення якого суб'єкт підприємницької діяльності повинен зареєструватися платником ПДВ;

— запроваджено порядок, за яким фізичні особи — платники єдиного податку у разі, якщо обсяги їхніх оподатковуваних операцій протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно не перевищують 300 000 грн., не мають права реєструватися платниками ПДВ за власним бажанням.

Для відстоювання своїх законних конституційних прав підприємцям необхідно навчитися спілкуватися з владою мовою не прохань і мітингів, а правових аргументів. Що це означає?

Уряд та парламент, розробляючи і затверджуючи новий порядок застосування ПДВ, порушили такі норми законодавства:

1. Закон України «Про систему оподаткування» вд 25.06.1991 № 1251-ХП. Відповідно до цього закону зміни, внесені до податкового законодавства у поточному році, мають уводитися в дію лише з наступного. Більше того, всі зміни до податкового законодавства повинні бути прийняті не пізніше ніж за 6 місяців до початку нового року (закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» вступає в силу з дня його опублікування, тобто з 31.03.2005 року).

Частина третя статті 1 закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХП чітко визначає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), крім особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, а також пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Частина друга статті 7 закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 57-1П встановлює, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися законом України про державний бюджет на відповідний рік.

2. Конституцію України. Частина друга статті 19 Конституції України визначає органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До того ж законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» запроваджено новий порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, за яким з 1 липня 2005 року на загальну систему оподаткування необгрунтоване, без чітких критеріїв визначення переводяться цілі сфери і сектори підприємницької діяльності. Цим законом змінено принципи застосування указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», прийнятого відповідно до пункту 4 Розділу XV Перехідних положень Конституції України.

Але Конституція України не дає право Кабінету Міністрів України подавати, а Верховній Раді приймати закон, який визначає особливості дії та застосування указів Президента України з економічних питань, прийнятих відповідно до Перехідних положень Конституції і не врегульованих законами.

Таким чином, уряд та парламент знову порушили:

1. Конституцію України.

2. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, частина третя статті 1; частина друга статті?.

Законом України № 2505-ГУ від 25 березня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (розділ III, ст. 17) також доповнено ст. 1, п. 1.8 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» абзацом:

«самозайнята особа — платник єдиного або фіксованого податку, яка надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) протягом більше одного календарного місяця за податковий рік».

Але Державною податковою адміністрацією України видано Податкове роз'яснення щодо застосування положень пунк-ту 1.8. статті 1, пункту 9.12 статті 9 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». В офіційному роз'ясненні зазначено такі принципові положення:

— «законодавче визначення терміну «один календарний місяць» (в контексті норм абзацу другого пункту 1.8 статті 1 закону) не обмежує кількість цивільно-правових договорів, які може укласти платник єдиного або фіксованого податку впродовж податкового року з одним і тим самим або іншим замовником»;

— «абзац другий пункту 1.8 статті 1 закону поширюється на доходи платників єдиного та фіксованого податку, отримані за договорами, які укладені на строк більше одного календарного року, якщо такі договори містять інші необхідні умови для «прирівнювання до заробітної плати», а саме: при виконанні таких договорів виконавець не несе ризиків, пов'язаних із наданням послуг (робіт), не несе господарських витрат, пов'язаних із використанням засобів виробництва, що не належать замовнику, або залученням праці інших осіб для надання зазначених у договорі послуг (робіт)»;

— «що стосується видів цивільно-правових договорів, які охоплює абзац другий пункту 1.8 статті 1 закону, то до них належать договори на виконання робіт (глави 61, крім договорів будівельного підряду, 62 Цивільного кодексу України) та договори про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України). Абзац другий пункту 1.8. статті 1 закону не поширюється на договори, які не мають ознак трудових відносин, а саме: купівлі-продажу, контрактації сільськогосподарської продукції, поставки, ренти, дарування, найму (оренди), піднайму, прокату, лізингу, позички, страхування, а також довгострокові договори (річні і більше року) на виконання робіт (послуг), сукупність технологічних процесів яких об'єктивно триває більше календарного року (зокрема договір будівельного ггідряду)».

Як підприємцю захистити свої права? Можна оскаржити в судовому порядку офіційні рішення органів податкової служби. Відмовляйтеся виконувати усні вимоги співробітників податкових служб, в яких вас примушують реєструватися платниками ПДВ або відмовляють вам у реєстрації платниками ПДВ, вимагайте надання вам офіційного рішення податкового органу, що містить зобов'язання або заборону стосовно вас на такі дії, і оскаржуйте це рішення в суді Так само слід робити, якщо співробітники податкової служби вимагають зміни вами режиму оподаткування.

Адже стаття 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Стаття 8 Конституції України визначає, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередню на підставі Конституції України гарантується. Стаття 248-1 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що кожен громадянин має право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.

Під час оскаржень рішень податкових органів можна наводити зазначені аргументи й посилання на чинне законодавство.