Оранжеві жартівники

Є.Баженова,

Комуніст,

18.05.05

Хоч що кажіть, а з приходом нової влади життя в країні змінилося. Ні, краще ми жити однозначно не стали, зате як весело! Адже оранжеві правителі що день, то підносять нові сюрпризи. Прямо якесь безперервне перше квітня в Україну прийшло.

Ось хто б міг подумати, що серйозний державний муж, непохитний борець за дотримання закону міністр юстиції Роман Зварич виявиться таким жартівником?

То він — доктор філософії, то — професор, то вже не пам`ятає, коли й де вчився. І нарешті останній жарт від Романа Михайловича — пропозиція журналістам "пошукати" його нібито загублені документи про вишу освіту. Думаєте, заплуталася людина? Ні, це, як говорили у відомому радянському фільмі, "бабуся так жартує".

Не встиг стихнути скандал з дипломом, якого нема, як уже розпалюється новий — і все навколо того ж міністра юстиції. Днями інтернет-видання ForUM розповсюдило ще одну пікантну подробицю з біографії Зварича. Виявилося, він потерпає від дивовижної забудькуватості не тільки щодо офіційних документів, а й щодо свого найособистішого. Так, 1 жовтня 1993 року Зварич у Києві одружується з українкою Ульяновською, теперішньою його дружиною, однак на той момент, відповідно до офіційних документів, він іще був одружений з американкою, передає ForUM. І лише через два з половиною роки перший шлюб Зварича розірвав Верховний суд Америки з ініціативи першої дружини Наталії Черней.

Жарти жартами, але після всіх цих веселеньких історій виникає запитання: чому ж "відкрита" влада ніяк на це не реагує?

Народ розважається від душі, іншим країнам, мабуть, теж смішно, а уряд розгублено мовчить.

Та якщо згадати "прозорість", яка набила оскому і якою народ щедро пригощають з часів революції", то присутність у Кабміні чиновника з такою пікантною біографією кидає тінь на чесну і незаплямовану репутацію колишніх "революціонерів".

А якщо вже згадувати обожнювану "оранжистами" Америку, на яку нас усіх до хрускоту в кістках намагаються нині рівняти, то там з оскандаленими політиками розмова коротка. Американці й президентові не соромляться дорікнути за аморальну поведінку, а що ж до якогось сенатора, котрий "проштрафився" (хай навіть у ранній молодості), — це ще легше. А чому ж у нас не так?

Чи ж терміни "прозорість", "відкритість", "чесність" перетворилися у вустах наших нових правителів на словесну лузгу, якою так зручно шелестіти перед довірливим народом?

Хоч що кажіть, але жити стало набагато цікавіше. І неважливо, що рівень нашого з вами існування з кожним днем падає дедалі нижче й нижче. Зате влада у нас весела: щодня смішить до сліз такою собі наївною відвертістю: мовляв, нічого ми не приховуємо, нікому говорити про наші недоліки не забороняємо, але... і боротися з цими недоліками не поспішаємо. І наводять ці щоденні одкровення на думку: а раптом це про народ така своєрідна турбота, щоб ще трішечки протримався в нелюдських умовах нинішньої "демократії"? Як кажуть, і дешево, і сердито. Адже сміх, хай навіть і не дуже веселий, продовжує життя.