Влада і преса: цілком задоволені одна одною...

В.Писанська,

Голос України,

05.05.05

Скажете, в демократичному суспільстві такого не може бути? Адже завдання преси, котру називають четвертою владою, - дихати в потилицю першим трьом: відстежувати помилки, критикувати й контролювати її та інформувати про це суспільство. Для ЗМІ непристойно владу хвалити. В Україні після анонсованого інтерв`ю Президента Віктора Ющенка, котре він дав Першому національному телеканалу, зокрема цитати з нього щодо свободи преси, "звукові" ЗМІ одноголосно нахвалювали одне одного, втішаючись взаємною любов`ю.

Президент Віктор Ющенко й раніше запевняв, що досягненням нової влади є незалежність від неї преси: "Жоден чиновник не вказує ЗМІ, про що писати, а про що - ні". А в останньому інтерв`ю він ще раз підкреслив важливість їхніх функцій: "... бути неупередженими й чесними контролерами влади". А також те, що "Майдан "визволив" журналістів, в минуле відійшла епоха "темників".

Та й інші можновладці не забувають підкреслити: на пресу вже ніхто "не тисне". Не тисне... Не тому, що тим, хто може це робити, критика, як то кажуть, до одного місця? Бо вони вже давно збагнули: вона їм нічим не загрожує, то чому б мали на неї реагувати? Так, влада не змушує журналістів працювати за "темниками" і не "вказує", про що потрібно писати. Гріє нас така свобода преси? Вона вже впливає на владу?

У цьому зв`язку цікаве дослідження Інституту масової інформації, співробітники якого здійснили моніторинг реагування влади на резонансні події, висвітлені у ЗМІ. Вони повідомляють, що перші сто днів нової влади позначилися чималою кількістю медійних скандалів. Це начебто свідчить про відкритість та демократичність владної команди. З другого боку, жоден зі скандалів не змусив її відповідати за вчинене, що, власне, демонструє зневагу не лише до преси, а й практично безмежне ігнорування думки громадськості.

Прикладів того - безліч. А найяскравіші пов`язані із лідером урядових скандалів, міністром юстиції Романом Зваричем. Не менш неймовірна й реакція на ці скандали Президента та Прем`єра, котрі фактично підтримали Зварича. А Віктор Ющенко навіть заявив, що не хотів би, аби з "хати виносили сміття". Але його вже гори виметено з "хати" на обговорення села, чи то пак Майдану - ЗМІ. І що? Зварич пішов у відставку, уряд вибачився чи принаймні пояснив, що відбувається? Сумнівну крапку в цій історії поставив Президент, котрий заявив, що... "відійшов би від гарячого коментаря". Можлива така історія без наслідків у країні, де є свобода преси?

Це не єдина ознака "незалежності" ЗМІ: ніщо не вплинуло на статус і спокій фігурантів також інших резонансних скандалів, що їх можна без кінця-краю називати. Про сумнівні оборудки можновладців повідомляла преса. Але... журналісти пописують, а влада почитує: резонансні медійні скандали не мали жодних наслідків у кадровій політиці і не були прокоментовані вищими посадовцями країни...

***

Ще одна інформація до роздумів: суспільство й саме... не готове до свободи ЗМІ? Чи не найпромовистіший приклад: обвал долара, коли населення втратило астрономічну суму (понад мільярд гривень), величезна кількість підприємств малого бізнесу опинилася на межі краху, авторитарне ручне керування цінами на бензин та м`ясо (вочевидь провальний проект нового уряду) та ще чимало амбітних планів, котрі не є тією дорогою, що веде до нашого з вами добробуту. Ці кроки влади критикували ЗМІ. Вплинула їхня інформація на громадську думку, наполохала суспільство?

Чи не найцікавіший феномен нашого терплячого народу: інститути опитування громадської думки зафіксували, що рівень довіри до уряду Юлії Тимошенко та Президента Віктора Ющенка саме цими днями зріс.